18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/9290/25
адміністративне провадження № К/990/44324/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №560/9290/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії) військовослужбовця за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору. Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
29 жовтня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №560/9290/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року без руху суд апеляційної інстанції зазначив відсутність документа про сплату судового збору. Ухвала суду отримана апелянтом 12 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа від 12 серпня 2025 року.
Відповідачем у встановлений судом строк, вимоги ухвали не виконано, проте надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано неможливістю сплати судового збору у визначені судом строки.
За результатом розгляду цього клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає.
При цьому, судом апеляційної інстанції, зазначено таке.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
При цьому, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Апеляційний суд зауважив, що одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (частини п'ята статті 296 КАС України), що також вказувалось і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.
Отже, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен був ще на стадії подання апеляційної скарги вжити заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, та, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником в заявленому клопотанні обґрунтованих доводів та достатніх доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі не наведено.
Проблеми у фінансуванні бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору, встановленого законом.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що відповідачем станом на 29 вересня 2025 року вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, апеляційний суд повернув апеляційну скаргу.
Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України. Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №560/9290/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська