судді Ханової Р.Ф.
12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/366/25
адміністративне провадження №П/990/366/25
01 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія), в якому позивачка просить Суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 91/ас-25 від 12 червня 2025 року повністю;
- зобов'язати Комісію провести повторне кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1. в межах другого етапу -«Дослідження досьє та проведення співбесіди» з дотриманням вимог закону в іншому складі колегії.
Ухвалою від 05 серпня 2025 року Верховний Суд залишив позовну заяву без руху з тих підстав, що позивач була присутня на засіданні Комісії 12 червня 2025 року під час проведення співбесіди і ухвалення оскаржуваного рішення, але, звертаючись до суду з позовом 01 серпня 2025 року, заяви про поновлення строку не подала.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, у встановлений судом строк позивач звернулась до суду зі заявою, в якій просила поновити строк звернення до суду з цим позовом. Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви, ОСОБА_1 покликалася на те, що 12 червня 2025 року була присутня в режимі відеоконференції на засіданні Комісії під час оголошення вступної і резолютивної частин оскаржуваного рішення. Оскільки законодавство визначає десятиденний строк для складення повного тексту такого рішення, вона 23 червня 2025 року звернулася до Комісії із відповідною заявою і отримала повний текст оскаржуваного рішення 01 липня 2025 року. Звертає увагу, що про зміст, мотиви, аргументацію та підписантів їй стало відомо лише 01 липня 2025 року, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 19 серпня 2025 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом, визнавши, що станом на дату відкриття провадження у справі наведені позивачем причини (дата отримання рішення) є достатніми для поновлення строку звернення до суду з цим позовом як такого, що пропущений з поважних причин. Цією ж ухвалою Верховний Суд відкрив провадження у справі.
03 листопада 2025 року на адресу суду від Комісії надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. На обґрунтування вимог клопотання відповідач зазначив, що предметом позову є рішення Комісії від 12 червня 2025 року, яке було ухвалено у відкритому засіданні, на якому була присутня позивач. Оскаржуване рішення також було опубліковано на офіційному вебсайті Комісії 25 червня 2025 року, що підтверджується витягом з адміністративної панелі цього вебсайту. Покликаючись на вказані обставини, відповідач доводив, що, подавши позов 01 серпня 2025 року, ОСОБА_1 пропустила передбачений частиною восьмою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк.
12 листопада 2025 року від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на заявлене Комісією клопотання. На переконання позивача, відповідач не опублікував на своєму сайті належним чином оформлене оскаржуване рішення, оскільки до моменту проставлення підписів на рішенні воно ще вважається проєктом. Відповідно, доводи про можливість ознайомлення зі змістом рішення вже 25 червня 2025 року не відповідають дійсності. До того ж, надана відповідачем копія роздруківки витягу з адміністративної панелі вебсайту є неналежним і недопустимим доказом, оскільки з неї неможливо встановити звідки взято надану в копії інформацію: з якої конкретно панелі чи програми. Також вказаний документ не містить жодної інформації про шлях публікації документа та його адресу, найменування вебсайту. Позивач звертає увагу й на те, що копія не завірена належним чином, зокрема, відсутня дата завірення такої копії, а повноваження особи, яка завірила таку копію не підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У зв'язку з наведеним, позивач, аналогічно до її попередніх доводів, наполягає, що датою, з якої вона ознайомилась з повним текстом рішення є 01 липня 2025 року, а тому позовну заяву подано в межах місячного строку звернення до суду.
12 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду Суд, покликаючись на статті 5, 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки Великої Палати Верховного Суду, констатував, що днем, з якого позивач дізналася про порушення її прав є саме 12 червня 2025 року, відповідно, звернення до суду з позовом 01 серпня 2025 року є таким, що здійснене з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, Суд зазначив, що з 25 червня 2025 року позивач поза розумним сумнівом мала можливість ознайомитися з мотивами, сформулювати свою правову позицію і звернутися до суду з позовом. При цьому, враховуючи, що строк звернення до суду у цій справі спливав 12 липня 2025 року, позивач мала змогу звернутися до суду в межах встановленого строку, або ж із незначним пропуском строку, який суд міг би поновити за наявності поважних причин. Натомість, у цій справі з 12 липня 2025 року і до 01 серпня 2025 року минуло майже три тижні і, для обґрунтування об'єктивної необхідності цього періоду задля підготовки і звернення до суду з цим позовом, позивач жодних мотивів не навела, та у судовому засіданні не повідомила.
Суд вказав, що доказів того, що майже три тижні після закінчення строку на звернення до суду з цим позовом, в умовах опублікування рішення Комісії ще 25 червня 2025 року, позивач вчиняла дії і такі були пов'язані з готуванням до звернення до суду, суду не надано.
Фактично, єдиною причиною пропуску строку, за повідомленою позивачем інформацією, стало те, що вона помилково обчислювала строк звернення до суду з позовом з 01 липня 2025 року - дати отримання паперової копії оскаржуваного рішення.
Водночас така причина пропуску строку звернення до суду не може бути визнана поважною, оскільки не пов'язана з наявністю об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії.
