18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 440/1232/25
адміністративне провадження № К/990/45994/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 по справі №440/1232/25 за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Міністерство оборони України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 10.11.2025 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 по справі №440/1232/25.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025, задоволено позов Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Міністерство оборони України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2198/Ж10/31-00-23-02-20 від 08.11.2024, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 518 326,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39, п. 120.6 ст. 120, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2025 у справі №420/13322/23, від 18.07.2025 у справі №280/3663/24, від 04.10.2023 у справі №160/19575/22 та від 06.12.2023 у справі № 280/6502/22.
Також скаржником вказано про застосування судами норм пп. 112.8.9 статті 112 Податкового кодексу України, ст. 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №380/839/24, від 14.01.2025 у справі №440/17191/23 з посиланням на постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16.
Крім того, контролюючим органом вказано про порушення судами норм процесуального права - ст. ст. 72, 90 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №440/17191/23, досліджено матеріали справи та зроблено висновок, що сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати №5301-22-1224 від 24.10.2022 засвідчено наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2021 рік, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2021 рік. Датою настання форс-мажорних обставин зазначено 24.02.2022, дата закінчення - тривають станом на 24.10.2022. Цим сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 та ракетні атаки (обстріли) по технологічних об'єктах на території ПАТ «Укртатнафта», руйнування і пошкодження об'єктів інфраструктури, вихід з ладу серверу ІВМ eServer pSeries Model 650 (s/n 11897P2372YL1974000820) з програмним забезпеченням у вигляді корпоративної системи управління підприємством mySAP.com (R/3) - SAP R/3 Enterprise. Надалі наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2021 рік, з боку Товариства підтверджено наступними сертифікатами Полтавської ТПП: від 31.05.2023 №5301-23-2600 (дата настання - 25.10.2022, дата закінчення - тривають на 31.05.2023), від 30.06.2023 №5301-23-3061 (дата настання - 01.06.2023, дата закінчення - тривають на 30.06.2023), від 31.07.2023 №5301-23-3454 (дата настання - 01.07.2023, дата закінчення - тривають на 31.07.2023), від 31.08.2023 №5301-23-3785 (дата настання - 01.08.2023, дата закінчення - тривають на 31.08.2023), від 29.09.2023 №5301-23-4020 (дата настання - 01.09.2023, дата закінчення - тривають на 29.09.2023). При цьому, позивач пояснив, що відсутність у сертифікаті №5301-23-4020 від 29.09.2023 інформації про неможливість подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік обумовлено виключно датою звернення АТ «Укртатнафта» до Полтавської ТПП із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (№14/02-1484 від 26.09.2023). Станом на день подання заяви та видачі Сертифікату від 29.09.2023 граничний строк подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік не настав. Після видачі Сертифікату Полтавської ТПП №5301-23-4020 від 29.09.2023 ракетні обстріли АТ «Укртатнафта» продовжилися, що документально підтверджено витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.11.2023, від 28.01.2024, від 20.02.2024. У кожному разі обстріли мали наслідком пожежі та руйнування інфраструктури АТ «Укртатнафта».
Скаржником такі висновки судів не спростовано.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування постанов Верховного Суду, викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 по справі №440/1232/25 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва