18 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 161/13811/25 пров. № А/857/40001/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С.П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року у справі № 161/13811/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
місце ухвалення судового рішення м. Луцьк
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїГринь О.М.
дата складання повного тексту рішення12.09.25
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Демчука Максима Миколайовича, Управління патрульної поліції у Волинській області, у якому просив суд скасувати постанову поліцейського 1 зводу 4 роти батальйону УПП у Волинській області рядового поліції Демчука Максима Миколайовича від 15 травня 2025 року серії ЕНА №4738296 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року у справі № 161/13811/25 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова не була складена на місці події, а була складена у лікарні куди позивач був доставлений каретою швидкої допомоги, після затримання. Також, зазначає, що він не володіє українською мовою, а протокол про адміністративне правопорушення складався без участю перекладача. Крім того, зазначає, що працівник поліції не перевірив чи дійсно причиною зупинки автомобіля біля моста була несправність автомобіля, і тому не була увімкнена аварійна світлова сигналізація. Крім цього, автомобіль залишився на місці події де потім був оглянутий слідчо-оперативною групою, і відповідно це означає, що розташування автомобіля не представляло небезпеки для дорожнього руху, бо інакше працівники поліції в першу чергу прийняли б заходи щодо переміщення автомобіля, а потім би складали постанову.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та представник позивача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Сторони в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КАС України, а саме зупинку вантажного транспортного засобу під мостом.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспортного документу серії НОМЕР_1 .
15 травня 2025 року поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Демчуком Максимом Миколайовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4738296, у якій зазначено, що 15 травня 2025 року о 10 год. 40 хв., у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, буд.23, ОСОБА_1 , керуючи транспортний засобом DAF FT XF 105.460 НОМЕР_2 , здійснив зупинку вантажного транспортного засобу під мостом, чим створив суттєву перешкоду для руху інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. У зв'язку з цим на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2025 року о 10 год. 40 хв., у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, буд.23, ОСОБА_1 , керуючи транспортний засобом DAF FT XF 105.460 НОМЕР_2 , здійснив зупинку вантажного транспортного засобу під мостом, чим створив суттєву перешкоду для руху інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9 ПДР, що підтверджується відповідним відеозаписом, який зроблений за допомогою портативного відеореєстратора поліцейського. Позивач не заперечує зупинку транспортного засобу, однак вважає, що ПДР не порушував.
Порядок зупинки та стоянки регламентовано розділом 15 ПДР.
Так, п. 15.1. ПДР визначає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п. 15.2).
Підпунктом "в" пункту 15.9 ПДР передбачено, що зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.
Як визначено п. 1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Пунктом 1.10 ПДР визначено, що:
- естакада - інженерна споруда для руху транспортних засобів та (або) пішоходів, підняття однієї дороги над іншою у місці їх перетину, а також для створення дороги на певній висоті, яка не має з'їздів на іншу дорогу;
-міст - споруда, призначена для руху через річку, яр та інші перешкоди, межами якої є початок і кінець пролітних споруд;
- шляхопровід - інженерна споруда мостового типу над іншою дорогою (залізницею) в місці їх перетину, що забезпечує рух по ній на різних рівнях та дає можливість з'їзду на іншу дорогу.
Згідно з ч. 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до п. п. в) п. 2 ч. 3 статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Так, з наявних у справі матеріалів відеозйомки вбачається, що позивач здійснив зупинку вантажного транспортного засобу під мостом, чим створив суттєву перешкоду для руху інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9 «в» ПДР.
З метою запобігання дорожньо-транспортним пригодам, пов'язаним із наїздом на транспортний засіб, що стоїть, а також для збільшення пропускної спроможності доріг заборонено будь-яку зупинку/стоянку на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.
За змістом п. п. в) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП сама по собі зупинка транспортного засобу, як убачається на відео, на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху.
Посилання позивача, що його транспортний засіб не створював перешкоди дорожнього руху або загрозі безпеки дорожнього руху, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки спростовується наведеними положенням КУпАП та, крім того, місце розташування транспортного засобу позивача не має жодних ознак спеціально відведеного майданчика для паркування.
Відповідно Правил дорожнього руху України у разі неможливості ввімкнення аварійної сигналізації у випадку вимушеної зупинки водію необхідно виставити знак аварійна зупинка.
Разом з тим, із наданої відеозйомки судом встановлено, що позивач зупинив транспортний засіб під мостом без включення аварійної сигналізації та без виставлення аварійного знаку.
Щодо доводів позивача про те, що зупинка його транспортного засобу була вимушена у зв'язку технічною несправністю транспортного засобу, то позивачем не було надано жодного підтвердження технічної несправності його транспортного засобу саме в день скоєння ним адміністративного правопорушення. Крім того, як видно із відеозапису працівник поліції запитав позивача причину зупинку, на що останній відповів, що «все нормально».
Крім цього, колегія суддів вважає неспроможними доводи позивача щодо того, що він не володіє українською мовою, оскільки, як видно із відеозапису він чітко розумів українську мову та відповідав поліцейським на їхні вимоги. Також судом ураховано, що позивач є громадянином України, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією паспорту (а.с.8). Як наслідок доводи скаржника, щодо не залучення перекладача є безпідставними.
Щодо доводів про те, що постанова не була складена на місці події, то з матеріалів відеозапису видно, що постанова складалася в присутності позивача у травмпункті КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади», куди був доставлений позивач після затримання.
Щодо можливого перевищення поліцейськими своїх службових повноважень під час затримання позивача, то як вірно враховано судом першої інстанції, це не спростовує факту вчинення правопорушення позивачем, а сам факт нанесення тілесних ушкоджень позивачеві є предметом розгляду іншого судового провадження (справа Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/13034/25 у кримінальному провадженні №62025140130000741 від 16.05.2025, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України). Крім того, цей факт був предметом розгляду відповідного дисциплінарного провадження стосовно поліцейського, за результатом якого йому винесена догана.
Враховуючи наведене вище, у матеріалах справи наявні достатні і беззаперечні докази, які свідчать про наявність вини в діях позивача та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.
Крім того, докази, які б спростовували факт порушення позивачем ч. 3 ст. 122 КУпАП, судом не встановлені, а тому вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року у справі № 161/13811/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року