18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 400/2375/25
адміністративне провадження № К/990/45319/25
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачук А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 400/2375/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 400/2375/25, в якій просив суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про виконання рішення суду від 02.04.2025 у справі № 400/2375/25 в частині перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу на нього.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
04.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №400/2375/25, в якій просив ухвалити додаткове рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 в справі №400/2375/25 в частині перерахунку та виплати заявнику раніше призначеної пенсії.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №400/2375/25 відмовлено.
04.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 400/2375/25.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не наведено належного обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку, оскільки її доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з постановленою ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, без наведення конкретних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли істотно вплинути на законність оскаржуваної ухвали. Такі підстави викладаються в касаційній скарзі з посиланням на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Також, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, фактично повторно звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2025, висловивши незгоду з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025, що не є підставою для постановлення додаткового судового рішення відповідно до положень статті 252 КАС України. При цьому право на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 вже було ним реалізоване шляхом подання апеляційної скарги на неї, яка розглянута судом по суті.
Отже, наведені у заяві ОСОБА_1 вимоги не узгоджувалися з положеннями КАС України та суперечили самому інституту додаткового судового рішення, що вірно було зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Водночас касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції не містить жодних аргументів, які б спростовували ці висновки суду апеляційної інстанції чи свідчили про порушення ним норм матеріального або процесуального права, а наведені в ній посилання на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, не є самостійним і належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.
Таким чином, доводи касаційної скарги носять загальний характер, не свідчать про наявність обставин, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, та фактично спрямовані на переоцінку висновків суду апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 341 КАС України.
Згідно із положеннями КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала як така, що не містить належних підстав касаційного оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 400/2375/25.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 400/2375/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
........................
А.І. Рибачук,
Суддя Верховного Суду