05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/3826/25 пров. № А/857/19510/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національного агентства з акредитації України,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року (суддя - Гресько О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного рішення - 11.04.2025),
в адміністративній справі №460/3826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Національного агентства з акредитації України,
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
У лютому 2025 року позивач ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Національного агентства з акредитації України (далі також НААУ), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення НААУ від 20.02.2025 року, яким вирішено тимчасово зупинити з 24 лютого 2025 року дію атестата про акредитацію ООВ №201338, дійсного з 13 вересня 2022 року до 12 вересня 2027 року. Стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір та всі понесені судові витрати.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства з акредитації України від 20.02.2025, яким вирішено тимчасово зупинити з 24 лютого 2025 року дію атестата про акредитацію ООВ №201338, дійсного з 13 вересня 2022 року до 12 вересня 2027 року. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд постановляючи рішення, не врахував, що діяльність НААУ регламентована Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», Положенням про Національне агентство з акредитації України, міжнародним стандартом, іншими нормативно-правовими актами та документами у сфері акредитації, з урахуванням міжнародних стандартів. Судом не досліджувались докази, надані відповідачем. Внаслідок зумисного незалучення судом третьої особи на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора, та в порушення принципів рівності та об'єктивності суд дійшов неправильних висновків та ухвалив необґрунтоване рішення. Суд першої інстанції не врахував, що рішення у цій справі впливатиме на хід досудового розслідування та порушує права, інтереси ОГП, а безпідставне поновлення дії атестата про акредитацію призведе до втрати довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності даного товариства та визнання документів виданих замовникам позивачем недійсними. Також позивач не надав жодного доказу про проведення випробувань за іншою дільницею у місті Рівне - ні до НААУ, ні до суду після отримання відзиву з усіма матеріалами щодо не проведення випробувань трьома автомобілями. Відповідач діяв, дотримуючись принципів акредитації, а не принципів адмінпроцедури, хоча вони не заперечують один одному. Процедура прийняття рішень НААУ та самі рішення відповідають вимогам чинного законодавства, міжнародним стандартам та іншим документам з питань акредитації. Просить скаржник врахувати, що процедура прийняття, оскарження, оформлення рішень НААУ визначається особливостями визначеними Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності».
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував норми законодавства та приймаючи рішення, обґрунтовував його з чітким та належним застосуванням законодавства. Доводи НААУ є безпідставними, надуманими і такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні або розумінні норм законодавства. Жодними доводами та аргументами, викладеними у апеляційній скарзі відповідач не спростував правильного, обґрунтованого та законного рішення суду першої інстанції у цій справі, яке було прийнято на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи та наданих сторонами доказів. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
НААУ засвідчило компетентність Випробувальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" відповідно до вимог ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 (EN ISO/IEC 17025:2017, IDT; ISO/IEC 17025:2017, IDT) у сфері випробування колісних транспортних засобів категорій: N, M, O, L; випробування частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на КТЗ, на підтвердження чого видано атестат про акредитацію, який зареєстровано у Реєстрі 07.02.2022 за №201338, у якому зазначено, що датою первинної акредитації є 10.05.2017, вказано про його дійсність до 09.05.2022 та на зворотній стороні якого наведено перелік підрозділів (дільниць).
13.09.2022 НААУ зареєстровано в Реєстрі за №201338 атестат про акредитацію Випробувальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" у сфері випробування колісних транспортних засобів категорій: N, M (крім тролейбусів), O, L; випробування частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на КТЗ, в якому зазначено про дійсність атестату до 12.09.2027, а також наведено перелік підрозділів (дільниць), а саме: дільниця №2 за адресою 45638, Волинська обл., Луцький р-н, с.Липини, вул.Рівненська, 51; дільниця №3 за адресою 43006, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Сосюри, 2; дільниця №4 за адресою 33028, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 28Б; дільниця №5 за адресою 33017, м.Рівне, вул.Соборна, 444а; дільниця №7 за адресою 79039, м.Львів, вул.Моринецька, 14А; дільниця №8 за адресою 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м.Городок, вул.Львівська, 657а; дільниця №9 за адресою 35600, Рівненська обл., м.Дубно, пров.Мирогощанський, 24; дільниця №12 за адресою 21034, Вінницька обл., Вінницький р-н, с.Зарванці, вул.Хмельницьке шосе, 7-й км; дільниця №13 за адресою 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Петлюри Симона, 8Л; дільниця №14 за адресою 82401, Львівська обл., м.Стрий, вул.Наталії Кобринської, 3 (а.с.109 т.1).
Відповідно до змісту атестата про акредитацію за №201338 його невід'ємною частиною є сфера акредитації, у якій зазначено назву об'єкта (продукції, матеріалу, речовини і т.п.), назву випробувань та (або) характеристик (параметрів), що визначаються, позначення нормативних документів на методи випробувань у розрізі різних дільниць позивача (а.с.111 т.1).
13.09.2022 між НААУ та ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" і випробувальною лабораторією ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" укладено Угоду про акредитацію, якою визначено основні правові, організаційні та економічні засади відносин НААУ та органу з оцінки відповідності. Відповідно до пункту 3.7. такої угоди вона набирає чинності з моменту реєстрації атестата про акредитацію та діє до 12 вересня 2027 року, якщо її не буде розірвано достроково (а.с.28 т.1).
Сторони не надавали суду доказів розірвання або дострокового припинення такої угоди і судом таких обставин не встановлено.
Відповідач, як національний орган України з акредитації, прийняв наказ №2од від 02.01.2025 "Про проведення позачергової оцінки" щодо проведення позачергової оцінки випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", пунктом 2 якого встановлено, що позачергова оцінка має бути проведена згідно з вимогами ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, Політики ЗД-08.00.16, Методики М-08.00.19 та інших документів Системи управління НААУ за випробуванням по визначенню загальної кількості пестицидів (а.с. 82 т.1).
Позивач ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" звернувся до відповідача НААУ листом від 08.01.2025 за №13 з тим, що наказ №2од "Про проведення позачергової оцінки" від 02.01.2025 не містить посилання на звернення центральних органів виконавчої влади, вимог державних контролюючих та правоохоронних органів стосовно проведення позачергової оцінки за діяльністю акредитованих ООВ щодо яких встановлено факт чи наявна інформація про вчинення ООВ грубих порушень в діяльності у сфері акредитації, а також зазначив, що випробувальна лабораторія позивача не здійснює діяльність, пов'язану з випробуванням по визначенню загальної кількості пестицидів, у зв'язку із чим просив надати копію протоколу засідання Комісії з питань, пов'язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності від 23.12.2024 №328, посилання на який міститься у наказі №2од від 02.01.2025 (а.с.89 т.1).
10.01.2025 відповідачем прийнято новий наказ №4од "Про проведення позачергової оцінки", яким наказано провести позачергову оцінку випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", враховуючи лист вх. НААУ №45-ПО від 04.12.2024. Пунктом 2 наказу №4од від 10.01.2025 встановлено роботу провести згідно з вимогами ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій", ЗД-08.00.16 "Політика НААУ щодо моніторингу за відповідністю акредитованих НААУ органів з оцінки відповідності вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок", Методики М-08.00.19 "Організація та проведення моніторингу шляхом здійснення позачергової оцінки акредитованих ООВ" та інших документів Системи управління НААУ у сфері випробування колісних транспортних засобів (а.с.18 т.8).
Пунктом 3 наказу №4од від 10.01.2025 відповідач у зв'язку із технічною помилкою скасував Наказ НААУ "Про проведення позачергової оцінки" від 02.01.2025 №2од.
22.01.2025 позивачем (як замовником) укладено з НААУ (як виконавцем) Договір №201338-02-Пз-25 на виконання робіт з моніторингу шляхом позачергової оцінки, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався провести роботи з моніторингу за відповідністю акредитованого органу з оцінки відповідності Випробувальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" вимогам акредитації шляхом здійснення позачергової оцінки, а замовник погодився на його проведення на умовах, передбачених цим договором. Згідно з пунктом 1.2. вказаного договору зміст робіт визначається Кошторисом робіт за договором, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник погоджується на їх проведення на умовах, передбачених цим договором (а.с.69 т.1).
Відповідно до пункту 8.3. Договору №201338-02-Пз-25 від 22.01.2025 з метою виконання умов цього договору сторони домовились здійснювати листування з наступних електронних адрес: електронна адреса замовника: dp.standartmetrology@gmail.com (п.8.3.1), електронна адреса виконавця: office@naau.ua (п.8.3.2).
Згідно з Додатком 1 до Договору №201338-02-Пз-25 від 22.01.2025 сторонами погоджено кошторис робіт за договором, який передбачає такі види робіт: складання програми та інформування про це заявника; призначення групи аудиторів; підготовка та планування оцінки заявника на місці; аналіз наданої документації та результатів попереднього оцінювання; проведення оцінки заявника на місці; аналіз зібраних матеріалів і складання акту оцінки.
З плану оцінки випробувальної лабораторії на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, затвердженого відповідачем та погодженого позивачем 30.01.2025, слідує, що НААУ визначило наступну область оцінки: нарада групи аудиторів з акредитації; попередня нарада групи аудиторів; система управління та діяльність ВЛ відповідно до вимог стандарту ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019; неупередженість; загальні вимоги; персонал; приміщення та умови довкілля; обладнання; метрологічна простежуваність; вимоги до процесу; аналіз запитів, тендерів та договорів; вибирання, верифікація та валідація методів; поводження із зразками для випробування; технічні записи; забезпечення достовірності результатів; звітування про результати; нарада групи аудиторів з акредитації; послуги ВЛ з випробувань: - колісних транспортних засобів категорій: N, М (крім тролейбусів), O, L, випробування частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на КТЗ. Спостереження: за процесом випробувань КТЗ та його конструкції за вимогами безпеки та екології, а саме: ідентифікація КТЗ, перевірка відповідності маркування, випробування робочої гальмівної системи, визначення її ефективності та характеристик, аварійної та стоянкової гальмових систем, механічного стану керма та сумарного люфту кермового механізму, визначення димності, викидів забруднювальних речовин, шуму, випробування скла та скломатеріалів КТЗ на безпечність (марковання) та світлопропускання, пристроїв освітлення і світлової сигналізації, звукових сигнальних пристроїв згідно сфери акредитації). (інтерв'ю, спостереження за виконанням робіт, вивчення документації, аналіз записів щодо діяльності ООВ, у тому числі протоколів/звітів, вертикальний аудит); виконання ВЛ Політик НААУ; здійснення оцінки технічної та виробничої можливості проведення випробувань (з урахуванням методик випробувань, наявного устаткування, кількості уповноважених виконавців, графіку роботи) щодо спроможності реального здійснення певної кількості випробувань з максимальною завантаженістю ВЛ; результати усунення ВЛ невідповідностей і зауважень, що були виявлені під час останньої оцінки; зміни, що відбулися в статусі та діяльності ВЛ з моменту останньої оцінки; виконання ВЛ Генеральної Угоди між НААУ та ВЛ; впровадження ВЛ обов'язкових документів EA/ILAC; проведення перевірки, чи ВЛ проводить оцінку відповідності у пропорційний спосіб, без покладання зайвого навантаження на суб'єктів господарювання та з належним урахуванням величини підприємства, що замовляє роботи з оцінки відповідності, галузі, в якій воно діє, його структури, ступеня складності технології виробництва відповідної продукції та масового чи серійного характеру виробничого процесу; нарада групи аудиторів з акредитації; підсумкова нарада.
Пункт 1.2. плану оцінки містить положення про те, що оцінка включає перевірку фактів, зазначених у листі ОГПУ (вих. 31/1/3-40213-21 від 04.12.2024 вх. 45-ПО від 04.12.2024).
31.01.2025 першим заступником директора з акредитації НААУ Ю.Ярощуком затверджено Програму нагляду за випробувальною лабораторією, акредитованою на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, щодо проведення позачергової оцінки Випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" за адресою Дільниця №4: 33028, м.Рівне, вул.Князя Володимира 28Б (а.с.85 т.1).
Цей документ не містить відомості про ознайомлення із його змістом позивача.
Зі змісту протоколу попередньої наради по проведенню оцінки на місці органу з оцінки відповідності (ООВ) на відповідність вимогам акредитації, складеного 05.02.2025, вбачається, шо участь у такій нараді за місцем оцінки - м.Рівне, вул.Князя Володимира 28Б, офіс 1, приймали керівник та члени групи аудиторів з акредитації та представники ООВ, за результатами наради вирішено оцінку закінчити 07.02.2025 та в цей же день провести підсумкову нараду (а.с.33 т.1).
Відповідно до відомостей Протоколу підсумкової наради по проведенню оцінки на місці органу з оцінки відповідності (ООВ) на відповідність вимогам акредитації Випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", складеного 07.02.2024р., видно, що участь у такій нараді за місцем оцінки - м.Рівне, вул.Князя Володимира 28Б, офіс 1, Дільниця №4, приймали керівник і члени групи аудиторів з акредитації та представники ООВ, в ході якої слухали інформацію керівника групи аудиторів ОСОБА_1 щодо: ознайомлення із спостереженнями, що зроблені під час оцінки і переліком невідповідностей, виявлених під час оцінки на місці; висновків групи за результатами оцінки: ООВ Випробувальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" загалом відповідає встановленим вимогам ДСТУ EN ISO IEC 17025:2019, за винятком зафіксованих невідповідностей, однак остаточне рішення буде прийняте НААУ; можливого проведення повторного оцінювання на місці з метою перевірки ефективності впровадження коригувальних дій ООВ з метою усунення виявлення невідповідностей; під час проведення оцінки на місці було виявлено 12 невідповідностей, кожна з яких оформлена протоколом за встановленою формою; термін усунення виявлених невідповідностей - до 30 календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем оцінки; у разі якщо відповідні коригувальні дії органу з оцінки відповідності НААУ визнано недостатніми, то НААУ буде надіслано запит до ООВ стосовно необхідності надання додаткових доказів усунення невідповідностей; термін надання органом з оцінки відповідності додаткових доказів усунення - 10 календарних днів з дати отримання органом з оцінки відповідності листа про визнання недостатніми НААУ даних коригувальних дій (а.с.35 т.1).
Керівником групи аудиторів повідомлено наслідки несвоєчасного подання ООВ коригувальних дій за результатами оцінки на місці або несвоєчасного подання ООВ додаткових доказів усунення невідповідностей, а також саму процедуру усунення зауважень за результатами оцінки на місці.
Протокол Підсумкової наради по проведенню оцінки на місці органу підписано керівником групи аудиторів з акредитації Ткаченко Т.Є., а також містить підпис керівника ООВ Паршутич О.В. на підтвердження інформації про те, що вона ознайомлена з протоколом та отримала один примірник цього протоколу та протоколи невідповідностей.
Позивач не заперечує участі його представників у підсумковій нараді, ознайомлення зі змістом протоколу цієї наради та отримання його примірника і протоколів невідповідності, але наголошує, що вони не містили відомостей про виявлені в діяльності ООВ грубі порушення.
Відповідно до Загального документу "Перелік грубих порушень з боку акредитованого органу з оцінки відповідності" ЗД-08.00.35" редакція 03", затвердженого наказом НААУ від 16.11.2020 №290-Я, відповідачем встановлено вичерпний перелік грубих порушень з боку акредитованого органу з оцінки відповідності, а саме: 1. Посилання органів з оцінки відповідності (далі - ООВ) на акредитацію стосовно тих робіт, на здійснення яких його не було акредитовано; 2. Посилання ООВ на акредитацію у своїх документах та рекламних матеріалах у разі тимчасового зупинення дії атестата про акредитацію або частини сфери акредитації, або у спосіб, що вводить в оману замовників, споживачів, користувачів та інші зацікавлені сторони; 3. Не сплата робіт, пов'язаних з акредитацією та моніторингом; 4. Видача документа про відповідність об'єкта оцінки визначеним вимогам у разі, якщо доведено, що такий об'єкт не відповідає цим вимогам; 5. Видача документа про відповідність об'єкта оцінювання без проведення процедур оцінки відповідності згідно з вимогами на які посилається документ; 6. Встановлення фактів шахрайської поведінки ООВ; 7. Неможливість відтворення записів ООВ про результати робіт з оцінки відповідності протягом п'яти днів; 8. Порушення ООВ принципу неупередженості, визначеному відповідними міжнародними стандартами з акредитації; 9. Необґрунтована відмова ООВ у допуску групи аудиторів з акредитації НААУ до робочих місць і приміщень ООВ, документів, записів, персоналу ООВ тощо для проведення оцінки на місці ООВ (планової, позачергової, тощо); 10. Ненадання ООВ на запит НААУ відомостей щодо результатів діяльності ООВ у сфері оцінки відповідності або надання недостовірної інформації; 11. Порушення з боку ООВ Угоди про акредитацію з НААУ; 12. Порушення Угоди щодо використання знаку ILAC MRA/ IAF MLA.
Матеріали справи містять дванадцять протоколів невідповідності, у яких вказано невідповідності, виявлені під час оцінки, а також аналіз обсягу та причин невідповідності і здійснену коригувальну дію, а також документи, що підтверджують, відомості щодо здійснення коригувальної дії. Частина протоколів невідповідностей під номерами №6/12, №7/12, №8/12, №9/12, №10/12, №11/12, №12/12 містить відмітку, що підтверджує усунення позивачем невідповідностей. Сторони не заперечують того, що у протоколах невідповідностей не вказано відомостей про виявлення під час позачергової оцінки будь-якого із порушень, які віднесені наказом НААУ від 16.11.2020 №290-Я до грубих порушень, судом також за наслідками оцінювання таких доказів не виявлено у них інформації про вчинення позивачем грубих порушень.
З Акта про проведення оцінки на місці випробувальної лабораторії на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, складеного 10.02.2025, вбачається, що позачергова оцінка відповідачем позивача здійснена в період з 05.02.2025 по 07.02.2025 за адресою: 33028, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 28Б. Оцінюючи такий доказ суд зазначає, що з його змісту вбачається, що він складений головним аудитором Національного агентства з акредитації України Ткаченко Т.Є., яка підписала його в односторонньому порядку, і такий документ не містить відомостей про ознайомлення з його змістом позивача. Відповідач не заперечує твердження позивача про те, що його не було ознайомлено із змістом Акта про проведення оцінки і про те, що примірник такого акта йому не вручався.
З наданого відповідачем суду витягу з протоколу засідання комісії з питань, пов'язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №331 від 18.02.2025 вбачається, що комісією було заслухано Ткаченко Т.Є. та розглянуто службові записки управління акредитації лабораторій від 11.02.2024 та від 14.02.2024 щодо Випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", атестат про акредитацію №201338, за наслідками чого було прийнято рішення рекомендувати директору НААУ винести Рішення про тимчасове зупинення дії атестату про акредитацію Випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", атестат про акредитацію №201338. Зі змісту вказаного документу вбачається, що запрошеною на комісію була лише ОСОБА_1 , позивача та його представників для участі у засіданні не запрошувалося. Вказане не заперечується відповідачем і протилежного судом не встановлено.
20.02.2025 директором НААУ С.Костюком затверджено Рішення про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ або частини його сфери акредитації, з якого вбачається, що воно прийняте на підставі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №331 від 18.02.2025 у зв'язку із надходженням до НААУ листа Офісу Генерального прокурора від 04.12.2024 (вх. НААУ №45-ПО від 04.12.2024) з копіями долучених до нього документів, з яких можна було зробити висновки, що видача протоколів випробувань здійснена без проведення випробувань стосовно трьох колісних транспортних засобів, час знаходження яких у приміщенні випробувальної лабораторії орієнтовно склав 2-3 хвилини, що унеможливлює здійснення випробувань за цей часовий проміжок, у зв'язку із чим було проведено позачергову оцінку з 05.02.2025 по 07.02.2025, під час якої було підтверджено факти, зазначені у листі прокуратури, а ВЛ не надала доказів підтвердження випробувань даних автомобілів, що свідчить про вчинення грубих порушень, визначених п.5 Загального документу "Перелік грубих порушень з боку акредитованого органу з оцінки відповідності" ЗД-08.00.35, у зв'язку із чим прийнято рішення тимчасово зупинити ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" з 24 лютого 2025 року дію атестата про акредитацію ООВ №201338, дійсного з 13 вересня 2022 року до 12 вересня 2027 року та зобов'язано ООВ повернути атестат про акредитацію до НААУ в термін до 10.03.2025, а сектору реєстру внести до Реєстру акредитованих ООВ відповідні зміни та направити листи до наступних міністерств і відомств для інформування: Міністерство розвитку громад та територій (а.с.23 т.1, 24 т.8).
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до п.6.1. "Положення про комісію з апеляцій НААУ" (ЗД-15.00.05), ООВ може подати апеляцію з приводу цього рішення до апеляційної комісії НААУ протягом тридцяти календарних днів з дати отримання рішення у встановленому законодавством порядку.
Не погодившись з рішенням відповідача про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. У той же час, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував заявлені позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, пов'язані з акредитацією національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, у тому числі іноземних органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, національний орган України з акредитації та органи з оцінки відповідності незалежно від форми власності, регулюються Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17.05.2001 №2407-III (далі - Закон №2407-III).
За визначенням абзацу другого статті 1 Закону №2407-III, акредитація органів з оцінки відповідності" (далі - акредитація) як засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності, а терміну "оцінка" як процесу оцінювання компетентності органу з оцінки відповідності у визначеній сфері акредитації, що здійснюється національним органом України з акредитації на основі визначених стандартів та/або інших нормативних документів.
Статтею 3 Закону №2407-III визначено, що законодавство України у сфері акредитації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Діяльність з акредитації відповідно до ст.5 Закону №2407-III базується на таких основних принципах: забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх заінтересованих сторін; загальнодоступності та неупередженості проведення робіт з акредитації; прозорості діяльності з акредитації; професійної компетентності виконавців робіт; добровільності акредитації; забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі; застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації; дотримання суспільних інтересів; конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.
Акредитація здійснюється відповідно до вимог, установлених законодавством у сфері акредитації, національними стандартами з питань акредитації, гармонізованими з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, а також іншими документами з питань акредитації, прийнятими національним органом України з акредитації, міжнародними та європейськими організаціями з акредитації. Перелік назв і позначень таких актів та документів, тексти нормативно-правових актів з питань акредитації, а також тексти інших документів з питань акредитації, прийнятих національним органом України з акредитації, оприлюднюються на веб-сайті національного органу України з акредитації в Інтернеті.
Відповідно до статті 6 Закону №2407-III, акредитація здійснюється національним органом України з акредитації. Національний орган України з акредитації є державною організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та провадить некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку. Положення про національний орган України з акредитації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
Основними функціями національного органу України з акредитації є: акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію; проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок; затвердження: порядку здійснення акредитації, програм робіт з акредитації; порядку проведення моніторингу; порядку розгляду скарг, пов'язаних з діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; складу атестаційної комісії персоналу з акредитації; організація відбору, навчання, підготовки та атестації персоналу з акредитації, залучення його до проведення робіт з акредитації; ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації; участь у роботі з гармонізації нормативно-правових актів, національних стандартів та інших документів з питань акредитації з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного органу України з акредитації та акредитованих органів з оцінки відповідності; організація науково-дослідних робіт у сфері акредитації; організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.
Наказом Мінекономіки від 21.08.2023 затверджено Положення про Національне агентство з акредитації України (ідентифікаційний код 26196207), відповідно до пункту 1 якого визначено, що Національне агентство з акредитації України є національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, державною організацією, яка належить до сфери управління Міністерства економіки України та провадить некомерційну господарську діяльність.
Згідно з пунктом 2 вказаного Положення, відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.
Пунктом 8 Положення визначено, що основними функціями НААУ відповідно до мети діяльності є: акредитація органів з оцінки відповідності, у тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію; проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок; затвердження: порядку здійснення акредитації, програм робіт з акредитації; порядку проведення моніторингу; порядку розгляду скарг, пов'язаних із діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; складу атестаційної комісії персоналу з акредитації; положення про комісію з апеляцій; методичних рекомендацій з питань акредитації; організація відбору, навчання, підготовки та атестації персоналу з акредитації, залучення його до проведення робіт з акредитації; ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації та ін.
Як уже було зазначено вище, статтею 3 Закону №2407-III визначено, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість оскарженого рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд першої інстанції вірно врахував, що оспорюване у цій справі рішення відповідача підлягає до оцінки в тому числі на предмет дотримання вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), з урахуванням особливостей, визначених Законом України №2407-III.
Як визначено пунктами 1-3 ч.1 ст.2 Закону №2073-IX, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом; адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Отже, відповідно до сфери дії Закону №2073-IX з урахуванням Закону №2407-III, прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації здійснюється з дотриманням положень цих законодавчих актів, а отже, така акредитаційна процедура як позачергова оцінка і прийняття у зв'язку із цим рішення підпадають під визначення "адміністративна справа", а оскаржуване у цій справі рішення відповідача під визначення "адміністративний акт".
Статтею 4 Закону №2073-IX визначено, що принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Згідно статті 12 Закону №2073-IX, адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи. Забороняється розголошення наявних у справі відомостей, що відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.
З наведеної норми слідує, що адміністративний орган зобов'язаний надати особі, щодо якої здійснюється адміністративна процедура доступ до інформації, яка пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї, в тому числі забезпечити їй право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи, при цьому законом не встановлено обмеження у реалізації цього права, а лише заборону на розголошення наявних у такій справі відомостей, у разі, якщо вони відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.
Тобто, заборона не поширюється на ознайомлення особи з матеріалами, які стосуються її та матеріалів адміністративної процедури щодо неї, а стосуються виключно подальшого розголошення цією особою відомостей і лише в частині тих відомостей, які відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.
Суд встановив, що відповідач до початку проведення позачергової оцінки звертався до позивача з листом за вих. № 2-2/4-5924 від 06.12.2024, в якому просив позивача надати засвідчені копії документів, зокрема журнал реєстрації протоколів випробувань колісних транспортних засобів (КТЗ) або відповідний документ, в якому випробувальна лабораторія реєструє випробувані КТЗ та видані протоколи випробувань КТЗ з 22.04.2024 по 10.05.2024, протоколи випробування КТЗ із додатками (фото-/відео-матеріали, роздруківки із гальмівних стендів, газоаналізаторів, димомірів та інші дані первинних спостережень) за період з 22.04.2024 по 10.05.2024, документ системи управління ООВ, який регламентує час виконання випробувань КТЗ. В якості підстави для витребування таких документів відповідач зазначив знеособлену інформацію стосовно надходження до НААУ інформації щодо не дотримання вимог акредитації органом з оцінки відповідності без конкретизації того, яка саме інформація була отримана, від якого органу та щодо яких випадків недотримання вимог акредитації вона стосується.
Позивач листом за вих.№40 від 09.12.2024 звернувся до відповідача з тим, що зміст листа за вих. № 2-2/4-5924 від 06.12.2024 не дає можливості товариству з'ясувати правомірність надіслання такого листа з огляду на відсутність у ньому відомостей про те, що запитувана інформація стосується моніторингу, повідомлено про готовність надати НААУ для огляду за місцезнаходженням ООВ протоколи випробувань КТЗ та надано в якості додатку витяг з Журналу реєстрації заявок та протоколів ВЛ ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" за 22.04.2024-10.05.2024 на 118 арк..
Листом вих.№13 від 08.01.2025 позивач звернувся до відповідача з тим, що оскільки Настановою з управління НААУ визначено, що позачергова оцінка проводиться у разі надходження до НААУ звернень центральних органів виконавчої влади, вимог державних контролюючих та правоохоронних органів щодо проведення такої оцінки, то позивач просив відповідача надати йому копію засідання Комісії з питань, пов'язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності від 23.12.2024 №328 для того, щоб переконатися у правомірності призначення відповідачем позачергової оцінки. У відповідь на такий лист відповідач листом за вих. №2-5/5-184 від 10.01.2025 "Щодо позачергової оцінки" повідомив позивачу, що запитуваний ним протокол віднесено до інформації з обмеженим доступом та містить рекомендації лише для працівників та структурних підрозділів НААУ, як і наказ НААУ №2од від 02.01.2025, яким призначено проведення позачергової оцінки позивача, зі змістом якого також не було ознайомлено позивача, що не заперечується відповідачем у поданих ним суду заявах по суті справи.
Листом за вих.№6-5/5-365 від 20.01.2025 НААУ у відповідь на адвокатський запит вих.№1/25 від 13.01.2025 щодо надання копії Протоколу засідання Комісії з питань, пов'язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності від 23.12.2024 №328 та копій документів, які розглядалися на засіданні цієї Комісії та стосувалися позивача та копії наказу НААУ №2од від 02.01.2025, було відмовлено у їх наданні у зв'язку із тим, що такі документи віднесені НААУ до інформації з обмеженим доступом.
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивача до або під час процедури позачергової оцінки відповідач ознайомив з їх змістом або зі змістом, документів, що були надані НААУ як підстава для призначення і проведення позачергової оцінки позивача.
Наведене дає підстави виснувати, що відповідачем було обмежено позивача у доступі до інформації, що пов'язана з прийняттям адміністративного акта, зокрема, з підставами призначення та проведення відповідачем позачергової оцінки позивача, а також порушено право позивача на ознайомлення з матеріалами, які безпосередньо стосуються його в частині обставин, які підлягали перевірці під час позачергової оцінки і щодо яких він міг би надати пояснення та заперечення, а також необхідні документи, з метою спростування відомостей про допущення у його діяльності грубих порушень у сфері акредитації.
Вказаним відповідач фактично призвів до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права позивача бути проінформованим та ознайомленим з матеріалами позачергової оцінки, чим порушив вимогу ст.12 Закону України "Про адміністративну процедуру".
Також надаючи оцінку наявному в матеріалах справи листу Офісу Генерального прокурора від 04.12.2024 вих.№31/1/3-40213-21, суд першої інстанції вірно зазначив, що його зміст хоча і містить відомості про те, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження органами розслідування зібрано матеріали, з яких видно, що відносно трьох вказаних у такому листі колісних транспортних засобів сертифікацію та випробування проведено без фактичного провадження описаних у сертифікаті відповідності випробувань (перевірки технічного стану колісного транспортного засобу), але такий лист не містить попередження прокурором посадових осіб відповідача про їх обов'язок не розголошувати повідомлені ним у такому листі і у долучених до нього додатках відомості без його дозволу, як це встановлено ч.2 ст.222 КПК України. Зазначене у зв'язку із положенням ст.12 Закону України "Про адміністративну процедуру" дає підстави для висновку про те, що відповідач не був обмежений у праві та можливості надати позивачу відомості, які необхідні були йому для того, щоб мати можливість надати відповідачу під час позачергової оцінки вичерпну інформацію та копії документів щодо конкретних колісних транспортних засобів, про які вказано у листі Офісу Генерального прокурора від 04.12.2024 вих.№31/1/3-40213-21, але самостійно прийняв рішення не повідомляти позивачу таку інформацію.
При цьому, надання в подальшому Офісом Генерального прокурору листом вих.№31/1/2-18828ВИХ-25 від 04.03.2025 згоди відповідачу на розголошення відомостей досудового розслідування, які містяться у листі від 04.12.2024 вих.№31/1/3-40213-21, не спростовує того, що в матеріалах цієї справи відсутні відомості про те, що Офіс Генерального прокурора повідомляв відповідача про його обов'язок не розголошувати надані йому відомості щодо кримінального провадження, а також того, що зі змісту листа Офісу Генерального прокурора вих.№31/1/2-18828ВИХ-25 від 04.03.2025 вбачається, що він і долучені з ним матеріали були надані відповідачу саме з метою проведення моніторингу акредитованого органу з оцінки відповідності - ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" і лист не містить застереження щодо недопущення повідомлення такої інформації позивачу та отримання від нього необхідних пояснень та документів.
Як слідує з Протоколу підсумкової наради по проведенню оцінки на місці органу з оцінки відповідності (ООВ) на відповідність вимогам акредитації Випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", складеного 07.02.2024р., у ньому зазначено про те, що групою аудиторів з акредитації було виявлено 12 невідповідностей, кожна з яких оформлена протоколом за встановленою формою, при цьому з наявних в матеріалах справи дванадцяти протоколів невідповідностей вбачається, що у них не міститься інформації, яка б стосувалася колісних транспортних засобів, вказаних у листі Офісу Генерального прокурора вих.№31/1/2-18828ВИХ-25 від 04.03.2025 або викладених у ньому відомостей. Будь-яких відомостей про те, що групою аудиторів під час позачергової оцінки позивача було виявлено грубі порушення, про які зазначається у листі Офісу Генерального прокурора вих.№31/1/2-18828ВИХ-25 від 04.03.2025, Протокол підсумкової наради по проведенню оцінки на місці органу з оцінки відповідності (ООВ) на відповідність вимогам акредитації Випробувальної лабораторії ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" від 07.02.2024 не містить.
Суд зауважує, що Акт про проведення оцінки на місці випробувальної лабораторії на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, складений 10.02.2025 головним аудитором ОСОБА_1 , хоча і містить відомості про оцінку дій ООВ, що зазначені у листі ОГП (вих.31/1/3-40213-21 від 04.12.2024р. вх.45-ПО від 04.12.2024р.), але зі змістом цього Акта позивача не було ознайомлено і примірника такого документу йому надано не було, що не заперечується відповідачем.
Ураховуючи встановлене, правильного висновку дійшов суд першої інстанції, що відповідачем було позбавлено позивача можливості знати та розуміти, які саме обставини досліджуються під час позачергової оцінки та щодо чого конкретно позивач має надати пояснення та/або копії документів з метою підтвердження правомірності здійснення дій з оцінки відповідності конкретних КТЗ, при тому, що обставини щодо цих КТЗ мали місце не безпосередньо в період здійснення позачергової оцінки, а 29.04.2024 та 07.05.2024.
Будь-яких повідомлень або запитів відповідача на адресу позивача щодо надання пояснень чи копій документів щодо трьох транспортних засобів, про які мова іде у листі Офісу Генерального прокурора вих. №31/1/3-40213-21 від 04.12.2024, ні під час позачергової оцінки, ні в період до моменту прийняття оскаржуваного у цій справі рішення відповідача матеріали справи не містять і судом таких документів не здобуто, що вказує на те, що позивача було усунено від інформації, яка призвела до прийняття негативного щодо нього рішення.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про адміністративну процедуру", особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, але реалізація цього права безпосередньо залежить від того чи володіє особа відомостями щодо яких саме обставин чи питань вона може надати пояснення та/або заперечення. Крім того, зазначене право не ставиться законодавцем в залежність від будь-яких додаткових умов або від дій особи.
Пунктом 4 ч.1 ст.28 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що учасники адміністративного провадження мають право бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника.
На підставі наведених правових норм та встановлених фактичних обставин справи окружний суд цілком вірного дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах порушено право позивача бути заслуханим з наданням пояснень та/або заперечень до моменту прийняття оскаржуваного рішення, яке негативно вплинуло на права та інтереси позивача.
Також, відповідно до ст.69 Закону України "Про адміністративну процедуру" за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт, вимоги до форми і змісту якого встановлені ст.70 і ст.71 Закону України "Про адміністративну процедуру".
Статтею 71 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані. Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону. У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею. У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Частиною другою статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.
Частиною 5 ст.72 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
З матеріалів справи видно, що відповідач до моменту направлення позивачу оскаржуваного Рішення не надавав позивачу та не ознайомлював його із змістом Акта про проведення оцінки на місці випробувальної лабораторії на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, складеного 10.02.2025 головним аудитором ОСОБА_1 за результатами позачергової оцінки, що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, зважаючи на вимогу статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру" щодо змісту адміністративного акту, оскаржуване рішення повинно містити всі відомості, визнані законом як обов'язкові, а також відповідне мотивування (обґрунтування) прийняття такого акту.
Однак, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, у ньому не наведено мотивів не з'ясування відповідачем конкретних обставин здійснення позивачем випробувань саме щодо тих колісних транспортних засобів, відомості про які вказуються ним у такому рішенні, а також не наведено мотивів приховування від позивача інформації про те, щодо яких саме КТЗ йому необхідно надати пояснення або заперечення, як не вказано і те, що висновки, викладені у Акті позачергової оцінки, ґрунтуються не на відомостях, які безпосередньо досліджені щодо конкретних КТЗ групою аудиторів, а по суті є описом матеріалів, наданих у листі Офісу генерального прокурора.
З огляду на те, що оскаржуване рішення негативно впливає на право та законний інтерес позивача щодо здійснення його діяльності, то таке рішення повинно містити відомості про строки і порядок його оскарження.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував ст.3 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», адже на думку скаржника статті 12, 17, 28, 47, 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» не поширюються на процедуру акредитації органів з оцінки відповідності та проведенню інших робіт у сфері акредитації, то такі колегією суддів відхиляються з огляду на те, що положення Закону України "Про адміністративну процедуру" поширюється на всі відносини, які стосуються акредитації органів з оцінки відповідності, при цьому Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" не встановлено винятків до застосування будь-якої із норм Закону України "Про адміністративну процедуру", в тому числі і статей 12, 17, 28, 47, 52 Закону №2073-IX.
Твердження в апеляційній скарзі скарзі про те, що НААУ планувало відправити Акт перевірки позивачу засвідчує ту обставин, що на момент прийняття оскаржуваного рішення позивач не знав про існування Акта перевірки, не був з ним ознайомлений, а відповідно не міг надати своїх заперечень чи зауважень до його змісту.
Безпідставними є і доводи апелянта про те, що позивач самостійно прийняв рішення не з'ясовувати причини прийняття спірного рішення, оскільки позивач навпаки вживав усіх можливих правових заходів до отримання інформації та захисту своїх прав.
Стосовно твердження НААУ про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги матеріали кримінального провадження, то суд першої інстанції у цій справі з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 та Верховного Суду у постановах від 02.04.2025 у справі № 320/19922/23, від 13.02.2025 у справі №820/2867/16, абсолютно правильно вказав про те, що матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи слідчих дій можуть бути визначені як докази в адміністративній справі лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а до винесення вироку в рамках кримінального провадження такі докази не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві, оскільки саме при розгляді кримінального провадженні в судовому порядку суд робить висновок про допустимість/ недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку.
При цьому, за відсутності вироку у кримінальній справі, в якій би було надано оцінку суду матеріалам, зібраним Офісом Генерального прокурора, які були надані ним відповідачу, суд не може вважати наперед такі докази належними у цій справі.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відповідно до ст.9 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» орган з оцінки відповідності може оскаржити рішення щодо акредитації, з яким він не згоден, шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій, і таким правом позивач не скористався, то колегія суддів зазначає, що не здійснення позивачем адміністративного оскарження (до комісії з апеляцій) спірного Рішення не призводить до позбавлення органу з оцінки відповідності права на звернення безпосередньо до суду за захистом порушеного права чи інтересу.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність не залучення судом першої інстанції третьої особи на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора, що призвело до порушення принципу рівності та об'єктивності і зробило рішення у цій справі необґрунтованим, то колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до приписів ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно частини 4 статті 49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Національне агентство з акредитації України подало до суду першої інстанції заяву, у якій просило залучити Офіс Генерального прокурора до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, оскільки вважає, що судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи, може вплинути на його права та обов'язки.
Обов'язок доказування щодо впливу рішення суду на права, свободи, інтереси або обов'язки третіх осіб покладений на учасника справи, який подає відповідну заяву.
У свою чергу заявником не наведено обставин, які свідчать про беззаперечний факт, що рішення у цій справі може вплинути на права або обов'язки Офісу Генерального прокурора, оскільки посадові особи Офісу Генерального прокурора не приймали безпосередньо участі у прийнятті оскаржуваного рішення і це рішення не стосується прав та інтересів органу прокуратури.
Тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для залучення Офісу Генерального прокурора до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що зазначено окружним судом в ухвалі від 20.03.2025.
З приводу твердження НААУ про те, що позивач не надав жодного доказу про проведення випробувань за іншою дільницею у місті Рівне, то як встановлено судом, під час оцінювання позивача як органу оцінки відповідності відповідач не повідомив про які конкретно КТЗ іде мова, то позивач, не будучи повідомленим про предмет оцінювання, і не міг під час оцінювання спростовувати відповідні обставини, надавши інформацію щодо конкретного місця проведення їх оцінювання.
В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не взято до уваги доводи та докази, які буди надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву. Однак колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, враховуючи, що суд першої інстанції, перевіряючи рішення та дії чи бездіяльності відповідача за визначеними ч.2 ст.2 КАС України критеріями, керувався в тому числі процесуальними приписами статей 9, 72, 76, 77, 90 КАС України та дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції надав оцінку доводам та доказам, що були надані відповідачем суду в межах розглядуваної справи.
Стосовно відмови у виклику свідка, суд зауважує, що відповідно до ст.65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі, тобто процесуальна норма чітко зазначає, що свідком може бути лише та особа, якій відомі не будь-які обставини, а саме ті, які належить з'ясувати у цій справі, а не будь-яка особа, яка якимось чином пов'язана із стороною.
Ухвалою окружного суду від 20.03.2025 обгрунтовано відмовлено у задоволенні заяви відповідача про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_2 ..
Апеляційний суд зазначає, що решта доводів апеляційної скарги не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі "Бочаров проти України", п. 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України", п. 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів чи зобов'язань має саме податкове управління.
Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Колегія суддів зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим ст.2 КАС України, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Вказаний висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи, які не стосуються суті спірних правовідносин, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дав відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Національного агентства з акредитації України - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року в адміністративній справі №460/3826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 17.11.2025 року