18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 340/6090/24
адміністративне провадження № К/990/45745/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №340/6090/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в частині не вчинення дій (не видання відповідного наказу) щодо звільнення зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту від 01 серпня 2024 року (реєстрація 06 серпня 2024 року) про звільнення на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням з 20 серпня 2024 року;
- визнати фактично припиненими трудові відносини з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 20 серпня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській видати наказ про звільнення зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням з 20 серпня 2024 року відповідно до рапорту про звільнення від 01 серпня 2024 року з одночасним проведенням усіх виплат, передбачених при звільненні, та внести відповідні записи до трудової книжки про виправлення часу та підстав звільнення зі служби в Національній поліції України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 22 серпня 2024 року №626 «Про призначення проведення службового розслідування» по факту відсутності ОСОБА_1 21 та 22 серпня 2024 року на службі в поліції без поважних причин;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 19 вересня 2024 року за №1655 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 23 вересня 2024 року за №637о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 24 вересня 2024 року за №719 «Про призначення службового розслідування» по факту відсутності ОСОБА_1 в період з 18 вересня по 24 вересня 2024 року на службі без поважних причин;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити перерахунок сум грошового забезпечення, передбачених та обов'язкових до виплати при звільненні за власним бажанням та провести належний розрахунок при звільненні з урахуванням вже виплачених сум та висновків суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №340/6090/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
06 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №340/6090/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд формально послався на висновки Верховного Суду у справах №819/744/16 та №120/5487/20-а, але фактично вказаних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не застосував.
Крім того, скаржник вказує, що на її переконання, зазначенні вище висновки суду апеляційної інстанції в рішенні від 30 вересня 2025 року про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в адміністративній справі №340/6090/24 без змін, явно відступають від правової позиції Верховного Суду та позиції вже сталої судової практики застосування норм права щодо звільнення зі служби в поліції за умови попередження прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення.
Натомість Верховний Суд в ухвалі від 03 листопада 2025 року вже надав вичерпні роз'яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, в тому числі і у випадку її подання на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому, Верховний Суд наголошував, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Всупереч вищенаведеному, скаржник у повторно поданій касаційній скарзі чітко не зазначив норму права, яку на її думку, застосовано судом попередньої інстанції всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у справах №819/744/16 та №120/5487/20-а, щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
При цьому, Суд зазначає, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
У повторно поданій касаційній скарзі, скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
Зокрема, скаржник повторно, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Натомість Верховний Суд в ухвалі від 03 листопада 2025 року вже надав вичерпні роз'яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, в тому числі і у випадку її подання на підставі пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
Зокрема, було роз'яснено про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, оскільки як убачається зі змісту ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, розгляд цієї справи було призначено проводити в порядку загального позовного провадження.
Суд наголошує, що в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2025 року вже засвідчував, що критично оцінює посилання скаржника на той факт, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки відповідно до приписів КАС України, зокрема, пункту 4 частини дев'ятої статті 171, питання за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа вирішує суд першої інстанції в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Водночас суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів статей 306, 307 КАС України, такими повноваженнями не наділений.
Отже, з наведеного випливає, що суд апеляційної інстанції не вирішував питання, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником у повторно поданій касаційній скарзі не зазначено.
Скаржник, серед іншого, посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Проте, Верховний Суд в ухвалі від 03 листопада 2025 року вже роз'яснював скаржнику, що справа судом першої інстанції розглянута в порядку загального позовного провадження та не відноситься до категорії справ незначної складності, а відтак у скаржника відсутній обов'язок доводити підстави для відкриття касаційного провадження, визначені частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що скаржником так і не були враховані вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2025 року, а повторно подана касаційна скарга є майже ідентичною попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою.
При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, Суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №340/6090/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур