18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/41348/24
адміністративне провадження № К/990/46463/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/41348/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 11.11.2025 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/41348/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.02.2024 року № 217/ж10/31-00-07-05-01-24 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 7517221,95 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029; місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1) судовий збір у сумі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн) 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18793 грн (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145; місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3). Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 скасовано в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 43890029) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 9000,00 (дев'ять тисяч) грн. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 43890029) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 4500,00 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного провадження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки на момент звернення з касаційною скаргою відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме висновку в частині відображення суб'єктом господарювання повної вартості товарів у фіскальних документах при проведенні маркетингової акції.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Скаржником не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акційна ціна товарів, що реалізовувались позивачем за умовами акції, є нижчою від звичайної ціни цих товарів, встановлювалась позивачем тимчасово, а тому відповідає визначенню «знижка», що регламентуються ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п. 8 ст. 1 Закону України «Про рекламу». Відповідачем не спростовано, що фіскальні чеки ПРРО позивача, які досліджувалися в ході проведення фактичної перевірки й відображені в інформаційній базі СОД РРО, були видані Товариством за наслідком здійснення товарів за умовами акції. Розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням знижки. Доводи контролюючого органу про продаж позивачем товарів, які не замовлялись та не отримувались покупцями є необґрунтованими. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в Акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті. При цьому судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19.11.2024 у справі №160/2202/24, від 04.09.2025 у справі №320/15624/24, від 30.09.2025 у справі №320/41356/24.
Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу скаржником не вказано відповідну підставу касаційного оскарження (відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України), зазначено, що, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, розмір заявлених судових витрат на правничу допомогу є абсолютно необґрунтованим та завищеним. Скаржником вчинено посилання на постанови Верховного Суду, але без доведення подібності правовідносин у справах.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано наявні в матеріалах справи докази, зроблено висновок, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Судом апеляційної інстанції зауважено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині присудженої до стягнення на користь позивача суми витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. При цьому Шостим апеляційним адміністративним судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 05.05.2018 у справі №821/1594/17, від 17.08.2022 у справі №580/3324/19, від 08.03.2023 у справі №873/52/22.
Скаржником такі висновки суду апеляційної інстанції не спростовано, доводи касаційної скарги зводяться до посилань на постанови Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/41348/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва