18 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 461/2498/25 пров. № А/857/35763/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Пушки М.А.,
представник позивача: Юрчак В.В.,
представника відповідача: Зирянов О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року у справі № 461/2498/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій,
суддя в 1-й інстанції - Мисько Х.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 13 серпня 2025 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Галицького районного суду міста Львова із адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач), в якому просить: скасувати постанову Львівської митниці Державної митної Служби України у справі про порушення митних правил №0212/UA209000/2025 від 18.03.2025 р. відносно ОСОБА_1 , та закрити провадження у справі.
Позов обґрунтовано тим, його визнано винуватим у тому, що постановою Львівської митниці Державної митної Служби України у справі про порушення митних правил №0212/UA209000/2025 від 18.03.2025 р. гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України, накладено на особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків від суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил на суму 542 189, 20 грн.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та вказує, що така прийнята всупереч спливу строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем було виявлено таке правопорушення 19.12.2023 р., а оскаржувана постанова прийнята 18.03.2025 р. Окрім цього зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щоб вказували на наявність у діях особи складу зазначеного правопорушення окрім пояснень самого позивача, які самі по собі не можуть бути достатнім доказом. Вказує також, що за цим фактом позивача було притягнуто до відповідальності на території Республіки Польща, що свідчить про неможливість притягнення його двічі за одне й теж порушення.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Постанову Львівської митниці Державної митної Служби України у справі про порушення митних правил № 0212/UA209000/2025 від 18.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 471 Митного Кодексу України - скасовано.
На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито у зв?язку із відсутністю в діях особи складу зазначеного правопорушення.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь позивача ОСОБА_1 484, 48 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі вказує, що митним органом встановлено, що гр. ОСОБА_2 перемістив через митний кордон України іноземну валюту, а саме 80 000,00 євро, яка перевищувала дозволену до вивезення норму готівки, визначену Положенням № 3, а також підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та відповідно до пункту 18 Положення № 5 потребувала документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) на ту суму, що перевищувала 10 000 Євро, а саме на суму еквівалентну 70 000,00 євро, що згідно з курсом Національного банку України відповідає сумі 2 710 946,00 гривень. Враховуючи викладене, встановлено, що гр. ОСОБА_2 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Вбачаючи в діях гр. ОСОБА_2 наявність ознак порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, стосовно нього 18.02.2025 було складено протокол про порушення митних правил № 0212/ UA209000/ 2025.
Вказує, що постановою Львівської митниці від 18.03.2025 року у справі про порушення митних правил № 0212/ UA209000/ 2025 гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, із накладенням на нього штрафу в розмірі 20 відсотків від суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, на суму 542 189,20 гривень
Крім цього, вказує, що відповідно до норм ст.488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Нормами ст.494 Митного кодексу України визначено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З урахуванням наведених норм Митного кодексу України, їх розуміння в полі адміністративного права скаржник вважає хибною аргументацію оскаржуваного рішення, побудовану на позиції представника позивача адвоката Юрчак В.В., про те, що «Львівською митницею було виявлено правопорушення не пізніше 19.12.2023», оскільки у наведену дату посадовій особі митниці стало відомо лише про факт виявлення представниками митних органів Республіки Польща валютних цінностей у громадянина України. Інших елементів ознак правопорушення не було встановлено.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року у справі № 461/2498/25 та прийняти постанвоу, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що бездіяльність Львівської митниці щодо проведення перевірки за фактами, які були вказані у доповідній записці від 19.12.2023 № 7.4-28-04-05/5057 не може легалізовувати таке тривале зволікання у часі, а митний орган не може отримувати можливість притягнути особу до адміністративної відповідальності тільки з тих підстав, що сам митний орган близько 1 року ніяким чином не реагував на виявлені факти. Вважає, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності збіг 19.06.2024, а тому провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку із спливом шестимісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 467 МК України.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що відповідно до доповідної записки начальника митного поста «Смільниця» Львівської митниці від 19.12.2023 р. № 7.4-28-04-05/5057, на Telegram-каналі «Митна служба - Customs of Ukraine» повідомляється про те, що: «В пункті пропуску «Мальховіце-Нижанковичі» польські митники виявили у громадянина України при в?їзді до Республіки Польщі незадекларовані 80 тисяч євро». В ході проведення зустрічі з представниками митної служби Республіка Польща було встановлено, що зазначений вище випадок мав місце 06.11.2023 року з транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
До доповідної записки долучено інформацію з АСМО Інспектор, з якої вбачається, що 06.11.2023 р. о 19 год. 47 хв. за межі митної території України у напрямку виїзд з України виїхав транспортний засіб BC6105PX/BC0182XG під керуванням ОСОБА_1 . Крім цього, у транспортному засобі, як пасажир також переміщувався громадянин України ОСОБА_3 .
На виконання доповідної записки від 19.12.2023 р. № 7.4-28-04-05/5057, наказом Львівської митниці від 04.01.2024 № 04 “Про проведення фактичної перевірки» було призначено фактичну перевірку за даним фактом
З метою перевірки інформації викладеної в доповідній записці начальника митного поста «Смільниця» Львівської митниці від 19.12.2023 р. № 7.4-28-04-05/5057, Львівською митницею стосовно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , до наявного програмного комплексу Львівської митниці, внесено орієнтування про необхідність отримання пояснень від вказаних осіб на предмет можливого переміщення валютних цінностей 06.11.2023 р.
19.10.2024 року, під час переміщення через митний кордон України громадянина ОСОБА_1 , у останнього відібрано пояснення щодо обставин перетину ним кордону 06.11.2023 транспортним засобом із реєстраційними номерами НОМЕР_3 / НОМЕР_2 .
22.10.2024 року, під час переміщення через митний кордон України відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_4 , який повідомив, що пригадує події 06.11.2023 р. під час переміщення транспортним засобом із реєстраційними номерами НОМЕР_4 , однак жодного відношення до валютних коштів у сумі 80 000,00 євро він не має.
Відповідно до інформації наявної у базах даних Львівської митниці факт декларування валютних коштів громадянином України ОСОБА_5 не зафіксовано.
Таким чином, з матеріалів перевірки вбачається, що громадянин України ОСОБА_2 перемістив через митний кордон України іноземну валюту, а саме 80 000,00 євро, яка перевищувала дозволену до вивезення норму готівки, визначену Положенням Nє3, а також підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та відповідно до пункту 18 Положення Nє5 потребувала документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) на ту суму, що перевищувала 10 000 євро, а саме на суму еквівалентну 70 000,00 євро, що згідно з курсом Національного банку України відповідає сумі 2 710 946,00 грн.
Враховуючи викладене, встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 , на думку автора протоколу, вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
На підставі цього, Львівською митницею складено протокол про порушення митних правил №0212/UA209000/2025 від 18.02.2025 р. в якому вказано, що зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 МК України.
Постановою заступника начальника Львівської митниці Хомутянським В.В. №0212/UA209000/2025 від 18.03.2025 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, накладено на особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків від суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил на суму 542 189, 20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
За положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред?явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов?язана з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 489 МК України).
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності розпочинається з моменту виявлення винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З цього випливає, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата саме виявлення ознак складу такого адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що сам факт виявлення адміністративного правопорушення не є тотожним факту складання протоколу. Це різні юридичні факти: виявлення факту адміністративного правопорушення - це отримання органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу, відомостей про вчинення такого правопорушення та особу, яка його вчинила. У той же час, складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальним наслідком факту виявлення, це процесуальні дії суб?єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
Таким чином, виявлення адміністративного правопорушення та його фіксування в результаті заходів, проведених уповноваженим органом (посадовою особою), спрямованих на встановлення обставин справи, шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, є двома різними юридичними фактами, які не можна ототожнювати.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення - це остаточний, завершальний етап складання процесуального документу на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під встановлені заборони визначені законодавством у сфері боротьби з корупцією.
З цього випливає, що протоколом про адміністративне правопорушення з посиланням на фактичні дані виключно фіксуються ознаки складу адміністративного правопорушення (тобто припущення про існування цих ознак), а з??ясування відсутності чи наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення віднесено саме до компетенції органу, який розглядає таку справу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що момент складання протоколу не збігається з моментом виявлення адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення є виявленим з моменту одержання уповноваженим суб?єктом фактичних даних стосовно всіх ознак адміністративного правопорушення, а складання протоколу спрямоване виключно на фіксацію таких ознак.
У постанові Верховного Суду у справі №149/2498/17 (адміністративне провадження №К/9901/4274/18) від 28 лютого 2019 року суд дійшов висновку, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Як вбачається із обставин справи, переміщення гр. ОСОБА_1 валютних цінностей мало місце 06.11.2023 р., зокрема особа рухалася на транспортному засобі з реєстраційним номером BC6105PX/BC0182XG через митний кордон України у напрямку виїзд з України через пункт пропуску митного поста «Смільниця» (відділ митного оформлення № 5).
Суд зазначає, що факт переміщення ОСОБА_1 валютних цінностей був виявленим співробітниками митно-податкової служби Республіки Польща.
Як вбачається із доповідної записки начальника митного поста «Смільниця» Олександра Черкунова від 19.12.2023 р. № 7.4-28-04-05/5057, останній 19.12.2023 р. звернувся до в.о. начальника Львівської митниці Андрія Кузніка із доповідною запискою, в якій повідомив, що із Telegram-каналу «Митна служба - Customs of Ukraine» стало відомо, що «В пункті пропуску «Мальховіце-Нижанковичі» польські митники виявили у громадянина України при в?їзді до РП незадекларовані 80 тисяч євро». В ході проведення зустрічі з представниками митної служби Республіка Польща було встановлено, що зазначений вище випадок мав місце 06.11.2023 року з транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
На підставі викладеного, просив провести перевірку за вказаним фактом в частині дотримання вимог митного законодавства, проведення якої просив доручити Управлінню боротьби з контрабандою та порушенням; митних правил Львівської митниці.
До вказаної доповідної записки долучено інформацію з АСМО Інспектор з якої вбачається, що 06.11.2023 р. о 19 год. 47 хв. за межі митної території України у напрямку виїзд з України виїхав транспортний засіб BC6105PX/BC0182XG під керуванням ОСОБА_1 .
Отже, з наведених матеріалів вбачається, що станом на 19.12.2023 р. у розпорядженні начальника митного поста «Смільниця» ОСОБА_6 була наявна інформація про те, що гр. ОСОБА_1 06.11.2023 р. виїхав за межі митної території України і у останнього співробітниками митно-податкової служби Республіки Польща було виявлено валютні цінності в розмірі 80 тис. Євро, на підставі чого з їх боку до останнього застосовано штраф у сумі 25 000 польських злотих.
На виконання доповідної записки від 19.12.2023 р. № 7.4-28-04-05/5057 наказом Львівської митниці від 04.01.2024 р. № 04 «Про проведення фактичної перевірки» було призначено фактичну перевірку за даним фактом в ході якої лише 11.10.2024 р. до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор» внесена інформація щодо необхідності отримання пояснень від ОСОБА_1
19.10.2024 р. на виконання вказаного орієнтування було відібрано письмові пояснення у гр. ОСОБА_1 в яких він визнав факт переміщення у зв'язку із чим 29.10.2024 р. ОСОБА_7 склав доповідну записку за № 20-03/20-03/41952 в якій було підтверджено факт переміщення вказаним громадянином 80 тисяч євро без їх належного декларування та надано вказівку забезпечити проведення заходів щодо документування порушень митних правил гр. ОСОБА_1 06.11.2023 р.
Судом першої інстанції зазначається, що Львівською митницею було виявлено правопорушення не пізніше 19.12.2023 р., оскільки того дня начальник митного поста «Смільниця» звернувся із доповідною запискою в якій вказав про відповідний факт, що мав місце, та надав відомості щодо осіб, які були причетні до вказаної події. Вимога про відібрання пояснень ОСОБА_1 надана лише 11.10.2024 р., після чого такого було допитано 19.10.2024 р.
Згідно із доповідною запискою № 20-03/20-03/41952 від 29.10.2024 р. Львівською митницею на адресу Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України 15.01.2024 направлено лист із проєктом запиту до митних органів Республіки Польщі щодо встановлення обставин переміщення через митний кордон України 80 тисяч євро, які були виявлено митними органами Республіки Польщі на ділянці польського кордону в Мальховіце.
Тобто 15.01.2024 р. Львівська митниця намагалася з?ясувати відомості про відповідний факт, однак з того часу близько 9 місяців не могла прийняти рішення про необхідність відбору пояснень у гр. ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що у Львівської митниці не було жодних перешкод у відборі письмових пояснень у гр. ОСОБА_1 протягом 6 місяців з 19.12.2023 р., а тому пропуск шестимісячного строку є наслідком бездіяльності відповідача, а не діянь ОСОБА_1 .
На підставі цього, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що бездіяльність Львівської митниці щодо проведення перевірки за фактами, які були вказані у доповідній записці від 19.12.2023 № 7.4-28-04-05/5057 не може легалізовувати таке тривале зволікання у часі, а митний орган не може отримувати можливість притягнути особу до адміністративної відповідальності тільки з тих підстав, що жодним чином не реагував на виявлені факти.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідно до статті 467 МК якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності збіг 19.06.2024 р., а тому провадження у справі підлягало закриттю у зв?язку із спливом шестимісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 467 МК України.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року у справі № 461/2498/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 18.11.25