Справа № 560/581/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
18 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що документи, які були долучені до рапорту є достатніми та такими, що у сукупності підтверджують те, що позивач є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір'ю, а тому відповідач протиправно відмовив у погодженні рапорту.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю позивача.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 001689 від 18.04.2012 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, довічно з 01.05.2012.
Відповідно до довідки ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я" від 31.10.2024 №510 ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки його мати - ОСОБА_2 має групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду.
До вказаного рапорту позивач додав:
1) копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;
2) копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;
3) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 001689 від 18.04.2012;
4) копію довідки ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я" від 31.10.2024 №510.
У звільненні за цією підставою позивачу було відмовлено з огляду на те, що до рапорту про звільнення не додано документів, які б підтверджували необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
В листі військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2024 зазначено, що надана позивачем довідка Миколаївського обласного центру психічного здоров'я № 510 не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Крім того, позивачем не надано доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд, зокрема акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказав, що дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його мати ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні рапорту позивача та звільненні його з військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно частини п'ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13)
Разом з тим, 18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 , яким внесено зміни до Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції згідно Закону №3633-IX) встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Згідно підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII врегульовано, що під час дії воєнного стану, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я
Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Окрім цього, порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (п. 14.28 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Таким чином, як Закон № 2232-XII, так і Постанова № 413 пов'язують право військовослужбовців на звільнення з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу з настанням певних обставин та визначають, органи та документи, якими повинні бути підтверджені ці обставини.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд здійснив правовий аналіз повноважень медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я що видачі висновків про потребу особи у постійному сторонньому догляді.
Надаючи оцінку обставинам справи № 420/16689/23 та вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи є рішення ЛКК документом, що віднесений до повноважень органів, визначених в постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», та чи підтверджує вона всі відомості, які необхідні для застосування положень підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII. Тобто чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.
Верховний Суд зауважив, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, Суд врахував, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що Закон №2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особою, що досягла повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Вказане повністю узгоджується із нормами Постанови №413, на необхідності врахування якої в аналогічних правовідносинах наголошував Верховний Суд.
Згідно матеріалів справи, позивачем до рапортів про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII додано:
1) копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;
2) копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;
3) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 001689 від 18.04.2012;
4) копію довідки ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я" від 31.10.2024 №510.
При цьому підставою відмови щодо звільнення ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що до рапорту про звільнення не додано документів, які б підтверджували необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
В листі військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2024 зазначено, що надана позивачем довідка Миколаївського обласного центру психічного здоров'я № 510 не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Крім того, позивачем не надано доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд, зокрема акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, вищезазначені правові норми та висновки Верховного Суду, апеляційний суд враховує таке.
Так, відповідно до довідки МСЕК № 001689 від 18.04.2012 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.
Відповідно до довідки № 510 від 31.10.2024 ОСОБА_2 перебуває на обліку з 10.10.1991 та потребує постійного стороннього догляду оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу.
Водночас, колегія суддів зауважує, що позивачем ні до рапорту ні до позовної заяви не додано відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії щодо необхідності здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
Надана позивачем довідка Миколаївського обласного центру психічного здоров'я № 510, не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, та не може бути врахована замість висновку медико-соціальної експертної комісії щодо необхідності здійснення постійного стороннього догляду.
Разом з тим, для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Однак, до рапорту про звільнення не було додано акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його мати ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відтак, матеріали справи не містять доказів наявності підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, а тому відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби є правомірною.
Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.