Справа № 240/17504/24
Головуючий у 1-й інстанції: Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення надання стартових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064050004252 від 26.07.2024 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відпустці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу, з якого розраховується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (до стажу судді), 1 рік 11 місяців навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського та 2 роки роботи адвокатом у Донецькій обласній колегії адвокатів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. із суми 136 884,00 грн., починаючи з 31.03.2023 по 31.12.2023 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1444/24-вих. із суми 154 428,00 грн., починаючи з 01.01.2024, з урахуванням фактичного проведення виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при призначенні довічного грошового утримання, відповідач, виходячи з приписів Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № №1402-VIII протиправно не включив до його складу половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського та роботи адвокатом у Донецькій обласній колегії адвокатів, та відповідно не правильно розрахував розмір довічного грошового утримання судді. Зазначає, що у рішенні ВРП здійснено посилання на необхідні правові позиції Верховного Суду, які визначають необхідність врахування тих чи інших періодів до стажу роботи позивача на посаді судді для призначення йому щомісячного довічного грошового утримання. Внаслідок прийняття спірного рішення суттєво порушено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки його розмір зменшено.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064050004252 від 26.07.2024 про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1 рік 11 місяців навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського та 2 роки роботи адвокатом у Донецькій обласній колегії адвокатів;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. із суми 136 884,00 грн., починаючи з 31.03.2023 по 31.12.2023 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1444/24-вих. із суми 154 428,00 грн., починаючи з 01.01.2024, з урахуванням фактичного проведення виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 23.03.2023 за №246/0/15-23 ОСОБА_1 (далі - позивач) звільнена з посади судді Дергачівського районного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Олевського районного суду Житомирської області №11-к від 29.03.2023 суддю Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 відраховано зі штату Олевського районного суду Житомирської області з 30.03.2023.
Також, наказом голови Дергачівського районного суду Харківської області №02-03/30 від 30.03.2023 суддю Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 відраховано зі штату Дергачівського районного суду Харківської області з 30.03.2023 у зв'язку із звільненням у відставку.
З 31.03.2023 позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
В подальшому, в липні 2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою про перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наступних документів:
- розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, виданого ТУ ДСА в Житомирській області за №803/23-вих. від 21.04.2023, відповідно до якого її суддівський стаж становить 32 роки 9 місяців 10 днів;
- довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУ ДСА в Житомирській області за №1445/24-вих. від 19.06.2024, відповідно до якої її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01 січня 2023 року складає 136 884 грн;
- довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУ ДСА в Житомирській області за №1444/24-вих. від 19.06.2024, відповідно до якої її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01 січня 2024 року складає 154 428 грн.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та 26.07.2024 прийнято рішення №064050004252 про відмову у перерахунку пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці здійснюється виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розмір посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду. До заяви заявницею були надані розрахунок стажу судді №803/23 від 21.04.2023 в якому зазначено, що ОСОБА_1 суддя Червоногвардійського районного суду міста Макіївка Донецької області (з 19.05.1994 по 09.03.2015), суддя Дергачівського районного суду Харківської області (з 10.03.2015 по 11.05.2022) та суддя Олевського районного суду (з 12.05.2022 ро 30.03.2023). Враховуючи вище зазначене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в розгляді заяви №1381 від 19.07.2024, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Вважаючи протиправними дії відповідача, що виявилися у невірному визначенні відсоткової величини суддівської винагороди під час перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, позивач вирішив звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Спірним питаннями в межах розгляду даної адміністративної справи, є зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а також перерахунок та виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку відсоткової ставки та на підставі наданих довідок ТУ ДСА України в Житомирській області.
Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади судді).
Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.
В силу приписів частини першої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання ОСОБА_1 суддею питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося статтею 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).
Частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ (далі Закон №2862-ХІІ), в редакцій чинній на час призначення позивача на посаду судді, встановлювалось, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
В подальшому, після втрати чинності ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» в березні 2008 року, питання врахування інших (крім роботи на посаді судді) періодів діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, було врегульовано нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»
На підставі пункту 3-1 цієї Постанови до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, крім часу роботи на посадах судді, зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.
До того ж, відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Тобто, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Така правова позиція зазначена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ (в редакції, яка діяла на час призначення позивача на посаду судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 23 березня 2023 року за №246/0/15-23 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Дергачівського районного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У вказаному рішенні визначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення становить 28 років 10 місяців 4 дні.
Також зазначено, що до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягають зарахуванню два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для обрання на посаду судді.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема записів у трудовій книжці, після здобуття вищої юридичної освіти позивачка у період з 02 лютого 1989 року до 14 червня 1994 року працювала адвокатом у Донецькій обласній колегії адвокатів (а.с.47).
Отже, додатково до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді підлягає зарахуванню також стаж роботи за юридичною спеціальністю, що вимагався Законом №2862-ХІІ для обрання на посаду судді районного (міського) суду.
Відповідно до копії диплома серії НОМЕР_1 від 29 червня 1988 року та запису в трудовій книжці суддя ОСОБА_1 навчалась за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського в період із 1 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року, половина строку становить 1 рік 11 місяців, тому половина вказаного строку навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового забезпечення.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджується, що загальний стаж на посаді судді, який дає право позивачці на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 32 роки 09 місяців 10 днів: стаж роботи на посаді судді - 28 років10 місяців 4 дні; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді - 2 роки.
Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно з якою стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Таким чином, загальний стаж позивачки для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, у розумінні Закону № 1402-VIII, складає 32 роки 09 місяців 10 днів.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, Законом № 1402-VIII встановлено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, згідно з яким розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з її стажу повних 32 роки, повинен становити 74%, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 24% (12 роки * 2%) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо неправомірності дій відповідача щодо незарахування до стажу позивачки роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання - навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців та період роботи адвокатом у Донецькій обласній колегії адвокатів - 2 роки, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064050004252 від 26.07.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, у якому неправильно визначено стаж роботи на посаді судді та відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання, є протиправним та підлягає скасуванню у цієї частині.
Поряд з цим колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. із суми 136 884,00 грн., починаючи з 31.03.2023 по 31.12.2023 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1444/24-вих. із суми 154 428,00 грн., починаючи з 01.01.2024, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Аналогічні положення щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі - 2102 гривні містили і Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Виходячи з наведених положень законів України про Державний бюджет, а також посилаючись на те, що змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 року не відбулось, пенсійний орган наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн., а не 2684 грн та 3028 грн.
Слід зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначені положення КАС України, колегія суддів при розгляді даної справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102,00 грн.
Разом з тим, у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. та від 19.06.2024 за №1444/24-вих., суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірах 2684 грн та 3028, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., відсутні підстави для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. та від 19.06.2024 за №1444/24-вих.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, а саме скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. із суми 136 884,00 грн., починаючи з 31.03.2023 по 31.12.2023 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1444/24-вих. із суми 154 428,00 грн., починаючи з 01.01.2024.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. із суми 136 884,00 грн., починаючи з 31.03.2023 по 31.12.2023 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1444/24-вих. із суми 154 428,00 грн., починаючи з 01.01.2024, з урахуванням фактичного проведення виплат.
Ухвалити в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактичного проведення виплат.
В задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1445/24-вих. із суми 136 884,00 грн., починаючи з 31.03.2023 по 31.12.2023 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19.06.2024 за №1444/24-вих. із суми 154 428,00 грн., починаючи з 01.01.2024 - відмовити.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.