Справа № 463/9837/25
Провадження № 2-о/463/284/25
18 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Нора Н.В.
з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
встановив:
заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а саме в м. Горлівка, Донецької області.
Заяву мотивує тим, що померла була її мамою, що підтверджується Свідоцтвом про народження від 22 квітня 2010 року серії НОМЕР_2 . На момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , перебувала в м. Горлівка, Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 03 червня 2025 року серії НОМЕР_3 , виданого Горлівським міським відділом запису актів цивільного стану Управління РАГС Донецької Народної Республіки, Довідкою про смерть № С-01973, виданою Горлівським міським відділом запису актів цивільного стану Управління РАГС Донецької Народної Республіки. Також зазначає, що Впродовж 2018-2023 років мати заявника, ОСОБА_2 , проживала та була працевлаштована за місцем державної реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Горлівського району (м. Горлівка) від 07.04.2014 належить до Тимчасово окупованою Російською Федерацією території України. Заявник просить встановити факт смерті на окупованій території у судовому порядку, який необхідний для проведення державної реєстрації смерті матері органами виконавчої влади України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка. Просить заяву задоволити в повному обсязі.
У судове засідання заявник, її представник не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи відзиву не подав.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності заявника, його представника, заінтересованої особи та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Судом встановлено, що згідно зі Свідоцтвом про народження від 22 квітня 2010 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Горлівка, Донецької області, що підтверджується виданими окупаційною владою Свідоцтвом про смерть від 03.06.2025 року, довідкою про смерть № С-01973 від 03.06.2025 року, медичним свідоцтвом про смерть серії 21 №201127617.
Також встановлено, що впродовж 2018-2023 років мати заявника, ОСОБА_2 , проживала та була працевлаштована за місцем державної реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з місця роботи відповідно до Трудової книжки ОСОБА_2 .Так, станом на 31.08.2021 року мати заявника, ОСОБА_2 , була працевлаштована у Муніципальному бюджетному загальноосвітньому закладі м. Горлівка «Ліцей № 14 «Лідер». Згідно з Наказом від 28.09.2023 № 62 к/дл ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням за п. З ст. 77 ТК РФ (за станом здоров'я), що підтверджується копією Трудової книжки ОСОБА_2 .
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Горлівського району (м. Горлівка) від 07.04.2014 належить до Тимчасово окупованою Російською Федерацією території України.
Будучи тимчасово окупованою територією, будь-які органи, їх посадові та службові особи, утворені, обрані, сформовані та призначені там всупереч законодавству України, є нелегітимними.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами, передбаченими на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків.
Отримані документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 є недійсними на території України, оскільки видані незаконно створеними органами на тимчасово окупованій території України, а відомості про смерть особи не внесенні до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
З огляду на вказане, зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України заявник не в змозі, оскільки отримані документи, які видані незаконними органами, не є документами, на підставі якого можливо провести державну реєстрацію смерті особи, а отже, не створює жодних юридичних наслідків.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Уксмерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення судураїні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, а тому дійшов висновку, що факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доведеним та підлягає встановленню.
До такого висновку суд дійшов на підставі досліджених письмових доказів, наданих заявником, які нічим не спростовані, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
У відповідності до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи наведене, беручи до уваги положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а саме в м. Горлівка, Донецької області.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: Нор Н.В.