18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №400/4045/20
адміністративне провадження № К/990/22244/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А. Ю.,
суддів: Єзерова А. А., Рибачука А. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВБОЙ+» на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 (колегія суддів: Коваль М.П., Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі № 400/4045/20 за позовом Миколаївської обласної прокуратури до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2020 № 57/3,
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2020 року керівник Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 № 57/3 «Про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів для продажу права оренди на земельну ділянку», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1750 кв. м з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029, за рахунок земель комунальної власності міста (код КВЦПЗ В 03.08 - «для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування»), для обслуговування приміщень бару по АДРЕСА_1.
2. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2021 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 № 57/3.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВБОЙ+» (далі - ТОВ «КОВБОЙ+») подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині та прийняти нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029 знаходиться будівля бару та альтанки, які належать на праві власності ТОВ «КОВБОЙ+».
Проте під час розгляду справи, за результатами якої скасовано рішення міської ради «Про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів для продажу права оренди на земельну ділянку» не залучено ТОВ «КОВБОЙ+» як учасника справи.
4. П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «КОВБОЙ+».
5. П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2025 апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ТОВ «КОВБОЙ+» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2021, закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Ковбой+» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. Верховний Суд ухвалою від 26.05.2025 відкрив касаційне провадження.
8. У відзиві на касаційну скаргу Миколаївська обласна прокуратура проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. У зв'язку з тим, що предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.
10. Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час розгляду судом першої інстанції позовних вимог щодо правомірності рішення Миколаївської міської ради, питання про права, свободи, інтереси та(або) обов'язки ТОВ «Ковбой+» не вирішувались.
Оскаржуване рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 № 57/3 стосувалось іншої земельної ділянки площею 1750 кв. м з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029, яка належить до земель комунальної власності та не перебувала у користуванні жодної фізичної та/або юридичної особи, у тому числі і ТОВ «КОВБОЙ+».
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції не стосується прав, обов'язків чи інтересів товариства.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду безпосередньо впливає на права та інтереси ТОВ «КОВБОЙ+», оскільки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029 знаходиться будівля бару та альтанки, які належать йому на праві власності.
Проте рішенням суду першої інстанції скасовано рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 № 57/3 «Про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів для продажу права оренди на земельну ділянку», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1750 кв. м з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029, за рахунок земель комунальної власності міста (код КВЦПЗ В 03.08 - «для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування»), для обслуговування приміщень бару по АДРЕСА_1.
Тому ТОВ «КОВБОЙ+» вважає, що має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
14. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте вказане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
15. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
16. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
17. Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
18. Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Це означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.09.2024 у справі № 440/14216/23.
19. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов'язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 826/3508/17.
20. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
21. Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
22. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
23. Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення в цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому.
24. Суд встановив, що предметом спору у справі, що розглядається, є рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 № 57/3 «Про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів для продажу права оренди на земельну ділянку», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1750 кв. м з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029, за рахунок земель комунальної власності міста (код КВЦПЗ В 03.08 - «для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування»), для обслуговування приміщень бару по АДРЕСА_1.
25. ТОВ «Ковбой+» в апеляційній та касаційній скаргах вказує, що на вказаній у рішенні земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029 знаходяться нежитлові приміщення бару та альтанки, що належать товариству.
26. В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 01.09.2020 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 295831048101, а саме нежитлові приміщення бару по АДРЕСА_1 належать ТОВ «КОВБОЙ+» на праві приватної власності.
27. Водночас за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що нежитлові приміщення бару розташовані на іншій земельній ділянці площею 0,0462 га з кадастровим номером 4810136300:06:003:0006; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
28. Зазначена земельна ділянка площею 0,0462 га, на підставі договору оренди землі від 06.06.2017 № 11401, перебувала в оренді попереднього власника нежитлових приміщень бару - ОСОБА_1 . Строк дії договору до 06.06.2027.
29. У зв'язку з відчуженням зазначених приміщень на користь ТОВ «КОВБОЙ+» 11.10.2021 державним реєстратором Радсадівської сільської ради Пономарьовою А.В. змінено сторону договору оренди з ОСОБА_1 на ТОВ «КОВБОЙ+».
30. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведене свідчить, що в оренді ТОВ «КОВБОЙ+» перебуває земельна ділянка, з тією ж площею, конфігурацією, координатами, цільовим призначенням, що і у попереднього користувача - ОСОБА_1 , призначена для обслуговування нежитлових приміщень бару по АДРЕСА_1.
31. Натомість оскаржуване рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 № 57/3 стосувалось іншої земельної ділянки площею 1750 кв. м з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029, яка належить до земель комунальної власності та не перебувала у користуванні жодної фізичної та/або юридичної особи, у тому числі і ТОВ «КОВБОЙ+».
32. Відповідно до наявних у матеріалах справи кадастрового плану та плану відведення земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:12:009:0029 є вільною від будь-яких будівель та споруд, а земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:06:003:0006, яка перебуває в оренді ТОВ «КОВБОЙ+», є суміжною до неї.
33. ТОВ «КОВБОЙ+» не надано жодних доказів про те, що на земельній ділянці із кадастровим номером 4810136300:12:009:0029 знаходиться нерухоме майно товариства.
34. За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності у ТОВ «КОВБОЙ+» права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки воно не порушує жодних його прав, інтересів чи обов'язків.
35. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
36. Також у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
37. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. Оскільки при постановлені ухвали судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допущено, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
39. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВБОЙ+» залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: А. А. Єзеров
А. І. Рибачук