18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/3353/25
адміністративне провадження №Зі/990/231/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач 2), Бучанської районної ради Київської області ( далі - відповідач 3), в якій просив:
- про зупинення дії рішення зборів суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області №21 від 09 грудня 2024 року про припинення автоматизованого розподілу справ на присяжного ОСОБА_1 до прийняття рішення про його увільнення на сесії Бучанської районної ради Київської області та направлення розпорядження в.о. голови Києво Святошинського районного суду Київської області щодо увільнення з числа присяжного ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київський області, розпорядження в.о. Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області В.В. Лисенка №6 від 10 грудня 2024 року «Про увільнення присяжного ОСОБА_1 », подання начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області С.В. Шевченко від 10.12.2024 вих. № 03-13/2556/24 до Бучанської районної ради Київської області про виключення зі списку присяжних та перегляд списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області для заміни ОСОБА_1 , рішення Бучанської районної ради Київської області від 24.12.2024 № 294-24-VIII про внесення змін до рішення Бучанської районної ради Київської області від 18 листопада 2022 №212-16-VIII «Про затвердження списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області», в частині виключення зі списку присяжних ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду.
10.11.2025 за допомогою підсистеми «Електронний Суд» позивач звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) з касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у цій справі (касаційне провадження №К/990/46179/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білак М.В., суддям Мацедонська В.Е., Желєзний І.В.
13.11.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи № 320/3353/25.
В обґрунтування заяви про відвід судді Желєзного І.В. позивач зазначає, що 10.11.2025 подано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, якою залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову.
ОСОБА_1 стало відомо, що згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що до складу колегії суддів входить Желєзний І.В .
Водночас, із змісту заяви ОСОБА_1 зауважив, що у Вищій раді правосуддя знаходиться його скарга щодо дисциплінарного проступку суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду : ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, від 01.06.2023 (К-555/6/7-23 02.06.2023). Дисциплінарна скарга вмотивована тим, що судді допустили умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 826/7424/16 за його позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання надати статус безробітного, призначити і виплати гарантовану статтею 8, 46 Конституції України допомогу по безробіттю.
На думку ОСОБА_1 , при ухваленні рішення у справі № 826/7424/16 колегія суддів не зазначила мотивів відхилення аргументів щодо суті спору, безпідставно затягнули розгляд скарги на 3 роки, допускали поведінку, яка порочить завдання суддів та підриває авторитет правосуддя, зокрема порушивши норми права передбаченні пунктом 1 статті 6, статті 8,13,14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту q частини 1 статті 2 Європейської конвенції про соціальне забезпечення через грубе нехтування обов'язками судді, що є підставою для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності, згідно пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пункту 6 частини 1, частини дев'ятої статті 109 статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, ОСОБА_1 вказав, що зазначені обставини свідчать про те, що суддя Желєзний І.В. опосередковано заінтересований в результаті розгляду цієї справи і використовуючи своє службове становище може спонукати інших суддів з колегії суддів під час її розгляду в черговий раз порушити його права, гарантовані Конституцією України та чинними міжнародними договорами і викликають у мене обґрунтовані сумніви у його неупередженості, безсторонності та об'єктивності.
Ухвалою Суду від 14.11.2025 заява ОСОБА_1 про відвід судді Желєзному І.В. визнана необґрунтованою, виходячи з того, що основні доводи заявника ґрунтуються на тій обставині, що ним подано до Вищої ради правосуддя скаргу про дисциплінарний проступок колегії суддів, у складі якої був і Желєзний І.В., з мотивів умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здіснення розгляду касаційної скарги у справі №826/7424/16, однак, за оцінкою Суду, такі доводи свідчать про незгоду сторони з прийнятим у справі № 826/7424/16 судовим рішенням за участю Желєзного І.В. , що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Враховуючи, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту (частина четверта статті 36 КАС України), Суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 заява про відвід судді Желєзного І.В. ґрунтується виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами, а тому є необґрунтованою.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 для розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.11.2025 про відвід судді у справі № 320/3353/25, визначено суддю Єресько Л.О.
Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви від 13.11.2025, суддя виходить із такого.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Заявник як на підставу для відводу судді Желєзного І.В. спирається на пункти 2 та 4 частини першої статті 36 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною четвертою статті 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
У розумінні пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України не є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, зокрема, факт подання особою, яка бере участь у справі, скарги на дії судді (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, крім випадків, коли сам суддя заявляє про неможливість у зв'язку із цим об'єктивного розгляду справи.
Як слідує із змісту ухвали Суду від 14.11.2025 суддя Желєзний І.В. не заявляв про неможливість об'єктивного розгляду цієї справи у зв'язку із наведеними заявником обставинами, натомість колегією суддів заяву про відвід названого судді визнано безпідставною та необґрунтованою.
Проаналізувавши аргументи заявника, які зазначені ним в обґрунтування поданої заяви про відвід судді, слід дійти висновку, що не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про особисту упередженість судді за суб'єктивним критерієм, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді чи рішення в інших справах, не може бути підставою для відводу в силу частини четвертої статті 36 КАС України.
У заяві про відвід не наведено фактів прояву судді Желєзного І.В. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі або того, щоб допустили порушення вимог стандарту безсторонності та неупередженості у своїй процесуальній діяльності як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», а доводи заяви зводяться до непідтверджених жодними доказами припущень.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Желєзного І.В. або їх необ'єктивність під час розгляду справи №320/3353/25, ОСОБА_1 у заяві не наведено, а суддею під час розгляду цієї заяви таких підстав не встановлено.
За таких обставин заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи № 320/3353/25 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
Л.О. Єресько,
Суддя Верховного Суду