Справа № 640/20583/20 Головуючий у І інстанції - Вісьтак М.Я.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
18 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (яке є відокремленим підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23 червня 2020 року № 205099.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2020 № 205099.
13 червня 2022 року від Позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.06.2022 на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва передано розгляд вказаної заяви у справі № 640/20583/20.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/20583/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував клопотання Позивача про поновлення строку на подання доказів, що підтверджують витрати Позивача на професійну правничу допомогу обмежившись передчасним висновком стосовно пропуску Скаржником встановленого 5-ти денного строку на подання доказів витрат на правничу допомогу, та розглянув заяву по суті.
Стосовно вирішення питань про судові витрати ОСОБА_1 вказав, що до закінчення судових дебатів ним у мотивувальній частині позовної заяви було надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, які очікував понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а також повідомлено, що остаточні дані та розмір потенційних витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено ч. 7 ст. 139 КАС України.
Проте, як вбачається з мотивувальної і резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року, судом було вирішено лише питання розподілу судового збору, проте не витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного вище, ОСОБА_1 просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача здійснені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 11 000,00 грн.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з того, що жодних доказів що 20.04.2022 на електронну адресу адвоката Позивача надійшов лист із вкладенням у ньому копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року представником Позивача суду надано не було.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем порушено п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду визначений частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 статті 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, частина 3 статті 143 КАС України містить приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Вказівка у частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п'яти днів після ухвалення судового рішення - заява про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги залишається без розгляду.
Також - у значенні абзацу третього частини 7 статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд вже розглянув справу.
Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги особа, яка її подала, не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд при ухваленні рішення не має підстав розподіляти ці витрати.
Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу (понесених у зв'язку з розглядом справи у суді), як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього необхідно щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру Сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України. Інакший підхід до вирішення зазначеного питання може розцінюватися як прояв необ'єктивного підходу суду до розгляду справи, чого допускати не можна.
Отже, приписами вказаної вище норми чітко передбачено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію викладено Об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, Верховним Судом у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, в ухвалі від 09 січня 2025 року у праві № 400/10548/21.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що Позивачем порушено п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду визначений часиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, мав залишити вказану заяву без розгляду, а не відмовляти у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Крім того, щодо строку звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів звертає увагу на наступне.
20 квітня 2022 року на електронну адресу представника Позивача - адвоката Сайка Юрія Васильовича від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов лист із вкладенням у ньому копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у даній адміністративній справі, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи (т. 1, а.с. 78-79).
В подальшому, з метою розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, представником Позивача 22 квітня 2022 року на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва (inbox@adm.ki.court.gov.ua) було скеровано заяву (з додатками) про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/20583/20, що підтверджується скріншотом з електронної пошти представника ОСОБА_1 - адвоката Сайка Юрія Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Проте, за інформацією отриманою від секретаря (помічника) судді Пащенко К.С. у провадженні якого перебувала справа № 640/20583/20 (отриманої в телефонному режимі 25 травня 2022 року), матеріали справи не містять заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/20583/20.
На підтвердження чи спростування цих відомостей 26 травня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва було надіслано адвокатський запит, за результатом розгляду якого 10 червня 2022 року представнику Позивача стало відомо, що дійсно з 24 лютого 2022 року в Окружному адміністративному суді міста Києва не функціонує електронна пошта та система ЄСІТС (лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 № 03.2-10/726/22).
Враховуючи зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва запропонував подати заяву в паперовій формі засобами поштового зв'язку або безпосереднього до канцелярії суду.
13 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сайко Юрій Васильович засобами поштового зв'язку повторно подав до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі.
Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сайка Юрія Васильовича про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення, перевіривши його обґрунтованість, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується порушеного питання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки сукупність доводів і обставин, наведених представником Позивача, підтверджуються наявними і допустимими доказами на обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає вказані представником ОСОБА_1 - адвокатом Сайком Юрієм Васильовичем причини пропуску строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення поважними.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Позивачем у мотивувальній частині позовної заяви було надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, які він очікував понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а також повідомлено, що остаточні дані та розмір потенційних витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено ч. 7 ст. 139 КАС України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав, що Позивачем порушено п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду визначений часиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сайка Юрія Васильовича про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду першої інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової допомоги від 17 червня 2020 року № 10 на 3 арк.; додаткову угоду № 1 від 17 червня 2020 року на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6890/10 від 05 вересня 2018 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії КС № 759664 від 25 серпня 2020 року на 1 арк.; Акт про надання правничої допомоги від 22 квітня 2022 року № 1 на 1 арк.
Згідно п. 1.4 Договору про надання правової допомоги від 17 червня 2020 року № 10 конкретний зміст правової допомоги, що надаватиметься Клієнту згідно цього Договору, визначається Сторонами в додатковій угоді до даного Договору.
Додатковою угодою № 1 від 17 червня 2020 року до Договору встановлено, що Клієнту надається повний спектр професійної правничої допомоги пов'язаний з врегулюванням інкримінованого Клієнту перевищення його транспортним засобом нормативно вагових параметрів, викладеного в акті № 024224, що оформлений 19.05.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, та у зв'язку з цим представлення прав та законних інтересів Клієнта в Державній службі України з безпеки на транспорті (її територіальних підрозділах), Окружному адміністративному суді міста Києва, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді.
Розмір гонорару Бюру, визначається на підставі загального обсягу виконаної роботи (наданої послуги) у відповідності до змісту правової допомоги, що надається Клієнту та тарифної ставки Бюро, яка складає - 1 000,00 грн / 1 годину. При цьому, мінімальний оплачуваний час складає 0,5 години, а мінімальна вартість представлення інтересів Клієнта в одному судовому засіданні становить - 1 000,00 грн.
На підтвердження надання Клієнту послуг за Договором між Сторонами 22 квітня 2022 року підписано акт № 1 про надання правничої допомоги на загальну суму 11 000,00 грн.
Таким чином судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом позову в суді першої інстанції, які він має сплати на користь Бюро становлять - 11 000,00 грн.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв'язку з чим понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції необхідно присудити в сумі 2 000,00 грн.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 2 000,00 (дві тисячі) грн.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Є.І. Мєзєнцев