18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №280/11963/24
адміністративне провадження № К/990/44597/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №280/11963/24 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Попова Віталія до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попова Віталія Гавриловича звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачці за період з 22 лютого 2019 року по 11 жовтня 2024 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн за період з 22 лютого 2019 року по 11 жовтня 2024 року включно, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення позивачці з 29 січня 2020 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 11 жовтня 2024 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про Державний бюджет України 2021 рік», «Про Державний бюджет України 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попова Віталія Гавриловича задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 11 жовтня 2024 року включно грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 11 жовтня 2024 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3750,00 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
В задоволенні решти вимоги про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі №280/11963/24 залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1816 грн 80 коп. Роз'яснено, що якщо недоліки апеляційної скарги не будуть усунені в зазначений строк, апеляційна скарга буде повернута.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі №280/11963/24 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298, частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
30 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №280/11963/24. Заявник просить скасувати ухвалу апеляційного суду, передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі №280/11963/24 без руху суд апеляційної інстанції зазначив відсутність документа про сплату судового збору. Ухвала суду отримана апелянтом 09 вересня 2025 року о 22:40, що підтверджується довідкою Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Проте, відповідачем у встановлений судом строк, вимоги ухвали не виконано, проте надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано неможливістю сплати судового збору у визначені судом строки.
За результатом розгляду цього клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що суд може продовжити процесуальний строк, встановлений самим судом, тоді як граничний строк усунення недоліків апеляційної скарги встановлений КАС України, що виключає можливість його продовження за ініціативою суду чи за клопотанням учасника справи.
В той же час суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Сторона, маючи намір добросовісної реалізації належного їй права на апеляційне оскарження судового рішення, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Держава в особі відповідного суб'єкта владних повноважень має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/2321/16.
Враховуючи, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору, апеляційний суд дійшов висновку про неналежне виконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та повернув апеляційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, апеляційним судом вірно застосовано положення статті 298 та 169 КАС України. Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №280/11963/24 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Попова Віталія до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська