Справа № 308/15204/25
1-кс/308/6548/25
12 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62025140160001317, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с-ще Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця призваного на військову службу під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді сапера розмінування 2 відділення розмінування 1 взводу розмінування 4 роти розмінування, у військовому званні «солдат»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Старший слідчий в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні № 62025140160001317, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування. На переконання сторони обвинувачення, зібрані органом досудового розслідування фактичні дані свідчать, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити запобігання вищезазначеним ризикам, зазначеним у клопотанні. Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні зазначив, що покинув військову службу через релігійні переконання у зв'язку з тим, що він відноситься до релігійної організації «Свідки Єгови», вчення якої забороняє брати участь у військових діях.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновків.
Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140160001317, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025, розпочатого щодо ОСОБА_4 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який призваний на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді сапера розмінування 2 відділення розмінування 1 взводу розмінування 4 роти розмінування військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, близько 15 год. 00 хв. 26 серпня 2025 року умисно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до місця розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 , та відсутній без поважних причин на військовій службі по даний час, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
22 жовтня 2025 року в порядку ст. 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У зв'язку із не встановленням місця знаходження ОСОБА_4 , повідомлення про підозру та повістки про виклик до слідчого вручено близькому родичу - матері ОСОБА_8 , 1973 року народження, яка однак відмовилась отримувати та розписуватись за повідомлення про підозру її синові.
11 листопада 2025 року о 16 год. 25 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2025 (справа № 308/15204/25).
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Про обгрунтованість підозри, зокрема свідчать матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання про тримання під вартою.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким злочином, за вчинення якого підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Беручи до увагу тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, слідчий суддя констатує про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, враховуючи той факт, що підозрюваний самовільно залишив місце служби ще 26.08.2025 і до моменту його затримання добровільно на військову службу не повернувся, ризик вчинення ним нового тотожного кримінального правопорушення об'єктивно існує та доведений прокурором.
Таким чином, слідчий суддя дійшов переконання, що слідчим та прокурором доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо тверджень підозрюваного про ухилення від військової служби через релігійні переконання слідчий суддя зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду висловив відповідну у постанові від 13 червня 2024 року по справі №601/2491/22.
Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду констатував, що можливості заміни військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період закон не передбачає. Відповідно, жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов'язку.
Також Верховний Суд вказав, що призов на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що засуджений був зобов'язаний брати до рук зброю, адже він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов'язаних із використанням зброї.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантує кожній людині право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних обрядів та вчень. Відступ від положень Пакту не допускається навіть під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою.
Статтею 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, усупереч доводів підозрюваного, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність, легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб, пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, всебічно оцінено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення у їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік підозрюваного, його стан здоров'я, матеріальний стан, його особу, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання.
На переконання слідчого судді, прокурором доведено, що інший більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, кількість встановлених та доведених у ході розгляду клопотання ризиків.
Суд у ракурсі встановлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є надмірним, потреба у застосуванні такого запобіжного заходу, на сьогодні, є дійсною, а застосування в цей час запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, є недоречним з огляду на те, що вони є непропорційними, та не зможуть забезпечити уникнення встановлених судом ризиків та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною п. 2 ч. 5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахував як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, його майновий стан, стан здоров'я, а також особу підозрюваного, та дійшов висновку, що розмір застави, який в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, повинен бути визначений на рівні 50 мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400,00 гривень.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, 4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 09 січня 2026 року включно, з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 151 400,00 грн (сто п'ятдесят одна тисяча чотиристо грн 00 копійок).
Строк тримання під вартою рахувати з 16 год. 25 хв. 11 листопада 2025 року.
У разі внесення застави у визначеному розмірі, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 15 хв. 17 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1