17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/14982/21
адміністративне провадження № К/990/45748/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Коваленко Н. В., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 , про скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва, і
Управління звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва № 01-07/347 від 07 вересня 2020 року на «Реконструкція павільйону, який розміщений внутрішньоквартально, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, з внутрішнім переплануванням та улаштуванням додаткових приміщень в межах фундаментів, з реконструкцією існуючого вхідного вузла та улаштування додаткового вхідного вузла з улаштуванням вхідних груп до них, з пристосуванням під житлові приміщення», які видані ОСОБА_1 .
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 травня 2022 року позовні вимоги задовольнив.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції і подала апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2024 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Скасував містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва «Реконструкція павільйону, який розміщений внутрішньоквартально, без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані, з внутрішнім переплануванням та улаштуванням додаткових приміщень в межах фундаментів, з реконструкцією існуючого вхідного вузла та улаштування додаткового вхідного вузла з улаштуванням вхідних груп до них, з пристосуванням під житлові приміщення», які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07 вересня 2020 року № 01-07/347 та видані ОСОБА_1
ОСОБА_1 не примирилась з рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 листопада 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
У липні 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 420/14982/21 на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Підставами для перегляду за нововиявленими обставинами постанови суду заявниця просить визнати те, що пункт 2 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, передбачає, що виявлення фактів самочинного будівництва здійснюється з повідомлень про відповідні факти, які надходять від фізичних та юридичних осіб, або безпосередньо виконавчими органами Одеської міської ради, комунальними підприємствами, установами, закладами та організаціями Одеської міської ради, органами самоорганізації населення та іншими, визначеними законодавством України та цим Порядком суб'єктами, які в межах наданих повноважень здійснюють постійний контроль за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові території міста Одеси або здійснюють інші повноваження. З наведених правил Порядку заявниця висновує, що контроль за законністю видачі на території міста Одеси містобудівних умов та обмежень (далі також - МУО) здійснюється місцевими органами Управління на постійній основі, тому позивач міг дізнатись про порушення у сфері містобудівної діяльності невідкладно після видачі оспорюваних містобудівних умов та обмежень та їх занесення до даних містобудівного кадастру.
Зазначає, що про наявність даних стосовно МОУ від 07 вересня 2020 року № 01-07/347 у містобудівному кадастрі вона дізналась лише з адвокатського запиту від 29 квітня 2025 року № 01-15/124, доданого до одержаної на початку червня 2025 року апеляційної скарги у цій справі проектанта ПП «Ретроград-Плюс». Раніше про публічний доступ до даних МУО заявниця не могла дізнатись, адже МОУ не містять будь-яких відміток про їх занесення до містобудівного кадастру, а норми законодавства, чинні на момент видачі МОУ, відповідних приписів не передбачали. Заодно, заявниця просить зважити на обставину, що з моменту введення на всій території України воєнного стану вона виїхала за межі території України та у цей період доступ до реєстрів був заблокований.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення залишив без руху, та надав десятиденний строк для усунення її недоліків (вад) шляхом подання заяви про поновлення строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами із наведенням поважних причин пропуску процесуального строку; оригіналу документу про сплату судового збору.
Цей же суд ухвалою від 07 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 420/14982/21 повернув без розгляду.
ОСОБА_1 не погодилася з ухвалою суду апеляційної інстанції і через свого представника Нікішева Олексія Валерійовича за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала касаційну скаргу про її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів касаційного суду перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування і дійшла висновку про таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду без заяви про поновлення строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та без доказів сплати судового збору. Для усунення цього огріху порядку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції надав заявниці встановлений законом строк.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду заявниця надала квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 420/14982/21.
У своїй заяві наголосила про дотримання нею строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зазначає, що згідно з фактичними обставинами справи Управління мало дізнатися про існування оспорюваних у цій справі МОУ значно раніше, ніж був поданий позов до суду про їх скасування. Факт пропуску Управлінням строку, встановленого статтею 122 КАС України, для звернення із позовом, є нововиявленою обставиною, про існування якої заявниці стало відомо лише у червні 2025 року з попередньо поданої апеляційної скарги ПП «Ретроград-Плюс» на рішення суду у цій справі.
Позаяк авторка заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не навела поважних причин пропуску строку звернення із такою заявою, суд апеляційної інстанції повернув без розгляду заяву особі, яка її подала.
Суд апеляційної інстанції, коли повертав заяву без розгляду зважив на те, що Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затверджений рішенням Одеської міської ради від 29 березня 2018 року за № 135 (у редакції на час спірних правовідносин) та опублікований на веб сайті Одеської міської ради 02 квітня 2018 року, зокрема оприлюднений в газеті «Думська площа» (додаток до газети «Одеський вісник») від 13 квітня 2018 року за № 19.
За Положенням про містобудівний кадастр, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559 чинним у редакції на час спірних правовідносин, містобудівний кадастр - це державна система зберігання та використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.
Закон України від 17 жовтня 2019 року № 199-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» (далі - Закон № 199-IX) доповнив Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»(далі - Закон № 3038-VI) статтею 222, за якою Реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік такої інформації, зокрема: 1) містобудівних умов та обмежень.
У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 199-IX передбачено, що статті 221- 224, 26, 262, 264 Закону № 3038-VI не застосовуються з 1 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року, крім пунктів 1, 2, 11 частини другої статті 222, частини другої статті 224, пунктів 1, 8 частини другої та частини одинадцятої статті 261, пунктів 1, 2, 10 частини восьмої статті 262 зазначеного Закону, які не застосовуються з 1 грудня 2019 року по 30 листопада 2021 року.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, про своєчасне не виконання суб'єктом владних повноважень обов'язків з контролю і виявлення правопорушень у сфері містобудівної діяльності, як підстави для перегляду постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, заявниця [та інші учасники справи] могла (могли) знати з моменту затвердження відповідних нормативно-правових актів, з моменту затвердження оспорюваних МОУ та виникнення спірних правовідносин.
Отримання відповіді повноважного органу на адвокатський запит не відтерміновує строк, протягом якого особа могла звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
З огляду на ці обставини суд виснував, що заявниця пропустила тридцятиденний строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України, та не підтвердила поважність причин пропуску строку звернення із заявою і наявності підстав для поновлення процесуального строку.
Далі суд нагадав, що дотримання встановлених процесуальним законом строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права, оскільки такі строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Поряд з цією тезою, суд апеляційної інстанції послався й на те, за законом, відповідно до частини першої статті 121 КАС України процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо визнає причини його пропуску поважними. Акцентував увагу на тому, що КАС України та інші закони не визначають поняття та критерії поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду або пропуску строку на апеляційне чи касаційне оскарження судових рішень, постанов та ухвал, звідси - кваліфікація фактичних передумов пропуску строку та правнича оцінка поважності таких обставин на своєчасне звернення до суду знаходиться у виключній компетенції суду, до якого звертається позивач (апелянт, скаржник).
Суд розглядає питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала клопотання про його поновлення. Водночас, якщо особа, яка звернулася до суду, не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, але суд вбачає їх з наданих доказів, суд визнає причини пропуску строку поважними та відкриває провадження у справі.
Отже, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вирішення питання про наявність або брак підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від описаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами другою, третьою цієї статті у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів випливає, що ОСОБА_1 упродовж строку, встановленого в ухвалі від 01 липня 2025 року про залишення за заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами без руху, надала до суду заяву (клопотання) про поновлення строку на перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами із зазначенням (згадуваних вище) підстав пропуску строку подання заяви. Вважає ці причини поважними і достатніми для поновлення строку на перегляд. До заяви долучило докази, які пропонувала кваліфікувати як об'єктивні і дієві перешкоди для своєчасного звернення до суду.
П'ятий апеляційний адміністративний суду в своїй ухвалі від 07 жовтня 2025 року з посиланням на матеріали до заяви про перегляд, зокрема, на дати винесення та оприлюднення перелічених вище нормативних документів локальної і не тільки дії, та відтинок часу упродовж якого, приміром, заявниця як зацікавлена особа могла знати про їхню чинність і дію, мала час, щоб осмислити ці правничі фактори в контексті їхнього впливу на її права чи інтереси, й відтоді вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Конкретизуючи, суд апеляційної інстанції зазначив, що про своєчасне не виконання суб'єктом владних повноважень обов'язків з контролю і виявлення правопорушень у сфері містобудівної діяльності, як підстави для перегляду постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, заявниця могла знати з моменту затвердження згадуваних вище відповідних нормативно-правових актів (2028-2021 роки).
Проте заяву про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року за нововиявленими обставинами скаржниця сформувала і подала до цього суду 16 червня 2025 року.
Скаржниця не заперечувала факту пропуску строку на подання заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, але вважала, що названі нею причини його пропуску є вагомими для його поновлення, а ігнорування цих причин [може призвести до невиправданого обмеження доступу до суду].
Як мовилося вище, суд апеляційної інстанції у цій справі встановив, що заявниця подала заяву з пропуском строку на запропонований об'єкт перегляду, їй було вказано на цей недоробок і надано час для його усунення. Хоча авторка заяви про перегляд назвала згадані вище причини пропуску строку, суд апеляційної інстанції з наведенням мотивів не визнав їх поважними, й ухвалив рішення про відмову у відкритті провадження про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.
Знов-таки дату подання заяви про перегляд постанови апеляційного суду і факт її подання поза часовими межами, встановленими процесуальним законом, і таким чином факт пропуску строку як такий, скаржниця касаційній скарзі не заперечує.
Скаржниця не заперечила, що у відповідь на причини пропуску строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, які вона навела в заяві про його поновлення, суд апеляційної інстанції навів мотиви незгоди з ними.
Ці мотиви та обґрунтування є очевидними і викладені у вигляді необхідно-можливому для визначення їхньої фактичної та правничої природи.
Відтак можна підсумувати, що означені обставини дають підстави вважати, що оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не є незаконним; правильне застосування ним норм права є очевидним і не викликає розумних і об'єктивно спроможних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Касаційна скарга не містить аргументів та суджень, достатніх для визнання її вимог обґрунтованими.
Зазначене у своїй сукупності робить неможливим відкриття касаційного провадження про перегляд ухвали суду апеляційної інстанцій, винесеної за результатами розгляду заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами у цій справі.
Керуючись статтями 121, 328, 330, 332, 333, 359, 361, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 , про скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до скарги матеріали надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді Н. В. Коваленко
Л. В. Тацій