Справа № 320/2455/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі в режимі відеоконференції представників позивача Вітрук Ю.В. та відповідача Ткач-Войтюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Рух справи.
06.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2022 № 0679184-2412-2225 у сумі 220 158,00 грн., № 0679262-2412-2225 у сумі 79 045,20 грн. та від 17.10.2022 № 5236-2412-2225 у сумі 74 473,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки прийнято за відсутності на то відстав.
Крім того, позивачка зазначила, що відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, на неї поширюється пільга щодо сплати податку на нерухомість, оскільки ці будівлі використовуються ним у підприємницькій діяльності, а саме є приміщенням швейної фабрики.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.09.2022 № 0679184-2412-2225.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення належними та достатніми доказами, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачка використовує певне приміщення у своїй підприємницькій діяльності, зокрема, є швейною фабрикою.
Позивачка рішення суду в частині відмовлених позовних не оскаржувала, через що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувається в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апелянт наголосив на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.
Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини у справі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції в частині задоволених позивних вимог.
Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. 2 а.с. 39-44) позивачка є власником наступних об'єктів нежитлової нерухомості:
1) комплекс-швейна фабрика загальною площею 7 338,6 кв.м. за адресою: Хмельницька область Волочиський район м.Волочиськ вулиця Незалежності 2-а,
2) цілісний майновий комплекс - база відпочинку «Веселка» загальною площею 4 391,40 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовано у відношенні позивачки наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 05.09.2022 № 0679184-2412-2225 по об'єкту «комплекс швейна фабрика» (Хмельницька область Волочиський район м.Волочиськ вулиця Незалежності 2-а,) загальною площею 7 338,6 кв.м. на суму 220 158,00 грн (за 2021 рік);
- від 05.09.2022 № 0679262-2412-2225по об'єкту «цілісний майновий комплекс» (Хмельницька область Летичівський район село Головчинці вул.Шевченка 145) загальною площею 4 391,40 кв.м. на суму 79 045,20 грн (за 2021 рік);
- від 17.10.2022 № 5236-2412-2225 по об'єкту «комплекс» (Хмельницька область Волочиський район м.Волочиськ вулиця Незалежності 2-а, ) загальною площею 7 138,6 кв.м. на суму 74 473,44 грн (за 2019 рік).
Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Отже, з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача, предметом перегляду у суді апеляційної інстанції є лише правомірність одного ППР, а саме від 05.09.2022 №0679184-2412-2225 по об'єкту «комплекс швейна фабрика» (Хмельницька область Волочиський район м.Волочиськ вулиця Незалежності 2-а, ) загальною площею 7 338,6 кв.м. на суму 220 158,00 грн (за 2021 рік).
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п. 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. п. 266.3.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування, зокрема : «є» включено будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, до групи 125 «Будівлі промислові та склади» відноситься зокрема клас 1251 «Будівлі промислові», який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.
Відповідно до п. 30.2 ст.30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Висновки суду.
Отже, податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки), є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.09.2022 №0679184-2412-2225 посилався на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують дійсне використання позивачем упродовж 2021 року площі швейної фабрики за адресою Хмельницька область Волочиський район м.Волочиськ вулиця Незалежності 2-а, для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції), що виключає можливість застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Матеріалами справи підтверджено, що на час прийняття відповідачем у 2021 році спірного рішення, позивачем не подавався до податкових органу звіт за формою 20-ОПП, відповідно до якої надається інформація про об'єкти оподаткування, які використовується позивачем для здійснення господарської діяльності.
Такі зміни були внесені до чинного законодавства з 28.12.2022.
Крім того, на спростування висновків відповідача суду надано відомості з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно якого позивачка є ФОП і здійснює види діяльності як « 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу» (основний) та « 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу».
Разом з тим вказані класи діяльності (14.19 та 14.39) згідно з КВЕД ДК 009:2010 відносяться до секції С «Переробна промисловість».
Крім того, надано суду договір укладений між позивачем та ТОВ «Т-Стиль» від 15.12.2020 згідно змісту якого виконання умов договору є Хмельницька область м. Волочиськ, вул. Незалежності, 2а, і на підтвердження виконання цього договору надано первинні документи: акти прийому-передачі продукції, рахунки на оплату та платіжні інструкції тощо (т. 2 а.с. 9 28).
З урахуванням встановлених обставин та наданих документів, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності цього ППР, оскільки позивач надав належні та достатні докази на підтвердження обгрунтованості позовних вимог, оскільки комплекс швейна фабрика за адресою Хмельницька обл., Волочиський р-н, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 2а відноситься до будівель промисловості, віднесених до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, і у 2021 році позивачкою використовувалося за призначенням у господарській діяльності.
Проте, відповідачем не доведено, що позивачкою передано цей об'єкт в оренду чи лізинг.
Отже, відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України зазначений об'єкт не підлягає оподаткуванню як нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тобто податкове повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 0679184-2412-2225 є протиправним і підлягає скасуванню.
Апелянтом вказані обставини не спростовано, відповідних доказів на спростування встановлених обставин суду не надано, позиція відповідача грунтується на припущеннях.
За таких обставин, з урахуванням зазначено, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та правильність висновків суду першої інстанції з цього приводу.
З огляду на вказане доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст виготовлено 17.11.2025.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 308, 1, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк