Справа № 240/14282/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
18 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину;
- зобов'язання привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення запису про виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
В обґрунтування позову вказав, що 15.09.2015 року Житомирським районним судом Житомирської області Позивач був засуджений до 7 років позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Позивач вважає, що відповідно до вимог положень частини 6 статті 37 та частини 5 статті 38 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" факт засудження за тяжкий злочин слугував підставою для його виключення з військового обліку. При встановленні застосунку Резерв+ Позивачу стало відомо про наявність відносно нього відомостей щодо статусу "військовозобов'язаний" та про перебування на обліку.
З метою усунення такої невідповідності та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про його виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину Позивач заявою від 17.04.2025 року звернувся до Відповідача. Листом від 29.04.2025 року Відповідач відмовив у внесенні відповідних відомостей відносно Позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити рішення у вигляді постанови про задоволення позовної заяви Позивача у справі, №240/14282/25.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує, що позивач по суті є виключеним з військового обліку, звернувся до органу ведення (Відповідача) Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів для внесення запису про виключення. Позивач не підлягав і не підлягає повторному взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, а норми права щодо мобілізації раніше судимих громадян не корелюються з фактичними обставинами, оскільки така мобілізація передбачає набуття статусу військовозобов'язаного, до яких Позивач не належить.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 17.04.2025 року Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про його виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Позивачем до свого звернення надано копію довідки про звільнення серії ЖИТ №14528 від 24.03.2020 року та копію довідки Житомирської виправної колонії №4 від 23.01.2024 року, відповідно до яких Позивач 24.03.2020 року на підставі судового рішення умовно-достроково звільнений від відбування покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби за скоєння відповідного злочину, що відноситься до категорії тяжких.
За результатами розгляду вказаного звернення Відповідач листом від 29.04.2025 року повідомив Позивача про відсутність підстав для його виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними щодо відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про його виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, Позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Так, суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про його виключення з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, оформленого у вигляді листа від 29.04.2025 року.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Судом встановлено та не заперечується Відповідачем, Позивач, ОСОБА_1 , 15.09.2015 року Житомирським районним судом Житомирської області був засуджений за чинення злочину, який відноситься до тяжких злочинів.
Колегія суддів зауважує, що дійсно відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції на час засудження Позивача за скоєння злочину) громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягали виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах.
Водночас, апеляційний суд наголошує, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 37 цього ж Закону №2232-XII (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Зазначене свідчить, що Позивач з набуттям чинності пункту 2 частини першої статті 37 цього ж Закону №2232-XII (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних після відбування покарання в установах виконання покарань.
Колегія суддів також враховує, що перелік осіб, які підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, до яких відноситься Відповідач, є вичерпним та наведений в частині 6 статті 37 цього ж Закону №2232-XII, а саме: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
З огляду на зазначене слідує висновок про те, що в розумінні вказаних вимог частини 6 статті 37 Закону №2232-XII вчинення Позивачем тяжкого злочину не є підставою для його виключення з військового обліку у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, спірні відносини між сторонами по даній справі щодо відображення відповідної інформації відносно Позивача як військовозобов'язаного врегульовано правовими нормами Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (надалі - Закон № 1951-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Безспірно, за приписами частини 8 статті 5 цього ж Закону № 1951-VIII, Відповідач як районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відноситься до органів ведення Реєстру.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до вимог статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вказаних вимог частини 6 статті 37 Закону №2232-XII вчинення Позивачем тяжкого злочину не є підставою для його виключення з військового обліку у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому у Відповідача відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про виключення Позивача з військового обліку у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з 18 травня 2024 року законної сили набув закон №10449 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який кардинально змінив правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі змінено умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею.
Як уже зазначалось, до 18 травня 2024 року стаття 37 Закону “Про військовий обов?язок та військову службу» передбачала, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мають право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набували статусу невійськовозобов?язаного та не підлягали призову на військову службу по мобілізації.
При цьому, виключення автоматично не відбувалося. Для цього військовозобов?язаний повинен особисто був звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подати заяву про виключення з обліку разом з документами, які підтверджують факт засудження.
Ті з вйськовозобов?язаних, які скористались правом до 18 травня 2024 року отримали статус невійськовозобов?язаного та повторному взяттю на облік не підлягають. Проте після 18 травня 2024 року з початком дії нового законодавства, відповідно до якого засудження до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею вже не є підставою для виключення з військового обліку, фактично означає, що ті хто не встиг реалізувати право на виключення з обліку до 18 травня 2024 року вже не можуть це зробити та будуть перебувати на військовому обліку. Тобто фактично такі особи можуть бути призвані на військову службу по мобілізації.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.