Справа № 620/2622/21 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати із 17.07.2018 йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання відповідача здійснити їй з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позов задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 17.07.2018 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №620/2622/21 - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі №620/2622/21.
Попереджено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, в якій просила змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №620/2622/21 шляхом стягнення з ГУ ПФ в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача невиплаченої заборгованості по пенсії в сумі 525 963,23 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у задоволенні заяви відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин право стягувача захищено шляхом зобов'язання ГУ ПФ в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії, ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до рішення суду у цій справі, а перерахунок такої пенсії проведений відповідачем. Отже, за висновком суду, матеріали справи не містять доказів невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, протягом двох місяців. Крім того, суд зауважив, що єдиною причиною звернення позивача із вказаною заявою є відсутність у відповідача коштів для виконання судового рішення, однак за означених обставин зміна способу і порядку виконання судового рішення не зумовить відновлення прав позивача.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та задовольнити вимоги заяви.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи ч. 3 ст. 378 КАС України, які прямо передбачають можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення у спірному випадку, що підтверджується численною практикою апеляційних адміністративних судів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 18.11.2025.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У свою чергу, як правильно підкреслив апелянт, частину третю статті 378 КАС України згідно Закону № 4094-IX від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024, доповнено абзацом другим наступного змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Отже, за чинного станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 03.07.2025 законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем з 17.07.2018 проведено перерахунок доплати до пенсії та після набрання рішенням суду законної сили здійснюється її виплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що учасниками справи не заперечується.
Крім того, згідно наданого ГУ ПФ в Чернігівській області протоколу за період 01.07.2018 - 31.07.2023 сума доплати на виконання рішення суду у справі №620/2622/21 за згаданий період складає 525 963,23 грн, яка включена до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується витягом з відповідного реєстру.
Однак доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять. У зв'язку з чим постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову від 07.02.2023 у межах виконавчого провадження №66581232 про накладення на ГУ ПФ в Чернігівській області штрафу за невиконання судового рішення.
За таких обставин, оскільки станом як на час подання ОСОБА_1 заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №620/2622/21 протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткову обґрунтованість і наявність правових підстав для часткового задоволення поданої позивачем заяви шляхом стягнення з ГУ ПФ в Чернігівській області користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суму доплати до пенсії в розмірі 525 963,23 грн.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, в якій, поміж іншим, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
Таким чином, всупереч висновків суду першої інстанції, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.
Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18, на переконання колегії суддів, є помилковими, оскільки вони є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень ст. 378 КАС України в редакції, чинній до 19.12.2024.
У свою чергу не підлягають задоволенню вимоги заяви позивача в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору з огляду на таке.
14.11.2024 набрав чинності Закон України від 31.10.2024 № 4056-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов'язковості судового рішення» (далі - Закон № 4056-ІХ).
Законом № 4056-ІХ внесено зміни до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Отже, з 14.11.2024 - дати набрання чинності Законом № 4056-ІХ, за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не справляється.
Оскільки, подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення не є об'єктом справляння судового збору, то за подання апеляційних скарг на судові рішення прийняті, у зв'язку з розглядом таких заяв, судовий збір також не сплачується.
Таким чином, у спірному випадку відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого позивачем судового збору.
Водночас, з метою повернення надміру сплаченого судового збору, позивач має право звернутись до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції із заявами відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання рішення порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 14, 242-244, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 378 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задовольнити частково.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №620/2622/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а; код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену суму доплати до пенсії, в розмірі 525 963 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 23 копійки.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 18 листопада 2025 року.