18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №240/19052/24
адміністративне провадження № К/990/43857/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року
у справі №240/19052/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
В жовтні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії відповідача щодо розрахунку з вересня 2022 року по 16 вересня 2024 року:
- розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, визначених в довідках вих. № 249/57/2058 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами); № 249/57/2057 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-XII) та грошовому атестаті № 249/284;
- грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 15 (п'ятнадцять) діб, за 2024 рік - 30 (тридцять) діб; надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 78 посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 16 вересня 2024 року; премії в розмірі 535% згідно з окремим дорученням МОУ від 16 січня 2024 року № 183/уд з 01 по 16 вересня 2024 року, визначених у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 вересня 2024 року № 199 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (надалі - Закон № 1928-IX) станом на 01 січня 2022 року в розмірі 2481 грн; Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (надалі - Закон № 2710-IX) станом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн; Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (надалі - Закон № 3460-IX) станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.
Також, позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок з вересня 2022 року по 16 вересня 2024 року:
- розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, визначених в довідках вих. № 249/57/2058 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України віл 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами); № 249/57/2057 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, відповідно до Закону № 2262-XII та грошовому атестаті № 249/284;
- грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 15 (п'ятнадцять) діб, за 2024 рік - 30 (тридцять) діб; надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 78 посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 16 вересня 2024 року; премії в розмірі 535% згідно з окремим дорученням МОУ від 16 січня 2024 року № 183/уд з 01 по 16 вересня 2024 року, визначених у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 вересня 2024 року № 199, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2710-IX на 01 січня 2022 року в розмірі 2481 грн; Законом № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн; Законом № 3460-IX станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн на відповідний тарифний коефіцієнт; провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-ІІІ) з 01 вересня 2022 року по день фактичної виплати.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за період з 01 вересня 2022 року по день фактичної виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року касаційну скаргу скаржника залишено без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог, надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу Верховного Суду від 03 листопада 2025 року отримана скаржником - 04 листопада 2025 року о 19:40.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 03 листопада 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 04 листопада 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 14 листопада 2025 року.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу, в якій просить відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Проаналізувавши уточнену касаційну скаргу, Верховний Суд прийшов до висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційного оскарження, з огляду на наступне.
Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Перевіркою змісту поданої у цій справі уточненої касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційної скарги.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Щодо клопотання скаржника про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для повернення такої скарги то, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Отже, враховуючи, положення частини 2 статті 332 КАС України, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, та беручи до уваги, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, така підлягаю поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №240/19052/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко