Справа № 375/1437/25 Суддя першої інстанції: Антипенко В.П.
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 16.05.2025 №БЦРТЦК/5/60 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 30.06.2025 позовну заяву повернуто на підставі у зв'язку з тим, що недоліки позовної заяви не були усунуті, оскільки причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом є неповажними, адже позивачем не надано доказів припинення електропостачання за місцем роботи адвоката, що свідчило б про неможливість своєчасного подання позову.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки спірну постанову позивачем отримано 28.05.2025, договір про надання правової допомоги укладено 04.06.2025, з 05.06.2025 по 07.06.2025 у місці проживання та роботи адвоката була відсутня електроенергія, а 07-08.06.2025 є вихідними днями, то звернення до суду 09.06.2025 свідчить про наявність поважних причин для поновлення строку.
Після усунення визначених в ухвалі від 31.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 продовжено строку розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 18.11.2025.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали від 30.06.2025 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було усунуто в установлений строк визначені в ухвалі від 12.06.2025 про залишення позовної заяви без руху недоліки, адже викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом причини є неповажними.
Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналогічні за змістом норми закріплені у ч. 2 ст. 286 КАС України, за якою позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом апеляційної інстанції враховується, що питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду неодноразово вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19, де вказано на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Матеріали справи свідчать, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 16.05.2025 винесено постанову №БЦРТЦК/5/60 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Указана постанова, як стверджує позивач, отримана ним засобами поштового зв'язку 28.05.2025, на підтвердження чого ним надано копію конверта із трекінговим номером 0960100076679, а також результати відстеження указаного поштового відправлення.
Після отримання цієї постанови ОСОБА_1 04.06.2025 уклав з АО «Юридична консультація №1 Шевченківського району м. Києва» в особі завідуючої Слободенюк Г.М. угоду про надання правничої допомоги №б/н.
Засобами поштового зв'язку 08.06.2025 адвокат Слободенюк Г.М. направила на адресу Рокитнянського районного суду Київської області позовну заяву про скасування постанови від 16.05.2025 №БЦРТЦК/5/60.
Порядок обчислення процесуальних строків регламентовано статтею 120 КАС України, частиною шостою якої передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. При цьому за правилами ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Викладене, на переконання колегії суддів, з огляду на правила обчислення процесуальних строків, встановлені вище обставини отримання позивачем спірної постанови 28.05.2025 та за відсутності доказів, які б спростували ці обставини, свідчить, що десятиденний строк на оскарження постанови від 16.05.2025 №БЦТРКС/5/60 сплинув 09.06.2025, адже 07-08.06.2025 були вихідними днями. Отже, направлення представником позивача засобами поштового зв'язку 08.06.2025 (неділя) позовної заяви у цій справі за встановлених вище обставин відбувалося у межах десятиденного строку.
У площині наведеного суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що позовну заяву у цій справі подано 12.06.2025, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи документами та не узгоджується з приписами ч. 9 ст. 120 КАС України.
Крім іншого, за згаданих вище обставин не має правового значення перевірка достовірності твердження представника позивача про відсутність електропостачання за місцем її роботи і проживання протягом 05-07.06.2025, оскільки, як було підкреслено вище, подання позовної заяви засобами поштового зв'язку 08.06.2025 з огляду на приписи ч. 9 ст. 120 КАС України мало місце у межах десятиденного строку з моменту отримання позивачем спірної постанови 28.05.2025.
Відтак, за відсутності доказів, що підтверджують отримання позивачем спірної постанови іншою, ніж 28.05.2025, датою, висновки суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду без поважних причин є помилковими.
У контексті наведеного судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Із змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви не було правильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 123, 169, 242-244, 250, 286, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 12 червня 2025 року - скасувати.
Справу направити до Рокитнянського районного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення складено 18 листопада 2025 року.