11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 640/22072/19
касаційне провадження № К/9901/24326/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 (суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Кузьменко В.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
секретар судового засідання - Сірак І.М.,
представник позивача - Варданян А.А.,
представник відповідача - Юзюк В.В.,
Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 №09712615140103.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки контролюючого органу про порушення ним податкового законодавства є безпідставними, оскільки наявна у позивача кредиторська заборгованість не має ознак безнадійної, а тому відсутні підстави для включення цієї суми заборгованості до інших операційних доходів. Зокрема, позивач вказує, що контролюючим органом в процесі перевірки не встановлено наявності жодних актів інвентаризації кредиторської заборгованості Товариства, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, або прийняття органами управління Товариства рішень про списання кредиторської заборгованості. Товариство наголошує, що відповідачем залишено без уваги, що фактична обставина щодо перебування Товариства під дією обставин непереборної сили, втрати більше, ніж 90% активів та всіх первинних документів бухгалтерського обліку, крім сертифіката про форс-мажорні обставини від 03.12.2014 № 2018, виданого Торгово-промисловою палатою України, визначено також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стабілізації діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у зв'язку з тимчасовою окупацією території України» від 13.03.2018 № 2320-VIII та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» від 22.11.2018 №2618-VIII, у зв'язку з чим внесені зміни до низки законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про виконавче провадження» у частині, що стосується зняття арештів та заборон відчуження майна Товариства у виконавчих провадженнях. Крім того, позивач зазначає що стосовно кредиторської заборгованості Товариства перед ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк росії», яка не підтверджена первинними документами, то позивач вказує, що ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк росії» не звертався до суду з позовами про стягнення кредиторської заборгованості.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.08.2020 (в редакції ухвали про виправлення описки від 19.08.2020), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 24.07.2019 №09712615140103 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68165214,00 грн. В іншій частині позову відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з передчасності висновків контролюючого органу про набуття кредиторською заборгованістю ознак безнадійної з підстав відсутності у Товариства на момент перевірки первинних документів щодо господарських операцій, зокрема, із ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк росії», ПАТ «Промінвестбанк», Чорноморський банк торгівлі і розвитку у зв'язку із настанням обставин непереборної сили.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі Управління посилається на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 y справі №826/1308/18, від 28.10.2019 y справі №280/5058/18, від 25.01.2019 у справі №825/1733/17, від 01.06.2021 у справі №826/5214/17, від 14.02.2019 у справі №826/14895/17, від 14.01.2021 у справі №826/9925/14, від 18.03.2020 у справі № 804/708/16.
Скаржник наполягає на тому, що платником занижено інші операційні доходи на суму безнадійної кредиторської заборгованості.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.07.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення з огляду на те, що враховуючи відсутність у Товариства первинних документів, що фіксували господарські операції позивача з ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк росії», ПАТ «Промінвестбанк», Чорноморський банк торгівлі і розвитку, суди попередніх інстанцій правомірно встановлено відсутність правових підстав для проведення процедури списання кредиторської заборгованості в порядку, визначеному Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879. Крім того, Товариство вказує на правомірність висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності достатніх доказів на підтвердження закінчення перебігу строку позовної давності, на підтвердження чого посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі 3 911/3648/14 та від 04.09.2015 у справі № 910/9808/15.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.11.2025 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 11.11.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Управління та дійшов наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, результати якої оформлені актом від 25.06.2019 №375/26-15-14-01-03/153117 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138, підпункту 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2019 року у сумі 101721472 грн, занижено податок на прибуток на загальну суму 52182127 грн., у тому числі: за 2018 рік - 50407720,00 грн. - за 2018 рік, 1774408,00 грн. - за 1 квартал 2019 року.
Зокрема, у акті перевірки було встановлено: заниження Товариством інших операційних доходів на суму безнадійної кредиторської заборгованості на суму 358065881,00 грн; здійснення уцінки цінних паперів, внаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування, на суму 494266,00 грн; завищення суми амортизації основних засобів, внаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування, на суму 33062032,00 грн.
Загальна сума порушень, які вплинули на оподаткування податком на прибуток Товариства становить 391622179 грн.
У пункті 3.1.1.2 розділу 3 акта перевірки зазначено про те, що Товариством за 1 квартал 2019 року задекларовано податок на прибуток у сумі 0,00 грн, від'ємне значення об'єкта оподаткування - 101721472,00 грн.
За результатами перевірки контролюючим органом зменшено Товариству суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 101721472 грн.
Контролюючим органом в результаті аналізу регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що в бухгалтерському обліку Товариства по рахунку 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті», 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» та 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті» станом на 01.01.2016 та станом на 31.03.2019 обліковується кредиторська заборгованість щодо залучених коштів по наступних контрагентах - банківських установах: ПАТ «Промінвестбанк» у м. Києві - 853000,00 грн (кредитний договір); Дочірній банк ПАТ «Сбербанк росії» (25959784) на загальну суму - 332034881,00 грн (у тому числі: 272034881,00 грн. - кредитна лінія, 60000000,00 грн. - кредитна угода); Чорноморський банк торгівлі і розвитку - 25178000,00 грн. Загальна сума кредиторської заборгованості становить 358065881,00 грн.
Управлінням зазначено, що за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 відсутні обороти по рахунках щодо взаємовідносин із зазначеними кредиторами, а також відсутня інформація щодо кінцевих строків погашення кредитів. У зв'язку із цим, контролюючим органом зроблено висновок про наявність у вказаної заборгованості ознак безнадійної, з огляду на що сума 358065881,00 грн. повинна була бути відображена Товариством у складі інших операційних доходів.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких висновки акта перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення (лист від 23.07.2019 №137826/10/26-15-14-01-03).
На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 № 09712615140103, яким платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2019 року на 101721472 грн.
Судами також установлено, що Товариство створене внаслідок реорганізації Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти та газу «Чорноморнафтогаз» шляхом перетворення в акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 №151/98 «Про реформування нафтогазового комплексу України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». 100 відсотків акцій державного акціонерного товариства, майно якого не підлягає приватизації, передане до статутного капіталу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Згідно з наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 18.08.1998 № 184 «Про створення ДАТ «Чорноморнафтогаз», було сформовано активи ДАТ «Чорноморнафтогаз». Адресою місцезнаходження ДАТ «Чорноморнафтогаз» було визначено: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1.
Внаслідок подій щодо тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, Товариством втрачено доступ до рухомого та нерухомого майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим.
Товариством отримано сертифікат про форс-мажорні обставини від 03.12.2014 № 2018, виданий Торгово-промисловою палатою України.
На запит відповідача № 3 від 10.06.2019, направлений позивачу під час перевірки, останнім надано відповідь б/н від 11.06.2019, в якій зазначено про те, що Торгово-промислова палата України підтвердила настання обставин непереборної сили щодо Товариства сертифікатом №2018 про форс-мажорні обставини від 03.12.2014. У позивача відсутні оригінали первинних документів та договорів з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» по господарських відносинах, що виникли до моменту зміни місцезнаходження Товариства, тобто, до серпня 2014 року. Дані бухгалтерського обліку в товаристві почали формуватись з серпня 2014 року. Дебіторську та кредиторську заборгованість відновлено в четвертому кварталі 2014 року за даними ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Сертифікатом № 2018 від 03.12.2014 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5592/05-4 Торгово-промисловою палатою України зазначено про те, що на підставі наданих документів Торгово-промислова палата України засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до положень підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (абзац «а»); прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (абзац «є»); заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством (абзац «ж»); заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (абзац «з»).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
За правилами статті 257 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
За приписами частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок подій щодо тимчасової окупації Автономної Республіки Крим Товариством було втрачено доступ до рухомого та нерухомого майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим.
Також, судами було встановлено, що Товариством був отриманий сертифікат про форс-мажорні обставини від 03.12.2014 №2018, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014. У сертифікаті вказано, що на момент його видачі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Сертифікатом також засвідчено, що 17.03.2017 Товариство було націоналізоване самопроголошеною владою Автономної Республіки Крим, а за юридичною адресою Товариства (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр.Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1) створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство «Чорноморнафтогаз». Таким чином, внаслідок настання форс-мажорних обставин Товариство втратило можливість здійснювати свою господарську діяльність за звичайних умов та дотримуватися законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Згідно з Постановою Правління Національного банку України від 06.05.2014 № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» Національний банк України констатував неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до Закону України від 22.11.2018 №2618-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» були внесені зміни до таких законів України, зокрема, Закон України "Про трубопровідний транспорт" доповнено статтею 22 такого змісту: «Стаття 22. Прикінцеві положення. На період тимчасової окупації Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для: 1) проведення розрахунків із забезпечення виробничої, інвестиційної діяльності, діяльності щодо захисту майнових прав та законних інтересів у судах (арбітражах); 2) погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом…».
Відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 27.12.2010 № 1235 затвердив Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, відповідно до розділу ІІ якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, є форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи на відсутність у Товариства первинних документів та договорів щодо господарських операцій, зокрема, із Публічним акціонерним товариством «Промінвестбанк», Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк «Сбербанк росії», Чорноморським банком торгівлі і розвитку, прийняття законодавчих актів щодо стабілізації та відновлення діяльності Товариства у зв'язку з тимчасовою окупацією території України», відсутності доказів стягнення з Товариства кредиторської заборгованості за договорами, укладеними із зазначеними банківськими установами до початку тимчасової окупації території України, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також триваючою дією форс-мажорних обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача були відсутні правові підстави для проведення процедури списання кредиторської заборгованості, оскільки сторонами договірних правовідносин могли бути встановлені особливі умови виконання зобов'язань, зокрема, у разі настання форс-мажорних обставин, з огляду на що висновки контролюючого органу про набуття кредиторською заборгованістю Товариства ознак безнадійної є передчасними.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Управління на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог у даній справі слід залишити без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, 375 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 17.11.2025.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова