18 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15676/25 пров. № А/857/37145/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Пушки М.А.,
представника позивача: Гапонова М.О.,
представника позивача: Хоружий В.І.,
представника відповідача: Забродовська Н.І.,
представника відповідача: Процун О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року з питань забезпечення позову у справі № 460/15676/25 за адміністративним позовом Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області до Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 01 вересня 2025 року,
Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області звернулась (далі також позивач, Вараська МВА) в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Вараської міської ради (далі також відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вараської міської ради від 27.08.2025 №2917-РР-VIII «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік»; встановити відсутність компетенції (повноважень) Вараської міської ради щодо затвердження, внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на період здійснення повноважень Вараською міською військовою адміністрацією Вараського району Рівненської області.
Одночасно Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області подала заяву про вжиття заходів забезпечення, в якій просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення Вараської міської ради від 27.08.2025 №2917-РР-VIII «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
Заява обґрунтована тим, що реалізація рішення Вараської міської ради безпосередньо зачіпає компетенцію та повноваження Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, утвореної Указом Президента України №82/2024 від 20.02.2024, так як за підпунктом 5 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, частиною 2 та частиною 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» №252 від 11.03.2022, функції органів місцевого самоврядування у частині бюджетних повноважень здійснюють саме військові адміністрації. Оскільки саме до повноважень позивача відноситься питання щодо прийняття рішень про затвердження місцевого бюджету та внесення змін до нього, то оспорюване рішення №2917-РР-VIII від 27.08.2025 «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік», є таким, що ухвалене відповідачем з перевищенням повноважень, а відтак є очевидно протиправним. Позивач вважає, що наявні обставини вказують на небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам державного органу до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки невжиття судом заходів із забезпечення позову принесе збитки бюджету Вараської міської територіальної громади, а наслідки реалізації оспорюваного нормативно-правового акту застосовні як до позивача, так і до необмеженого кола осіб, які проживають на території Вараської МТГ. Прийняття Вараською міською радою рішення про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік фактично створює ситуацію правової невизначеності, коли одночасно діють рішення двох суб'єктів владних повноважень про внесення змін до одного і того ж місцевого бюджету, що є неприпустимим в розрізі діючого бюджетного законодавства та в період дії правового режиму воєнного стану.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
До набрання законної сили рішенням суду по справі №460/15676/25, зупинено дію рішення Вараської міської ради від 27.08.2025 №2917-РР-VIII «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік».
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що розглядаючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, судом першої інстанції взято до уваги та досліджено обставити, які є предметом позову та підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті.
Вказує, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Зазначає, що висновки суду, зроблені на підставі заяви позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову до моменту визнання незаконним та скасування рішення Вараської міської ради від 27.08.2025 року №2917-РР-VІІІ «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» призведе до негативних невідворотних наслідків, є лише припущенням та жодними доказами не підтверджуються.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до ч.5 ст. 153 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. Так, очевидними є ознаки протиправності рішення Вараської міської ради від 27.08.2025 №2917-РР-VIII «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» та порушення цим рішенням прав та інтересів Вараської МВА, оскільки цим рішенням Вараська міська рада фактично реалізувала повноваження, які їй не належать у період дії правового режиму воєнного стану, адже повноваження щодо внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади є повноваженнями Вараської МВА.
Вказує, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», серед яких складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу про забезпечення позову залишити без змін.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Щодо «очевидності» ознак протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції встановив, що наказом Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області «Про затвердження бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» №331 від 18.12.2024 було затверджено бюджет Вараської МТГ на 2025 рік.
Наказом начальника Вараської міської військової адміністрації №522 від 18.08.2025 «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» з посиланням на Бюджетний кодекс України, частину 2 та частину 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України від 20.02.2024 №82/2024 «Про утворення військової адміністрації», постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» та від 25.07.2025 №913 «Деякі питання розподілу в 2025 році обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення доплат педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти», внесено зміни до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік.
Одночасно з цим, Вараською міською радою на пленарному засіданні 27.08.2025 також прийнято рішення «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік», за №2917-РР-VIII.
Таким чином, позивач вважає, що певні повноваження за законом належать йому, але протиправно привласнюються відповідачем. Натомість відповідач не визнає цього та вважає, що такі повноваження покладені законом на нього.
Крім цього, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи зазначає, що Вараська міська військова адміністрація зверталась до Державної казначейської служби України. Листом від 30.09.2025 Державна казначейська служба України направила до Вараської міської військової адміністрації лист Міністерства фінансів України від 24.09.2025 № 05240 10-5/27197 про реалізацію в умовах воєнного стану бюджетних повноважень міської військової адміністрації та міської ради. Листом визначено, що саме Вараська міська військова адміністрація згідно Бюджетного кодексу України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Постанови Кабінету Міністрів України №252, уповноважена здійснювати повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Враховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що прийняття Вараською міською радою рішення про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік фактично створило ситуацію правової невизначеності, коли одночасно діють рішення двох суб'єктів владних повноважень про внесення змін до одного і того ж місцевого бюджету, який був затверджений наказом начальника Вараської міською військовою адміністрацією, що є неприпустимим в розрізі діючого бюджетного законодавства та в період дії правового режиму воєнного стану. Реалізація рішення Вараської міської ради безпосередньо зачіпає компетенцію та повноваження Вараської міської військової адміністрації, оскільки саме до повноважень позивача відноситься питання щодо прийняття рішень про затвердження місцевого бюджету та внесення змін до нього, а наслідки реалізації оспорюваного нормативно-правового акту застосовні як до Вараської міської військової адміністрації, так і до необмеженого кола осіб, насамперед мешканців громади міста Вараш.
Враховуючи все вищенаведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що заява Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області містить відповідні належні обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, що застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, позаяк невжиття таких засобів може мати незворотні наслідки, які призведуть не лише до порушення прав позивача, а й до порушення прав невизначеного кола осіб, які проживають на території Вараської МТГ.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ч. 4 ст. 229 ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року з питань забезпечення позову у справі № 460/15676/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 18.11.25