Справа № 331/5348/25
Провадження № 1-кп/331/695/2025
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082050001264 від 29.06.2025 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, що має повну середню освіту, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, студента другого курсу «Дніпровського політехнічного фахового коледжу імені Володимира Долі», зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
за участі
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого
ОСОБА_6 обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане Судом доведеним.
28 червня 2025 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «BMW 323», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр. Соборного, зі сторони вул. Космічної в напрямку вул. Покровської в м. Запоріжжя. В салоні транспортного засобу перебував пасажир ОСОБА_7 .
В цей же час, у зустрічному водію ОСОБА_3 напрямку, здійснював рух технічно справний автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 . В салоні вказаного транспортного засобу на задньому пасажирському сидінні в якості пасажирів перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Під час руху на заокругленні дороги вліво, яке розташоване в районі буд. 35 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_3 , діючи зі злочинною недбалістю, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до якого:
- п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
не переконався що це буде безпечним та не створить небезпеки або перешкод, змінив напрямок свого руху вліво, внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну для себе смугу руху, де скоїв зіткнення передньою правою частиною кузова керованого ним транспортного засобу з передньою лівою частиною кузову автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди:
пасажир ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа ліворуч, кісток лівої виличної дуги, з раною лобової ділянки ліворуч, з ділянками забою лобової ділянки головного мозку ліворуч із крововиливами під оболонки головного мозку, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознаками небезпека для життя.
пасажири ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та водій ОСОБА_8 отримали легкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
ІІ. Позиція потерпілого.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, у якій також висловив свою позицію щодо покарання.
Потерпілий підтвердив, що шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, відшкодована у повному обсязі, моральних чи матеріальних претензій до обвинуваченого потерпілий не має. Просить призначити покарання із застосуванням звільнення від його відбування, а також не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Представник потерпілого у судових дебатах підтримав позицію свого довірителя, прошив призначити обвинуваченому мінімальне основне покарання із застосування звільнення від його відбування на підставі положень ст. 75 КК України та не призначати додаткове покарання.
ІІІ. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Пояснив, що 28 червня 2025 року о 17-50 рухався їхав від Комунарського району по проспекту Соборного у напрямку бульвару Шевченко на автомобілі «BMW 323», р.н. НОМЕР_1 разом із дружиною, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні. Рухалися зі швидкістю 30-40 км/год., прямували до місця святкування дня народження. На заокругленій ділянці дороги, автомобіль наїхав на розмітку, і розпочав некерований рух, у результаті чого сталося зіткнення із автомобілем таксі «Renault Logan». Визнав, що не був достатньо уважним та не відреагував на дорожню обстановку, слизьку дорогу. Відразу після зіткнення підійшов до автомобіля «Renault Logan» для того, щоб дізнатися, чи всі були цілі, побачив потерпілого із розбитою головою. Поки допомагав своїй дружині вибратися із автомобіля, потерпілого забрала карета швидкої допомоги. З першого дня допомагав потерпілому матеріально, оплачував рахунки на лікування, відшкодував моральну шкоду. Під час досудового розслідування надавав правдиві покази, прав активну участь у слідчих діях
На запитання суду визнав, що з 2020 року (часу отримання посвідчення водія) мав декілька притягнень до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
У судових дебатах вказав на те, що щиро кається у вчиненому, просить вибачення у потерпілого, зробив висновки,під час керування транспортним засобом став більш уважним, просив суворо його не карати.
Захисник у судових дебатах не заперечував винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у обвинувальному акті. Звернув увагу на процесуальну поведінку обвинуваченого, який надавав послідовні правдиві пояснення у справі, від початку надавав допомогу потерпілому. Звернув увагу на те, що порушення правил дорожнього руху не було грубим. З урахуванням думки потерпілого просив призначити основне покарання із звільненням від його фактичного відбування та не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
IV. Дослідженні докази.
На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, представника потерпілого докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз'яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.
За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор, захисник та обвинувачений, потерпілий, представник потерпілого не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.
V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
VІ. Призначення покарання.
Призначаючи покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога не перебуває, на психіатричному обліку не перебуває, ОСОБА_3 одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, є особою раніше не судимою, не перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком з КНП «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 28.06.2025 №4634.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Санкцією частини другої статті 286 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Визначаючи строк покарання суд враховує порушення правил дорожнього руху, яке допустив обвинувачений, його дії після події ДТП, відшкодування завданої шкоди, процесуальну поведінку під час досудового розслідування та у суді. З огляду на викладене, суд вважає, що такий строк може бути мінімальним.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи на характеристики обвинуваченого, той факт, що він має стійкі соціальні зв'язки, позицію потерпілого, який не наполягав на призначенні реального покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Під час допиту, обвинувачений підтвердив, що з дати отримання посвідчення водія декілька разів притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що свідчить про деяке нехтування ОСОБА_3 приписами ПДР.
Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України, віднесено до злочинів проти безпеки руху, а тому суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як даний злочин пов'язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов'язані із порушенням обов'язковість Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди внаслідок чого потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження. Отже застосування додаткового покарання відповідає характеру кримінального правопорушення, а також потягне за собою обов'язковість, для повторного отримання посвідчення водія, покращення навичок керування транспортним засобом та знання Правил дорожнього руху.
Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
VІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Відповідно до положень частини 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З огляду на вищевикладене, арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (справа №334/5245/25, провадження № 1-кс/334/1702/25) від 02.07.2025 року на автомобіль «BMW 323 державний номерний знак НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_3 - підлягає скасуванню; ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (справа №334/5245/25, провадження № 1-кс/334/1703/25) від 02.07.2025 року на автомобіль «RENAULT LOGAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 », що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОНСАЛТИНГ ГРУП» - підлягає скасуванню.
У даному кримінальному провадженню були проведені експертизи, висновок експерта №СЕ-19/108-25/15315-ІТ від 30.07.2025 року, вартість якої складає 5348 гривні 40 копійок; висновок експерта № 19/108-25/15303-ІТ від 14.08.2025, вартість якої складає 3565 гривні 60 копійок, висновок експерта № СЕ-19/108-25/16939-ІТ від 01.08.2025, вартість якої складає 4457 гривні 00 копійок, загальною сумою 17278 гривні 08 копійки.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Відповідно до норми ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Прокурором у судовому засіданні долучені відповідні довідки про витрати на проведення експертиз, факт проведення експертиз, їх вартість стороною захисту не оспорювалися, а тому витрати на проведення експертизи на загальну суму 13371 грн. підлягають стягненню із обвинуваченого.
Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування інших заходів забезпечення кримінального провадження (кримінал скасування арешту, накладеного на майно слідчим суддю) не надходило.
З цих підстав,
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України,суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
-диск з відеозаписом, на якому зафіксовано обставини і механізм дорожньо-транспортної пригоди - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-автомобіль «RENAULT LOGAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 », що залишений на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОНСАЛТИНГ ГРУП»;
-автомобіль «BMW 323 державний номерний знак НОМЕР_1 », що залишений на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області - повернути власнику ОСОБА_3 , .
Арешт на автомобіль «BMW 323 державний номерний знак НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 02 липня 2025 року (справа №334/5245/25, провадження № 1-кс/334/1702/25), - скасувати.
Арешт на автомобіль «RENAULT LOGAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 », що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОНСАЛТИНГ ГРУП», накладений ухвалою слідчого судді Дніпровького районного суду міста Запоріжжя від 02 липня 2025 року (справа №334/5245/25, провадження № 1-кс/334/1703/25), - скасувати.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 13371(тринадцять тисяч триста сімдесят одна) гривень 00 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1