17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/2562/25
адміністративне провадження № К/990/46299/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №160/2562/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №046350017545 вiд 15.01.2025 про вiдмову у призначеннi ОСОБА_1 пенсiї за вiком на пiльгових умовах згiдно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу (провiднi професii: 20 рокiв) ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини третьої статті 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проходження останнім військової служби в особливий період під час мобілізації з 01.12.2022 по 08.01.2025, час проходження військової служби, протягом якої ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з 15.02.2023 по 30.04.2023, з 11.05.2023 по 15.09.2023, з 01.10.2023 по 09.03.2024, з 29.03.2024 по 13.07.2024, з 29.07.2024 по 17.11.2024, з 21.11.2024 по 30.11.2024 зарахувати до його пільгового стажу із застосуванням кратного обчислення, а саме: один місяць служби за три місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести розрахунок пільгового стажу ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України №8 від 20.01.1992, а саме: зарахувати до пільгового стажу роботи з 10.08.2009 по 30.11.2022 на посаді гірника очисного забою кожний повний рік роботи - за 1 рік 3 місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.01.2025 та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням вимог пенсійного законодавства України та висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №046350017545 вiд 15.01.2025 про вiдмову в призначеннi ОСОБА_1 пенсiї за вiком на пiльгових умовах згiдно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування» на пiдставi заяви про призначення пенсiї вiд 09.01.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.01.2025 та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
11.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №160/2562/25.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження у даній справі є відмова призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Також у поданій касаційній скарзі, скаржник вказує підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.
Обґрунтування критеріїв того, що справа має виняткове значення для її учасника, який подає касаційну скаргу, може бути наступним чином.
Згідно із загальним правилом, справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом. Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених КАСУ підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв'язку з цим порушень законності попередніх судових рішень.
Верховний Суд може визначити наявність підстав для перегляду справи, що має виняткове значення для учасника, тобто з'ясувати питання, чи є ця справа винятковою відповідно до КАСУ. Підставами для розгляду справи, що має для учасника виняткове значення, може бути виявлене після її апеляційного розгляду неоднакове застосування судом (судами) апеляційної інстанції одного й того ж положення закону, а також визнання міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, судового рішення таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Крім того, Верховний Суд не враховує посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду сформовані в попередній редакції постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393».
Відтак, висновки у вказаних скаржником постановах Верховного Суду є нерелевантними до правовідносин у цій справі, оскільки були сформовані за різного правового регулювання.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону.
Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №160/2562/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А. І. Рибачук