17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №240/18603/24
адміністративне провадження № К/990/39733/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №240/18603/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - ГУ ПФУ у Житомирській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови в застосуванні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 середньої заробітної плати (доходу) за 2021,2022,2023 роки;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з 15.04.2024 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021, 2022, 2023 роки, та виплатити з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.
29.09.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій скаржниця просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Житомирській області задовольнити в повному обсязі.
16.10.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали та надати документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали від скаржниці 24.10.2025 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій ОСОБА_1 посилається на пункт дев'ятий частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду у всіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю ІІ групи.
Позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується інформацією в посвідченні серії НОМЕР_1 .
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам КАС України, Суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України та пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Скаржниця зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що пенсія, призначена відповідно до Закону № 1788-ХІІ, є іншим видом пенсії, а враховуючи, що за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ХІІ вона звертається вперше й уперше реалізує своє право на призначення цього виду пенсії, вона має право на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV.
Водночас, сформований судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях правовий висновок корелюється із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23, у якому сформовано необхідність відступлення від вищезазначених висновків та інших, у яких викладено правовий висновок про наявність в осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, оскільки такі висновки не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
У зв'язку з цим, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступний правовий висновок:
1) статтею 13 Закону №1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону №1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №240/18603/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді С.М. Чиркін Я.О. Берназюк В.М. Кравчук