18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/348/25
адміністративне провадження №К/990/46664/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,
До Верховного Суду 13.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 (повний текст постанови складено 13.10.2025).
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180082405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 121251,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180022405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 10104,25 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ф-00180032405 від 17.12.2024 року про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 127 486,19 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00180142405 від 17.12.2024 року про застосування штрафних санкцій в сумі 50 994,48 грн. до ФОП ОСОБА_1 за своєчасно не сплачений єдиний внесок;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180072405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 738 058,36 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180062405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 90 439,41 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180012405 від 17.12.2024 року, згідно якого застосовано до позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 21 300,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180082405 від 17.12.2024, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» у розмірі 121251,00 грн (сто двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня нуль копійок).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180022405 від 17.12.2024 року, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 10104,25 грн (десять тисяч сто чотири гривні двадцять п'ять копійок) .
Визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-00180032405 від 17.12.2024 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 127 486,19 грн (сто двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень дев'ятнадцять копійок).
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180042405 від 17.12.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 50 994,48 грн (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні сорок вісім копійок).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180012405 від 17.12.2024 року, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 21300,00 грн (двадцять одна тисяча триста гривень нуль копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 440/348/25 залишено без змін.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено що висновки судів є необґрунтованими, прийнятими без дослідження всіх обставин справи, надання їм оцінки, без неналежної оцінки доказів по справі, а також з невірним застосуванням норм матеріального (пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст.168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України) та процесуального (ст.ст. 72, 90, 242 КАС України) права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.09.2024 по справі №280/6832/23.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
В касаційній скарзі викладені доводи контролюючого органу щодо податкових повідомлень-рішень від 17.12.2024 №00180082405 та №00180022405, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2024 №Ф-00180032405 та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2024 №00180042405, щодо податкового рішення від 17.12.2024 №00180012405, щодо податкових повідомлень-рішень від 17.12.2024 №00180062405 та №00180072405.
Верховний Суд зауважує, що за результатом розгляду справи №440/348/25 податкові повідомлення-рішення від 17.12.2024 №00180062405 та №00180072405 не скасовані. Контролюючим органом не обґрунтовано викладення в касаційній скарзі доводів щодо не скасованих податкових повідомлень-рішень.
В іншій частині доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, щодо податкового повідомлення-рішення від 17.12.2024 №00180082405 судами попередніх інстанцій враховано постанову Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №560/12984/23, зроблено висновки про помилковість методів контролюючого органу, використаних для встановлення розміру залишків продукції позивача, що безпосередньо вплинуло на встановлення факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2020 рік, відсутність в акті перевірки детального посилання на первинні документи, платіжні документи, на підставі яких встановлено вартість придбаної та оплаченої продукції у 2020 році та вартість залишків продукції, з урахуванням яких констатовано факт завищення витрат за 2020 рік.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.12.2024 №00180012405 судами зауважено, що станом на момент вчинення позивачем порушення, визначеного в ст. 11 Закону №481/95-ВР, відповідальність за яке передбачено в ст. 17 Закону №481/95-ВР (в розмірі 17000 грн), застосування до позивача відповідальності на підставі ст. 73 Закону N 3817-IX (у розмірі 21300 грн), тобто в розмірі більшому, ніж станом на час вчинення правопорушення та на підставі норми, якої не існувало станом на час вчинення правопорушення та його виявлення контролюючим органом є безпідставним та таким, що погіршує становище платника податків. Наявність описаних в Акті перевірки фактів реалізації алкогольних напоїв з марками акцизного податку, що не містять повних відомостей, за жодних обставин не може ототожнюватися з тим, що алкогольні напої є немаркованими, адже це не відповідає ознакам, визначеним у п. 226.9 ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251. Крім того, відповідачем не надано як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції належних та достатніх доказів, що підтверджують відсутність марок акцизного податку на алкогольних напоях згідно переліку, що є наведений в Акті перевірки чи їх пошкодження або маркування з відхиленням від вимог Положення № 1251, в тому числі фотофіксації, детального опису пошкоджених МАП у акті перевірки чи підстав.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.12.2024 №00180022405 судом встановлено, що в Акті перевірки зафіксовано, що за даними платника нарахована сума доходу за 2020 рік склала 287277,49 грн, за даними перевірки - 960894,14 грн. Отже, різниця між відомостями платника та податкового органу щодо суми доходу за 2020 рік становить 673616,65 грн. Відтак підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з військового збору послугували порушення, встановлені контролюючим органом щодо заниження чистого оподатковуваного доходу, які вплинули і на донарахування податку з доходів фізичних осіб.
Податковим органом такі висновки не спростовано, не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому висновку судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Скаржником не надано документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позов було подано у 2024 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
В даному випадку сума, що оскаржується податковим органом, складає 331 135,92 грн.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику слід сплатити 5 298,22 грн судового збору (331 135,92 грн * 1% * 200% * 0,8) та надати до суду оригінал платіжного документа.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
М.М. Гімон
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду