1Справа № 335/4018/25 1-кп/335/648/2025
17 листопада 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого суддіОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4
захисникаОСОБА_5
обвинуваченогоОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025082060000154 від 06.02.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який здобув середню освіту, непрацевлаштованого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
-вироком Ворошилівського районного суду м. Донецька від 24.12.2001 за ч. 2 ст.141 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік;
-вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2005 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки (звільнився 18.03.2008 у зв'язку з відбуттям покарання);
-вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2008 за ст. 185 ч. 2, ст. 190 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки (звільнився 17.02.2011 умовно достроково на 6 місяців 14 днів;
-вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2013 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;
-вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2013 за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяця (звільнився 12.11.2014 у зв'язку з відбуттям покарання);
-вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2016 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, 4. 2 ст. 185, 4. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців (звільнився 12.01.2017 у зв'язку з відбуттям покарання);
-вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.09.2018 року за ч. 3 ст. 185, 4. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки (ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.09.2019 термін випробування скасовано, направлено для відбування покарання, звільнився 25.08.2023 року у зв'язку з відбуттям покарання);
-вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 17 000 грн (ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2024 штраф замінено на покарання у вигляді 240 годин громадських робіт;
-вироком Запорізького апеляційного суд від 16.10.2025 за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 1 року 30 днів обмеження волі;
-вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2025, зміненого ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21.10.2025, за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 30 днів позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк якого продовжено Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 за № 4220-IX, з 08 лютого 2025 року строком ще на 90 діб.
06.02.2025 приблизно о 20 год 30 хв, перебуваючи у приміщені квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, скориставшись тим що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав сумочку, що належала ОСОБА_4 , яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє, у якій знаходилось майно потерпілої, а саме: мобільний телефон марки «Sigma», моделі «Comfort 50» в корпусі «Grace Red» вартістю 300 грн., разом з сім-картою мобільного оператора «Лайфсел» НОМЕР_1 , яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє; золотий браслет 585 проби, з восьми камінцями з цирконію, загальною вагою 4,1 грами, вартість якого відповідно до висновку експерта становить 10879 гривень 43 копійок; срібні сережки, 800 проби, з двома камінцями з цирконію, загальною вагою 1 грам, вартість яких відповідно до висновку експерта становить 90 гривень 32 копійок; грошові кошти на загальну суму 6000 гривень, тим самим завдавши ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 17269 гривень 75 копійок.
Після чого, ОСОБА_6 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, яким в подальшому розпорядившись на власний розсуд.
Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину, фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті, не оспорював. Суду пояснив, що в лютому 2025 року, знаходячись в квартирі потерпілої під приводом наміру орендувати кімнату, переконавшись, що потерпіла не спостерігає за його діями, він викрав сумочку останньої, в якій перебували гаманець з грошовими коштами, мобільний телефон, ювелірні прикраси. Після цього він у супроводі потерпілої, яка не помітила зникнення сумочки, вийшов з квартири та залишив місце події на громадському транспорті. Викрадені речі він потерпілій не повертав. У вчиненому розкаюється, та вибачився перед потерпілою. Просив суворо його не карати. Цивільний позов потерпілої визнав повністю та повідомив, що після набрання вироком законної сили має намір укласти контракт для проходження військової служби та відшкодувати потерпілій завдану ним шкоду.
Потерпіла в судовому засіданні просила цивільний позов задовольнити та пизначити обвинуваченому покарання на розсуду суду.
Обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали обставини, викладенні у обвинувальному акті та цивільному позові, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а сумніви у добровільності та істинності їх позиції відсутні. Роз'яснивши учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права на оскарження зазначених обставин в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних про його особу та процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку.
Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, непрацевлаштований, неодружений, дітей не має.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.
З огляду на те, що інкриміноване обвинуваченому правопорушення вчинене ним 06.02.2025, тобто до постановлення вироку Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, зміненого в частині призначеного покарання ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21.10.2025, остаточне покарання ОСОБА_6 має бути визначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком з покаранням призначеним вищезазначеним попереднім вироком.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду потерпіла оцінила в 17269,75 грн.
Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Положеннями частин 1 та 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Зазначене норма засадам кримінального судочинства не суперечить.
Обвинувачений цивільний позов визнав.
Судом встановлено, що визнання обвинуваченим позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на викладене, цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ст. 100 КПК України.
Доказів наявності процесуальних витрат сторонами суду не надано.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом частково складання покарання за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2025 року, зміненого ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, призначивши ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 17269 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 75 копійок.
Речові доказ змив на марлевому тампоні та контроль до нього з відділення рюкзаку, вилучені 06.02.2025 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 - знищити.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає.
В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1