18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/23754/25
касаційне провадження № К/990/46187/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Управління) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі № 320/23754/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та пені та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, податкової вимоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 відкрито загальне провадження у даній справі.
21.05.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.02.2025 №Ф-16931, в сумі 294547,55грн до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025, заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.02.2025 № Ф-16931, в сумі 294547,55грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
28.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі № 320/23754/25, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення.
За наслідками перевірки поданої касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені належним чином передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права та чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально вказано підставу для касаційного оскарження судового рішення частину 4 статті 328 КАС України.
Натомість викладено обставини справи, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Загальне посилання скаржника на обставини справи без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке б узгоджувалося з висновками суду апеляційної інстанції, не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Водночас згідно частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При цьому, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відтак, скаржник повинен навести обґрунтування які норми процесуального права порушені та в чому полягало порушення даних норм.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у даній справі, податковим органом лише процитовано окремі норми КАС України, що не свідчить про належне викладення скаржником доводів про порушення судами норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд також зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних відповідачем судових рішеннях, урахували правові висновки Верховного Суду щодо правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову у цій категорії спорів, викладені у постановах від 18.08.2022 у справі №240/33456/21, від 16.09.2022 у справі № 240/1024/22, від 25.11.2022 у справі №240/24146/21, від 07.12.2022 у справі №440/4901/2, проте скаржником не аргументовано, у чому, на його думку, полягає помилковість застосування судом цих позицій.
Відповідач раніше реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, проте скарга повернута ухвалою Верховного Суду від 03.11.2025 як така, що не містила підстав касаційного оскарження. Скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні. Вчергове подана касаційна скарга є ідентичною раніше поданій і не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом в ухвалі по даній справі.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.І. Бившева