Справа № 560/1650/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
18 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.01.2025 № 968030191272 щодо відмови у переведенні з пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", визначивши її у розмірі 60% від заробітної плати згідно довідок № 91/08-02/2025 та № 91/08-03/2025, виданих 15.01.2024 Хмельницькою районною державною адміністрацією та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", з 01.02.2025, визначивши її у розмірі 60% від заробітної плати згідно довідок, виданих 15.01.2024 Хмельницькою районною державною адміністрацією №91/08-02/2025 та № 91/08-03/2025.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до територіального органу із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу". Рішенням від 24.01.2025 відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії мотивуючи це тим, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889, яким скасована зокрема стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №'"3723-ХІІ щодо перерахунку пенсій державним службовцям, у зв'язку із цим перерахунки пенсій чинним законодавством не передбачені. Вважає спірне рішення протиправним, оскільки пенсійний орган не навів наявність законних перешкод для реалізації права вибору виду пенсії, яку він бажає отримувати. Просить задовольнити позовні вимоги.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" за заявою від 20.01.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про перерахунок - перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 05.04.2007 по 31.08.2010 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з 01.09.2010 по 30.04.2020 - пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з 01.05.2020 по 02.01.2025 - пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, з 03.01.2025 переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
У січні 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо перерахунку, перехід на пенсію за іншим Законом.
Рішенням від 24.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу в перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що 01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, яким скасована, зокрема, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ щодо перерахунку пенсій державним службовцям. Тому, перерахунки пенсій чинним законодавством не передбачено. Оскільки, заявник з 01.01.2018 отримував пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", з 01.05.2020 переведений на пенсію по інвалідності згідно із Законом №1058-IV, то підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з новими довідками про складові заробітної плати державного службовця відсутні.
Вважаючи рішення від 24.01.2025 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, що отримував пенсію по інвалідності, призначену за нормами Закону України "Про державну службу", згодом перераховану за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", оскільки має місце призначення іншого виду пенсії, тому рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправним та підлягає скасуванню.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, очкільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення. Пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" вже була призначена, а відтак суд дійшоа помилкового висновку про задоволення позову у відповідній частині.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Як встановлено судом, позивач з 05.04.2007 по 31.08.2010 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, з 01.09.2010 по 30.04.2020 - пенсію по інвалідності згідно із Законом № 889-VIII, з 01.05.2020 по 02.01.2025 - пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, з 03.01.2025 переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
У заяві від 20.01.2025 позивач просив здійснити перерахунок пенсії, перехід з пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу", вид пенсії якої раніше не призначався.
Однак у рішенні від 24.01.2025 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що позивач вже отримував пенсію відповідно до Закону "Про державну службу", не врахувавши що це був інший вид - по інвалідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 та від 09.04.2024 у справі №560/9407/22.
Отже, та обставина, що позивач раніше отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, не позбавляє його права перейти з пенсії за віком, яку він наразі отримує за Законом № 1058-IV, на пенсію, передбачену Законом № 889-VIII. Законодавець прямо не забороняє особі, яка має право на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, після первинного призначення пенсії змінити її вид чи звернутися із заявою про переведення на пенсію за іншим законодавством.
Отримавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач був зобов'язаний здійснити повну та об'єктивну перевірку підстав для виникнення права на таку пенсію, тобто встановити наявність або відсутність відповідних юридичних умов (зокрема, необхідного стажу державної служби на момент виникнення права). Натомість формальна відмова, без належного дослідження обставин, суперечить вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, оскільки рішення пенсійного органу від 24.01.2025 було прийняте без дослідження фактичної наявності умов для призначення позивачу пенсії за віком на умовах Закону України "Про державну службу", суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.