Справа № 600/187/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 28.11.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (Постанова № 704) в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704, в редакції від 30.08.2017 , шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 , з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704, в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 , з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704, в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704, в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 28.11.2024, з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704, в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованого щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020по 28.11.2024 з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (Порядок № 44);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані у 2017-2024 роках календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України та статтею 19 Закону України «Про відпустки»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2017-2024 роках календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України та статтею 19 Закону України «Про відпустки» із одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно з урахуванням базового місяця - січня 2008 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (Порядок №1078);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно з урахуванням базового місяця - січня 2008 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, із одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розміру грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері за період з 15 лютого 2017 року по 28 листопада 2024 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері за період з 15 лютого 2017 року по 28 листопада 2024 року включно з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу, відповідач правомірно враховував положення Постанови №704 у редакції чинній на час проведення таких нарахувань.
Зауважив, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися в межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу у повному розмірі в межах фінансування відповідача на вказаний вид видатків. Для проведення індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. Сума збільшення розміру грошового забезпечення за грудень 2015 року перевищила щомісячні розрахункові суми індексації з грудня 2015 року по лютий 2018 року, а тому нарахована та виплачені сума індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року становить 0,00 грн щомісячно.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2024, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2017 року №31 ОСОБА_1 була прийнята у склад військової частини НОМЕР_1 та приступила до виконання службових обов'язків медичної сестри терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_1 починаючи з 15 лютого 2017 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2024 року №338 позивач була звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 починаючи з 28 листопада 2024 року.
Зазначеним наказом зобов'язано виплатити позивачу: грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік (відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки загальною тривалістю 98 днів (відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); проведено відрахування коштів із грошового забезпечення за 5 діб відпустки, що була використана в рахунок тієї частини календарного року яка залишилася після звільнення (відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 в розмірі 513% посадового окладу за період з 01 по 28 листопада 2024 року; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 01 по 28 листопада 2024 року; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік службу у сумі 82268,55 грн; додаткову винагороду в розмірі 18000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань; грошову компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 85088,46 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану №00009578145 від 14 жовтня 2011 року, позивач є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини зазначено фізичну особу - ОСОБА_3 . Разом з цим у витязі вказано, що відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
27 грудня 2024 року позивач звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення зі період з 29 січня 2020 року по день виключення зі списків особового складу, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704, в редакції від 30.08.2017 р., шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім цього, позивач просила відповідача нарахувати та виплатити їй за період з 15.02.2017 р. по день виключення зі списків особового складу індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 31 грудня 2024 року №1023 відповідач повідомив позивача про те, що при розрахунку її грошового забезпечення з 15 лютого 2017 року по день звільнення застосовувався розмір прожиткового мінімуму 1762 грн, оскільки у вказаний період Міністерству оборони України виділялись асигнування, які забезпечували виплату грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі посадових окладів та окладів за військовим званням, обчислених із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762 грн, як це було встановлено Постановою №704. Таким чином підстав для перерахунку та виплати з 15 лютого 2017 року по день звільнення грошового забезпечення, а також грошової допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з урахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням немає. Також у вказаному листі зазначено про належне здійснення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період.
З урахуванням наведеного позивач вважає свої права порушеними, а тому звернулася до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 пункт 4 Постанови №704 діяв у редакції згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Також відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані у 2017-2024 роках календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері, а також не проведення нарахування й виплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 як базового місяця січня 2008 року.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №704), яка набрала чинності 01.01.2018, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 Постанови №103 вказаний пункт 4 Постанови №704 викладено у такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Отже, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність і у зв'язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.11.2011 №10-рп/2011).
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998 Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини висловився у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.
Таким чином, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти.
20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Зважаючи на викладене грошове забезпечення позивача з 29.01.2020 і до 19.05.2023 має визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018.
Встановлено, що з 29.01.2020 по день звільнення позивача в якості розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача відповідач враховував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, що призвело до порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі та свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог у цій частині.
Згідно із частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Статтею 182-1 Кодексу законів про працю України передбачається, зокрема, одиноким матерям право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Зазначений вид відпустки надається одинокій матері понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 Кодексу законів про працю України, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 Кодексу законів про працю України.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (Закон №504/96-ВР) установлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Частиною першою статті 19 Закону №504/96-ВР передбачено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Згідно із пунктом 17 статті 10-1 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 18 статті 10-1 Закону №2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Водночас, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про відпустки». Відтак, у разі невикористання військовослужбовцем щорічної додаткової відпустки, при звільненні виплачується грошова компенсація за невикористану відпустку.
Встановлено, що позивач є одинокою матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 182-1 Кодексу законів про працю України, статтею 19 Закону України «Про відпустки» та Законом №2011-ХІІ.
Разом з цим, встановлено, що позивач у період проходження військової служби з 15 лютого 2017 року по 28 листопада 2024 року рік не використала щорічну додаткову оплачувану відпустку як одинока мати, а тому вона має право на виплату їй при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні такої відпустки.
Однак, відповідачем при звільненні позивача протиправно не було проведено необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері, за період з 15 лютого 2017 року по 28 листопада 2024 року включно.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із абз.1-3 п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
За приписами абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Згідно із абз.7 п.5 Порядку № 1078 якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 (Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови №1294.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, на підставі Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008, наступне підвищення розміру грошового забезпечення відбулось на підставі Постанови №704, яка набрала чинності 01.03.2018.
Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін у 2015 році (грудень до грудня попереднього року) становив 143,3%; у 2016 році (грудень до грудня попереднього року) становив 112,4%; у 2017 році (грудень до грудня попереднього року) становив 113,7%; у 2018 році (грудень до грудня попереднього року) становив 109,8%.
Таким чином, у 2016-2018 році грошове забезпечення позивача підлягало обов'язковій індексації, оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 підлягає обчисленню з урахуванням як базового місяця січня 2008 року, а після 01.03.2018 - березня 2018 року. Водночас, усі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у період з січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Тому, позивач має право на отримання індексації його грошового забезпечення за період з 15.02.2017 по 28.02.2018, розрахованої з урахуванням як базового місяця січня 2008 року.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.