Єдиний унікальний номер: 448/528/25
Провадження № 2-о/448/36/25
(повний текст)
05.11.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
за участі представника заявника - адвоката Бігун М.В.,
представника заінтересованої особи Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби - Стебко І.Ю.,
представника заінтересованої особиГоловного управління Державної міграційної служби України у Львівській області - Баліцького О.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Мостиська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
І.Короткий зміст вимог.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Тернинко С.М. звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Херсон, Херсонської області, на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Херсоні, Херсонської області та з моменту народження проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що 05.09.1986 року така отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформлений Комсомольським РВВС м.Херсона. Згодом заявниця переїхала у с.Семенівка, Київської області, де 26.12.1987 році уклала шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що 18.05.1989 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданий ВВС Баришівського райвиконкому, який у подальшому було втрачено, однак копія такого збереглась. Відповідно до інформації наданої листом вих.№271 від 24 квітня 2024 року Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до архівних даних та погосподарського обліку Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 15 вересня 1989 року по березень 1996 року. В подальшому ОСОБА_1 проживала за різними адресами без реєстрації місця проживання, зокрема, з 2010 року по 2023 року проживала в с.Киселівка, Херсонської області. У зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та загрозою її життю, вона була вимушена евакуюватись до Львівської області. Зазначає, що з квітня 2023 року ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 у паліативному відділенні КНП «Мостиська» ММР ЛО, де отримує паліативний догляд.
Вказує, що у 2024 році ОСОБА_1 звернулася до Мостиського відділу ГУ ДМС у Львівській області із заявою про перевірку належності до громадянства України, однак листом від 24.04.2024 року її проінформовано, що для виготовлення паспорта громадянина України їй слід надати судове рішення про встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року. Відтак, для подальшого звернення до Державної міграційної служби України із заявою про встановлення належності до громадянства України та подальшого документування паспортом громадянина України, ОСОБА_1 необхідне встановлення даного юридичного факту. Оскільки, чинним законодавством не передбачено іншої можливості, а ніж у судовому порядку встановити вищевказаний факт, ОСОБА_1 змушена звернутись з вказаною заявою до суду.
ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.
16.05.2025р. представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області - Стебко І.Ю. направила до суду письмові пояснення, в яких в задоволені заяви просила відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що ОСОБА_1 протягом майже 30-ти років незалежності держави України не зверталася за оформленням і не була документована паспортом громадянина України, відповідно мова в даному випадку не йде про відновлення загубленого чи знищеного документа, а саме про первинне оформлення паспорта громадянина України вперше після досягнення повноліття, що потребує ідентифікації/встановлення її особи та підтвердження належності до громадянства України. За станом на 1991 рік ОСОБА_1 була вже повнолітньою, проте, за оформленням та видачею паспорта громадянина України не зверталася без пояснення причин такого довготривалого зволікання. Разом з тим, не надано як доказ до суду належних документальних доказів, які б належним чином посвідчили факт постійного проживання повнолітньої особи на території України. Листом відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Львівській області №4601.05/10772-25 від 06.05.2025 надана наступна інформація: «Згідно з обліками Головного управління ОСОБА_1 зареєстрованою, знятою з реєстрації на території Львівської області не значиться. В Головному управлінні відсутня інформація про постійне проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року та проживання станом на 13.11.1991 року. Згідно з обліками ДРАЦС наявний актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 18.02.2000 року. Зазначений факт потребує додаткового вивчення. Додатково повідомляємо, що до заяви ОСОБА_1 долучено окремі сторінки копії паспорта громадянина колишнього СРСР, що унеможливлює встановити факт реєстрації на вказаний період». Заявником не надана копія повного паспортного документу, зокрема сторінки, що підтверджують реєстрацію постійного місця проживання (відмітки про прописку та виписку), натомість заявником до заяви додано лише перша та друга сторінки вказаного паспорту, а також сторінка з відміткою щодо сімейного стану. Відтак, факт постійного місця проживання за станом на спірний період є досить суперечливим. Як на доказ підтвердження своїх доводів заявник долучає прописки з будинкової книги та дві копії з погосподарської книги, де зазначено момент вибуття заявника. Проте, враховуючи, що інститут прописки був досить важливий станом на спірний період та рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки) від 14 листопада 2001 року справа №1-31/2001 №15-рп/2001 скасовано інститут прописки, то відповідно, у зв'язку з вибуттям заявника повинен бути штамп про виписку в будинковій книзі, однак такий штамп відсутній. В будинковій книзі, яка надана заявником, в штампі про прописку зазначено «обмін паспорта». Отже, станом на момент прописи в паспорті заявника повинна стояти відмітка про прописку. Зазначає, що паспортною службою органів внутрішніх справ під час вирішення питань прописки застосовувались Положення про паспортну систему в СРСР (затверджена постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 № 677). Відповідно до п.6 Положення про паспортну систему в СРСР, громадяни підлягали у встановленому порядку прописці за місцем проживання, а також прописці чи реєстрації за місцем тимчасового проживання і виписці під час виїзду із місця проживання. Згідно з п.23 цього Положення громадяни, які змінювали місце проживання на строк більше як півтора місяця, крім тих, які вибували у відрядження, на канікули, на дачу, на відпочинок чи лікування, були зобов'язані виписатися перед вибуттям. Крім того, зазначає, що листом Мостиського відділу ГУ ДМС у Львівській області №4627.32/397-25 від 08.05.2025 надано додатки, один з яких виписка з рішення про розірвання шлюбу в якій наявна графа «присвоїти дошлюбне прізвище», де після «присвоїти» неможливо розібрати запис, а після «дошлюбне прізвище», запис відсутній. Як наслідок, неможливо зрозуміти, яке прізвище заявника актуальне на момент подачі заяви. Також зазначає, що копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 підтверджує лише факт народження заявника в 1970 році, що не входить до предмета доказування щодо спірного періоду.
29.10.2025 року представником заінтересованої особи - Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби - Стебко І.Ю. надано до суду додаткові пояснення наступного змісту. Заявник не звертався до ЗМУ ДМС, а ЗМУ ДМС не є правонаступником ГУ ДМС у Львівській області. На даний час відбувається припинення ГУ ДМС у Львівській області та УДМС у Франківській області шляхом їх ліквідації з повним припиненням їх прав та обов'язків, без визначення їх правонаступників. Вказує, що відбулося створення абсолютно нового територіального органу Державної міграційної служби - ЗМУ ДМС. Відповідно ЗМУ ДМС розпорядчим актом не було визначено правонаступником ГУ ДМС у Львівській області та УДМС у Франківській області. Оскільки останні вирішено ліквідувати (а не реорганізувати), вважає, що ЗМУ ДМС не має повноважень бути відповідачем у справах за позовами, в яких оскаржуються рішення та дії ГУ ДМС у Львівській області та УДМС у Франківській області. Крім того, стверджує, що заявницею подано ряд документів у якості додатків до заяви, які не є належними доказами, що підтверджують факт постійного проживання повнолітньої особи на території України. Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 підтверджує лише факт народження заявника в 1970 році, що не входить до предмета доказування щодо спірного періоду. Зазначає, що заявником долучено до заяви перша, друга сторінки та сторінка з відміткою щодо сімейного стану паспортного документу серії НОМЕР_2 , однак в змісті заяви зазначено про наявність копії паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 . Відтак стверджує, що відсутні докази підтвердження факту постійного місця проживання за станом на спірний період. Разом з цим, вказує, що неможливо однозначно свідчити про повну відсутність паспорту радянського зразка заявника, оскільки в заяві вже зазначено про наявність копії паспортного документу, однак повна копія не надана. Звертає увагу суду, що додані до заяви дві копії з погосподарської книги вказують на дати з 01.01.1996 по 01.01.2000рр., що не є належним доказом факту постійного проживання за станом на спірний період заявника. Копія будинкової книги, яка додана до заяви містить штампи прописки станом на 15.09.1989р., однак не містить штампу про виписку станом на 1996р. (проте зазначено про вибуття заявника в погосподарській книзі станом на 1996р.). При цьому в особи під порядковим номером 680 в будинковій книзі проставлений штамп про виписку станом на 1997 рік. У зв'язку з вищевикладеним, просить суд відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1
03.11.2025 року представник заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до суду додаткові пояснення на заперечення заінтересованої особи. Щодо твердження, що заявниця не зверталася до ЗМУ ДМС, ЗМУ ДМС не є правонаступником ГУ ДМС у Львівській області, зазначила, що заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі ст.293 ЦПК України та статті 3 ЗУ «Про громадянство України». Метою встановлення факту постійного проживання на території України заявниці станом на 24 серпня 1991 року є звернення до компетентного органу з відповідним судовим рішенням та отримання паспорта громадянина України, тому спір про право відсутній та наявні підстави для розгляду заяви в порядку окремого провадження. Покликається на те, що для встановлення факту постійного проживання заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року досудове врегулювання не є обов'язковим, а відмова у прийнятті і розгляді заяви з підстав відсутності такого врегулювання порушує право особи на судовий захист (Постанова Верховного суду від 05 квітня 2021 року у справі №523/14707/19 (провадження №61-16116св20). Зазначила, що 10.04.2024р. заявниця звернулася із заявою про перевірку належності до громадянства України до Мостиського відділу ДМС у Львівській області. Листом від 24.04.2024р. її повідомлено, що для отримання паспорта громадянина України необхідно надати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року. Також наголошує, що заінтересовані особи - не є відповідачами. Тобто, у справах окремого провадження заявник ініціює справу, а заінтересовані особи мають юридичну зацікавленість, що може вплинути на їх права. Вказана заява не розглядається в позовному провадженні, де сторонами виступає позивач та відповідач, оскільки у даному випадку, встановлення юридичного факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також сприяє повному і всебічному дослідженню всіх обставин справи. До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктними правами і обов'язками заявників. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №183/4366/24). Враховуючи вищевикладене, стверджує, що Західне міжрегіональне управління ДМС України де-факто є функціональним правонаступником попередніх органів міграційної служби, оскільки виконує ті самі повноваження і представляє ту саму державну функцію - розгляд питань, пов'язаних з громадянством України та оформленням паспорта громадянина України. Судове рішення у цивільній справі №448/528/25 є підставою для оформлення належності заявниці до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 ЗУ Про громадянство України» та в подальшому оформлення їй паспорта громадянина України шляхом звернення до Західного міжрегіонального управління ДМС України, а не до Головного управління ДМС України у Львівській області. Також зауважує, що предметом розгляду у даній цивільній справі є вимога про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, що здійснюється в порядку цивільного судочинства, а не оскарження рішення та дії ГУ ДМС у Львівській області, що здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, вважає, що залучення Західного міжрегіонального управління ДМС України як заінтересованої особи у даній справі є обґрунтованим та необхідним, оскільки територіальні та структурні підрозділи Головного управління уже не функціонують, а Західне міжрегіональне управління ДМС є тим державним органом, який виконує функції з питань громадянства України та оформлення паспорта громадянина України, відповідно до чинного законодавства. Щодо доказів постійного проживання заявниці на території України за станом на 24 серпня 1991 року зазначила, що факт постійного проживання заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року підтверджується письмовими доказами - архівними даними погосподарського обліку Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області (листами вих.№271 від 24 квітня 2024 року та №43 від 30 липня 2025 року з додатками Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради). Звертає увагу, що заінтересованою особою до суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені факти та обставини у заяві, зокрема, не спростовують факт постійного проживання заявниці за станом на 24 серпня 1991 року, не надано доказів, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави. Вважає, що доводи заінтересованої особи є не обґрунтованими, оскільки зводяться до надання оцінки та незгоди з поданими доказами, хоча заінтересована особа володіє широким колом засобів для збору доказів, що спростовують чи піддають сумніву заявлені заявником обставини, зі свого боку. Матеріали справи містять належні та допустимі письмові докази, які підтверджують факт постійного проживання заявниці на території України у зазначений період. Зауважує, що заявниця є недокументованою особою, що позбавляє її можливості реалізувати будь-які конституційні та людські права, свободи та захистити свої інтереси. Через відсутність паспорта громадянина України ОСОБА_1 не може звернутися за медичною допомогою, отримати соціальну підтримку від держави у вигляді соціальних виплат та інших допомог від держави, гуманітарну допомогу від благодійних фондів, реалізувати право власності, свободу пересування, вільний вибір місця проживання та будь-які інші майнові та немайнові права, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду із даною заявою для захисту своїх прав.
