17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/24160/24
адміністративне провадження № К/990/44920/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 520/24160/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСК-Спецтех» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСК-Спецтех» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової служби України, у якій просило:
- скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22 липня 2024 року №11455540/22688037 та від 22 липня 2024 року №11455541/22688037;
- зобов'язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСК-Спецтех» податкових накладних від 20 червня 2024 року №26 та від 20 червня 2024 року №27.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року позов задоволено.
На зазначене рішення контролюючим органом подано апеляційну скаргу.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
У встановлений зазначеною вище ухвалою суду апеляційної інстанції строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги до суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшли клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі та клопотання про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року продовжено Головному управлінню ДПС у Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
До Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги залишено без задоволення; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
08 вересня 2025 року відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтями 295, 296 КАС України.
У межах установленого процесуального строку на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжна інструкція про сплату судового збору № 5162 від 29 вересня 2025 року.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник зазначив, що ним у строки, встановлені КАС України, вже подавалася апеляційна скарга, однак ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв'язку з несплатою судового збору. Вказував, що у зв'язку із військовим вторгненням Російської Федерації та запровадженням воєнного стану на території України, постановами Кабінету Міністрів України від 10 березня 2022 року № 245 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» та від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» вирішено скоротити видатки загального фонду Державного бюджету. З метою підвищення обороноздатності держави в умовах воєнного стану за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету здійснюються видатки Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України, забезпечено виконання завдань, функцій та підготовку кадрів Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби. Таким чином, в умовах воєнного стану фінансування державних органів значно зменшено, що ускладнює процедуру сплати судового збору, оскільки грошові кошти для сплати судового збору направляються на рахунки Головного управління ДПС один раз на місяць і у незначних розмірах. Так, не втрачаючи процесуального інтересу, відповідач повторно подає апеляційну скаргу та посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалах від 30 серпня 2019 року у справах №820/2536/18 та №820/2788/18. При цьому відповідач звертав увагу на наявність у нього конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, наведені Головним управлінням ДПС у Харківській області; клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що відповідач пропустив строк, установлений статтею 295 КАС України, а наведені причини його пропуску є неповажними.
Суд зауважив, що посилання відповідача на те, що неможливість вчасно сплатити судовий збір при первинному поданні апеляційної скарги, і як наслідок пропуск строку для звернення з апеляційною скаргою вдруге, була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно сплати судовий збір та звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 520/24160/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСК-Спецтех» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. Л. Желтобрюх
М. М. Яковенко