18 листопада 2025 року
Київ
справа № 320/15112/23
адміністративне провадження № К/990/41584/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/15112/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
13.10.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, Центральне МУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 10.10.2025.
Верховний Суд ухвалою від 28.10.2025 зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема те, що касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для цього, а наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку суд визнав неповажними.
Суд виходив з того, Центральне МУ ДПС жодним чином не обґрунтовує проміжок часу, який сплинув між отриманням копії ухвали суду про повернення вперше поданої касаційної скарги до моменту повторного її подання - майже два місяці. Водночас суд дійшов висновку, що такий проміжок часу неможливо визнати такими, що свідчить про реалізацію Центральним МУ ДПС права на повторне звернення без зайвих зволікань.
07.11.2025 від Центрального МУ ДПС надійшла заява про усунення недоліків, у якій скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити його. Зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано в межах визначено законом строку, проте, Верховний Суд її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Звертає увагу, що повторна касаційна скарга подана у межах присічного строку, передбаченого частиною п'ятої статті 333 Кодексом адміністративного судочинства України. Також скаржник посилається на витяги з рішень Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд вже зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо сплати судового збору, а також належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду і до дня подання цієї касаційної скарги становить майже чотири місяці. При цьому, з дня отримання копії ухвали Верховного Суду від 12.08.2025 про повернення вперше поданої касаційної скарги, і до дня повторного звернення - 10.10.2025 минуло майже два місяці, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою. При цьому, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Такий проявлений Центральним МУ ДПС підхід до виконання вимог ухвал Верховного Суду не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
За таких обставин, посилання скаржника на те, що він вперше подав касаційну скаргу у встановлений строк, не зволікав з повторним поданням касаційної скарги, а також те, що він сплатив судовий збір у справі, не мають вирішального значення для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки не доводять наявність поважних причин його пропуску.
Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.
Щодо інших доводів скаржника про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення Центральним МУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що Центральне МУ ДПС на пропозицію суду не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а наведені - не можуть оцінюватися як поважні.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/15112/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.В. Хохуляк