На думку Суду, позивач, яка є діючим адвокатом, поза розумним сумнівом не була обмежена у рівні доступу, достатньому для забезпечення права особи на суд. Щонайменше з 25 червня 2025 року позивач мала можливість отримати всю необхідну інформацію про зміст оскаржуваного рішення, а відтак, мала реальну та достатню можливість оперативно і своєчасно надати їм належну правову оцінку й, у разі незгоди, реалізувати гарантоване законом право на судовий захист у межах установленого процесуального строку. Об'єктивних перешкод, які б позбавляли такої можливості, позивач не зазначила. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Не погоджуючись з зазначеним висновком колегії суддів, вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.
Не можна вважати спірним у цій справі, що днем, з якого позивач дізналася про порушення її прав, є саме 12 червня 2025 року, тобто день, коли Комісія ухвалила оскаржуване рішення № 91/ас-25.
Наголошу на тому, що в день ухвалення оскаржуваного рішення позивачка фактично була ознайомлена лише з його вступною та резолютивною частиною, а це унеможливлювало оскарження такого рішення, з огляду на незнання мотивів, покладених в його основу.
Можливість учасника справи реалізувати своє право на подання позову / заяви має пов'язуватися з обізнаністю цієї особи з мотивами ухвалення відповідного рішення. Обізнаність з правовими підставами та мотивами ухвалення рішення зумовлює виникнення в особи інтересу у зверненні до суду щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів у разі виявлення їх порушення, та в подальшому забезпечує змогу підготувати аргументовану позовну заяву.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом. Процедурні питання діяльності Комісії відповідно до цього Закону визначаються Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затверджено рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, далі також - Регламент).
Відповідно до пункту 105 Регламенту рішення Комісії, її Палат та Колегій викладаються у письмовій формі. Рішення складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
Повний текст проєкту рішення має бути складений та виготовлений членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував «ПРОТИ» ухвалення рішення Комісії, не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Після складення проєкту повного тексту рішення член Комісії - доповідач або інший член Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував «ПРОТИ» ухвалення рішення Комісії, передає проєкт рішення до відповідного структурного підрозділу.
Відповідно до пункту 195 Регламенту рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на вебсайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
Вказане правове регулювання свідчить про те, що Комісія має право щонайменше протягом 15 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини свого рішення оприлюднити на своєму вебсайті його повний текст.
Зверну увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення конкурсу на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк. При цьому 15 днів з вказаного місячного строку особа, яка вважає за необхідне оскаржити відповідне рішення Комісії, перебуватиме у невизначеному стані, оскільки Комісія в будь-який момент може опублікувати рішення, що стосується цієї особи.
Вказане правове регулювання фактично зобов'язує особу, стосовно якої ухвалено рішення Комісїі, безперервно моніторити вебсайт відповідача з метою ознайомлення з рішенням, яке її стосується.
Зауважу, що відповідно до пункту 107 Регламенту копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи, що свідчить про те, що Комісія не зобов'язана надсилати своє рішення особам, яких воно стосується.
Проаналізувавши наведене правове регулювання, вважаю, що особа, стосовно якої ухвалено рішення Комісії, має два варіанти ознайомлення з повним текстом рішення Комісії, які надають особі обґрунтовані очікування на поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у випадку оскарження такого рішення, а саме:
- безпосередньо на вебсайті Комісії (у разі обрання такого способу ознайомлення, Суд може поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом у випадку звернення до суду в межах місячного строку з дня опублікування рішення Комісії на сайті), та
- отримавши рішення Комісії за відповідним зверненням такої особи (у разі обрання такого способу ознайомлення, Суд може поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом у випадку звернення до суду в межах місячного строку з дня отримання рішення Комісії).
При цьому вважаю за необхідне зробити застереження, що у випадку обрання другого варіанту ознайомлення з повним текстом рішення Комісії, звернення особи, стосовно якої ухвалено відповідне рішення, не може бути направлене у будь-який строк, а лише в межах, встановлених Регламентом для складання та оприлюднення відповідного рішення до моменту оприлюднення такого рішення на вебсайті відповідача.
Зверну увагу, що ОСОБА_2 звернулася до Комісії в межах строку, визначеного Регламентом для складання та оприлюднення відповідного рішення Комісії, в момент, коли оскаржуване рішення ще не було оприлюднене на вебсайті відповідача, що не може свідчити про пасивну поведінку позивачки щодо реалізації своїх процесуальних прав, а навпаки вказує на її прагнення ознайомитися з оскаржуваним рішенням Комісії.
З урахуванням наведеного, вважаю, що позивачка, звертаючись з цим адміністративним позовом 01 серпня 2025 року, мала обґрунтовані сподівання щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом, відкриття провадження у справі та, за результатами розгляду, ухвалення рішення по суті.
За таких обставин, вважаю, що в задоволенні клопотання Комісії про залишення адміністративного позову без розгляду необхідно було відмовити, а Суд повинен був розглядати справу по суті.
Суддя Р. Ф. Ханова