ІІІ. Позиція учасників справи.
Заявник ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, однак її інтереси в судовому засіданні представляє адвокат Бігун М.В.
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Бігун М. в судовому засіданні підтримала заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та просила таку задовольнити, посилаючись на доводи викладені нею в письмових поясненнях по справі.
Представник Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби - Стебко І.Ю. у судовому засіданні просила в задоволенні заяви відмовити через її необґрунтованість. Свої заперечення обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 належним чином не підтверджено факт проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Представник Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області - Баліцький О.Й. в судовому засіданні просив у задоволенні заяви відмовити. Крім того, зазначив, що Державна міграційна служба України у Львівській області на даний час перебуває в процесі ліквідації, всі структурні підрозділи не працюють, реєстри відключені, тому просив врахувати пояснення представника іншої заінтересованої особи.
ІV. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 07.04.2025р. заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без руху.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 17.04.2025р. відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 09.09.2025р. задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 адвоката Бігун М.В. про заміну заінтересованої особи; замінено первісну заінтересовану особу Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області на належну заінтересовану особу - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби; виключено зі складу учасників судового розгляду заінтересовану особу - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 07.10.2025р. залучено до участі у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, про встановлення факту, що має юридичне значення, у якості заінтересованої особи - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області.
V. Обставини справи, встановлені судом, та застосовані судом норми права.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , в м.Херсоні Херсонської області, про що 21.09.1970р. було складено відповідний актовий запис № 3721, що стверджується свідоцтвом про народження, виданого повторно Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 30 квітня 2024 року серії НОМЕР_3 .
З відповіді на адвокатський запит № 22/05-2024/2 від 22.05.2024р., а саме листа Управління державної міграційної служби України у Херсонській області № 6501.3-3910/65.2-24 від 03.06.2024 року відомо, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за обліками УДМС у Херсонській області значиться документованою паспортом зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформленим 05.09.1986 Комсомольським РВВС м.Херсона у зв'язку з досягненням віку, з питань оформлення паспорта зразка 1974 року у зв'язку зі зміною прізвища не зверталася.
Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу №00044792181 від 30.04.2024р., 26 грудня 1987р. між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про паспорт: паспорт НОМЕР_4 , виданий Комсомольським РВК м.Херсон, 05 вересня 1986 року, було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, номер актового запису 19. У результаті укладення шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
З відповіді на адвокатський запит № 22/05-2024/1 від 22.05.2024р., а саме листа Броварського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області № 80.3213-1277/80.3213.1-24 від 07.06.2024 відомо, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданий ВВС Баришівського райвиконкому 18.05.1989р.
Згідно рішення Баришівського суду Київської області від 18 лютого 2000 року у справі №2-106/2000р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано. При винесенні вказано рішення не вирішувалося питання щодо присвоєння заявниці дошлюбного прізвища, а тому суд вважає, що ОСОБА_1 продовжила надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_6 ».
З повідомлення Студениківської сільської ради Семенівського старостинського округу Вих.№43 від 30 липня 2025 року, наданого на вимогу суду, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 від 15.09.1989р. по березень 1996р., про що зазначено в будинковій та погосподарській книгах Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області. Зокрема, згідно наданої копії будинкової книги, за порядковим № 678 була записана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у графах «відмітка органу міліції про прописку, звірку з листком прибуття та поквартирним списком. Дата та підпис» та «Коли та куди вибув: республіка край, область, район, село, місто, тимчасово або постійно та відмітка органу міліції про перевірку з листком вибуття та поквартирним списком. Дата та підпис.» стоїть один штамп про прописку, у зв'язку з обміном паспорта» від 15.09.1989р. У свою чергу, згідно копії погосподарсьої книги Семенівської сільської рди Баришівського району Київської області, у відмітці про членів господарства, що зовсім вибули з господарства щодо ОСОБА_1 , зазначено, що така вибула в Яготинський р-н в березні 1996р.
З матеріалів справи слідує, що паспорт громадянина СРСР 1974 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 втратила, однак у неї збереглися копії першої та другої сторінки вказаного паспорту, а також копія сторінки з відміткою щодо сімейного стану. Через незнання закону та важке матеріальне становище ОСОБА_1 не виробила паспорт громадянина України.
З квітня 2023 по даний час ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 у паліативному відділенні КНП «Мостиська МЛ» ММР ЛО, що стверджується листом від 06.03.2024р. №48 комунальної установи центру надання соціальних послуг Мостиської міської ради Львівської області.
ОСОБА_1 зверталася до Мостиського відділу ГУ ДМС у Львівській області з метою оформлення паспорта громадянина України, однак такій було повідомлено про те, що для документування паспортом громадянина України їй необхідно надати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Із змісту поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, відомо, що заявниця з метою встановлення належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України звернулася до суду.
Розглядаючи заявлену вимогу суд виходив із наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов'язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у частині другій статті 318 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року в справі № 569/4466/23 (провадження № 61?6986св23).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких належать і факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, суд керується зокрема Законом України «Про громадянство України», а також Указом Президента України від 27 березня 2001року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
У статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, Закон) передбачено визначення, зокрема, таких термінів:
Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Чинне законодавство, яке регулює підстави і порядок набуття громадянства та його припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб розрізняє, зокрема, порядок та процедуру встановлення належності до громадянства України та набуття громадянства України.
Встановлення належності особи до громадянства України це - визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.
Стаття 3 Закону України «Про громадянство України» встановлює належність до громадянства України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 136/1219/24 (провадження № 61-2273св25) зазначено, що: «Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року».
Отже, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Стаття 1 ЗУ «Про громадянство України» дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зокрема, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Так, цим Порядком відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Згідно з підпунктом «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
У пункті 8 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.
У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство» і може пов'язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні стосунки з такою особою, або рішення суду. Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство» і може пов'язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення (див. постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), від 07 серпня 2023 року у справі № 756/16751/21 (провадження № 61-5793св23), від 06 листопада 2023 року у справі № 511/2413/19 (провадження № 61-10582св23), від 13 лютого 2024 року у справі № 501/437/23 (провадження № 61-15105св23)).
Для встановлення факту належності до громадянства України та оформлення паспорта громадянина України і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути лише заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Встановлено, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України.
Встановлення судом цього факту дасть заявниці можливість реалізувати своє право для отримання паспорта громадянина України, адже чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту ніж як у судовому.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Відповідно до ст.16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.
Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що з матеріалів справи встановлено, що 18.05.1989р. ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974р. серії НОМЕР_2 , виданий ВВС Баришівського райвиконкому; з 15.09.1989р. по березень 1996 року була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 ; відомості залишення заявницею території України чи наявності у неї громадянства іншої держави відсутні, суд вважає, що заявницею надано належні та допустимі докази для доведення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
VІ. Висновки суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2 та 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У вказаній заяві заявниця, посилаючись на статтю 3 Закону України «Про громадянство України», просила суд встановити факт її постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року на території України залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових її прав. Зокрема, цей факт має значення для встановлення належності заявниці до громадянства України та в подальшому отримання паспорта громадянина України. В даному випадку єдиним способом для вирішення питання щодо встановлення факту проживання на території України для захисту прав заявниці є лише судовий порядок.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявниця у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації її прав у визначений законом спосіб, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з цим, прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання заявниці ОСОБА_1 на території України не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття нею громадянства України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Виходячи з вимог ч.7 ст.294 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду справ окремого провадження, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Херсон, Херсонської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м.Херсон, Херсонської області, проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, код ЄДРПОУ: 37831493, адреса: м.Львів, вул.Січових Стрільців,11.
Заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, код ЄДРПОУ: 45870769, адреса: м.Львів, вул.Січових Стрільців,11.
Суддя Ю.В.Кічак