Справа № 127/15632/25
Провадження № 3/127/3351/25
"17" листопада 2025 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 18.05.2025 о 23 год. 58 хв. по вул. Київській 144 в м. Вінниці керував транспортним засобом марки "AUDI A6", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки під час безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори № 468818 та № 468813, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сивенюк О.М. в судове засідання не з'явилися, захисник Сивенюк О.М. надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі та участі ОСОБА_1 .
Також, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сивенюк О.М. надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення мотивоване тим, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнає, оскільки в стані алкогольного сп'яніння не керував транспортним засобом. Також, працівниками поліції були порушені вимоги Наказу «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а також порушені вимоги Постанови КМУ про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 18.05.2025 о 23 год. 56 хв. керував та перебував за кермом під час руху т.з. AUDI, д.н.з. НОМЕР_1 , а навпаки ОСОБА_1 перебуває поза транспортним засобом, який стоїть припаркований, тобто факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності матеріалами справи не підтверджується, а тому факти, викладені у протоколі не відповідають фактичним обставинам справи та не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. Окрім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено належної назви та серійного номеру технічного засобу за допомогою якого здійснювалась фіксація оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Зазначення у протоколі «портативний відеореєстратор 458818 та портативний відеореєстратор. 468613» не відповідає дійсній назві та серійному номеру технічного засобу, що вказуються виробником таких засобів. Таким чином, назва та серійний номер технічного засобу не зазначені у протоколі. За відсутності чіткого посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Викладене вище є порушенням встановлених законом вимог, а складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у даному випадку мало місце без дотримання обов'язкових умов, які законом передбачені як підстави для вчинення такої процесуальної дії. Отже, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 266 КУпАП. Відповідно до вимог п. 5 розділу II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. У порушення п. 5 розділу II Інструкції, на відеозаписах наданих працівниками поліції вбачається багаторазове переривання відеозапису, а тому дані відеозаписи не є безперервними та не можуть бути належними та допустимими доказами обставин справи. Також на відеозаписі відсутні ознаки того, що ОСОБА_1 перебував в стані сп'яніння або мав хоча б якісь ознаки сп'яніння. Ніяких ознак порушення координації рухів, нечіткої вимови, запаху алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, звужених чи дуже розширених зіниць очей, що не реагують на світло, сповільненості або навпаки підвищеності жвавості чи рухливості ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість - не проглядається, його поведінка є адекватною й такою, що відповідає обстановці. Крім того, з матеріалів справи не вбачається жодного доказу на підтвердження наявності у ОСОБА_1 хоча б однієї ознаки «саме алкогольного (як зазначено у протоколі)» сп'яніння. Враховуючи відсутність будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , працівниками поліції, у порушення вимог п. 2, 3 Розділу І Інструкції та ст. 256 КУпАП, було безпідставно запропоновано провести огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 , що є грубим порушенням Інструкції. Окрім того, працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту наявності у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння. Внаслідок чого, має місце неправомірність вимоги посадової особи патрульної поліції відносно ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відтак, ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я є обов'язковим, виключно, зокрема, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що має бути встановлено в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу складеного відносно водія. Однак, у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу відносно ОСОБА_1 , що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, та безпідставно направив ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, що є грубим порушенням вимог Інструкції та норм КУпАП та є підставою для визнання недійсними огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та відповідного висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння. Відтак, відмова від огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та висновок працівників поліції щодо відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відносно ОСОБА_1 - є недійсними. Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, що підтверджують передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та відносно якого поліцією не приймалось будь-яке рішення щодо порушення ним вимог Закону, у тому числі, що він був зупинений відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Таким чином, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, з матеріалів справи слідує, що відносно ОСОБА_1 не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 будь-якого порушення ПДР в матеріалах справи немає. Зокрема, працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР, що є наслідком також неправомірності вимоги посадової особи патрульної поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Внаслідок чого ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо визнання ОСОБА_1 вини, то сам факт формального визнання особою вини у адміністративному порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє орган владних повноважень від доведення правомірності свого рішення, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 р. у справі №177/525/17. Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Зазначені вище обставини, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що ці та інші порушення, викладені в письмовому клопотанні, слугують підставою для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та письмове клопотання захисника, оглянувши відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейського, суд дійшов таких висновків.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту наведеної норми слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає не лише за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що і мало місце в даному випадку.
Суд зазначає, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що 19.05.2025 на ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, також встановлено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки.
Судом досліджено відео з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано як до щойно зупиненого автомобіля підходять працівники поліції та під час спілкування у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Після цього, водію запропоновано пройти освідування на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 повідомив інспекторам про те, що він відмовляється від проходження освідування на стан сп'яніння. Після цього на водія складено адміністративні матеріали. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт керування ним транспортним засобом.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у їх взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334797 від 19.05.2025, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.05.2025, відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 468813 та № 468818 та іншими матеріалами справи.
Суд вважає, що під час складання протоколу інспектором поліції повністю дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству. Виявлені і зафіксовані в протоколі факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
В дотримання вимог ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складався і був складений в присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
При дослідженні матеріалів справи, в тому числі при перегляді відеозаписів, порушень з боку працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено.
На переконання суду, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.
За ч. 1 ст. 266 КУпАП правовою підставою для проведення огляду водія на стан сп'яніння є наявність обґрунтованої підозри у співробітників поліції, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Матеріалами справи встановлено, що працівник поліції, при зупинці транспортного засобу, маючи підозру того, що водій перебуває у стані сп'яніння, мав правову підставу для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Так, згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння (п. 3 розділу ІІ Інструкції) є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Щодо заперечення захисником обставин, зазначених в протоколі, щодо керування транспортним засобом та наявності ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , суд їх оцінює критично, оскільки як встановлено судом, після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та під час спілкування з водієм, у працівника поліції виникла підозра, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився. Також, ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів захисника з приводу не проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд зазначає, що вказаний огляд на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції не проводився внаслідок відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівником поліції вимог ст.ст. 254, 255, 256 КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовано пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та зафіксвано відмову ОСОБА_1 від його проходження, які були проведені працівниками поліції з дотриманням процедури, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, діючи умисно, маючи на меті не проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, при наявності обґрунтованої підозри у співробітника поліції, що водій перебуває у стані сп'яніння, допустив порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті у вигляді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів захисника про те, що відеозапис, зафіксований портативною камерою поліцейського, є неналежним доказом, суд зазначає, що такі недоліки за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не свідчать про неможливість суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, оглянутий в судовому засіданні відеозапис містить достовірні дані про дії ОСОБА_1 та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП. Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний відеозапис узгоджується з іншими доказами в справі.
Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відеозапис не є недопустимим доказом, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у їх належності та допустимості не викликають, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд не бере до уваги пояснення захисника Ярового Р.В. щодо невинуватості ОСОБА_1 та порушення працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так як дані пояснення спростовуються матеріалами справи.
Підстав для закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд не вбачає, а тому клопотання адвоката Сивенюка О.М., який здійснює захист інтересів ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП задоволенню не підлягає.
Отже, з матеріалів справи слідує, що вони містять переконливі та беззаперечні докази, які підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, оцінюючи зазначені вище докази в їх сукупності, суд оцінює позицію ОСОБА_1 та його захисника критично та розцінює це як спробу створення штучних умов для спростування факту порушення ПДР з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при призначенні адміністративного стягнення суд враховує, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 268, 283, 284, 285 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя