18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №340/7651/24
адміністративне провадження № К/990/41440/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року
у справі №340/7651/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ЄДРПОУ НОМЕР_2 - протиправною щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошових коштів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 наступне: грошове забезпечення за період його служби з 28 червня 2024 року по 09 липня 2024 року; компенсацію за 1 добу відпустки за 2023 рік; грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 та 2024, як такому, що безперервно перебував на лікуванні, реабілітації та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, пов'язаною із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль) з 25 грудня 2023 року; одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023; одноразову грошову допомогу на підставі Наказу Міноборони №260 (звільнення із військової служби за станом здоров'я в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби); додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я у зв'язку із захворюванням (каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини за 122 дні за період з 25 грудня 2023 року по 01 квітня 2024 року та 29 квітня 2024 року по 20 травня 2024 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
До Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №340/7651/24.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року отримана скаржником - 27 жовтня 2025 року о 21:54.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 28 жовтня 2025 року у, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 07 листопада 2025 року.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву про усунення недоліків, в якій викладено уточнену касаційну скаргу.
Проаналізувавши уточнену касаційну скаргу, подану позивачем на виконання вимог ухвали Верховного суду від 27 жовтня 2025 року, Судом встановлено, що в ній повторно не викладено передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Залишаючи касаційну скаргу без руху Верховний Суд встановив, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункт 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені в постанові від 25 червня 2025 року у справі №520/16421/23. Крім того, касаційна скарга містить ряд інших посилань на постанови Верховного Суду проте, оскільки, такі посилання зроблені без взаємозв'язку з посиланням на конкретний пункт частини 4 статті 328 КАС України, Суд не може самостійно визначити їх, як підставу касаційного оскарження. Водночас, Верховний Суд наголосив скаржнику, що посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України йому необхідно чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, у взаємозв'язку з посиланням на постанови Верховного Суду.
Також, Верховний Суд зауважив, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду скаржник не конкретизує норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
Підсумувавши, Суд вказав, що скаржник, не розмежовує, яку норму права, на його думку, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду та щодо, якої відсутній висновок Верховного Суду, хоча такі підстави відносно застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними.
Звертаючись з уточненою касаційною скаргою позивачем не викладено підстав касаційного оскарження судових рішень. Касаційна скарга містить ряд посилань на постанови Верховного Суду проте, оскільки, такі посилання зроблені без взаємозв'язку з посиланням на конкретний пункт частини 4 статті 328 КАС України, Суд не може самостійно визначити їх, як підставу касаційного оскарження, про що вже вказувалося Верховним Судом в ухвалі від 27 жовтня 2025 року.
Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційної скарги.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Отже, враховуючи, положення частини 2 статті 332 КАС України, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, та беручи до уваги, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, така підлягаю поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №340/7651/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко