Справа № 640/17861/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
17 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2022 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, у якому просить суд :
1) визнати бездіяльність посадових осіб Міністерство Юстиції в особі відділу державної реєстраційної служби України, щодо:
- не встановлення фактичних обставин грубого порушення нотаріусом ОСОБА_2 порядку вчинення нотаріальних дій та виконання нею правил нотаріального діловодства під час виконання нею 17.05.2007 року нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки без використання нею жодного спеціального бланку нотаріального документу шляхом вчинення посвідчувального напису з порядковим реєстраційним номером « 1164», стороною якого є ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 ( покупець), зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером : 2092593;
- не вжиття заходів в межах повноважень для зобов'язання нотаріуса ОСОБА_2 виявити допущену нею помилку при вчиненні нею нотаріальної дії при нотаріальному посвідченні за окремим порядковим реєстровим номером « 1164» спірного Договору сторонами якого є ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером: 2092593.
- не вжиття заходів в межах повноважень для зобов'язання нотаріуса ОСОБА_2 вчинити дії для скасування зазначеної нотаріальної дії на виконання припису пункту 1 Розділу 1 «Загальні положення» Глави 15 «Заходи, що вживаються нотаріусом при виявленні порушення законодавства» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595;
2) зобов'язати провести реєстраційні дії щодо скасування:
- державної реєстрації права власності на ОСОБА_3 від 18.05.2007 року, де підставою був договір купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , укладених 17.05.2007р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , посвідчених приватним нотаріусом Івано-франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровими номерами: 1052 на бланку ВЕО 562517;
- державної реєстрації згідно договорів купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , укладених 07.09.2009р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровими номерами: 1059 та 1063.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Міністерством юстиції України допущено бездіяльність щодо встановлення фактичних обставин порушення нотаріусом ОСОБА_2 порядку вчинення нотаріальних дій та виконання нею правил нотаріального діловодства під час виконання нею 17 травня 2007 року нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки.
Позивач зазначив, що він є власником домоволодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 . Між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки від 17 травня 2007 року, який складено і посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1152. На виконання вищевказаного договору ОСОБА_3 сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 116 420 грн за домоволодіння і 22 960 грн за земельну ділянку, разом - 139 380 грн, а позивачем передано це майно у власність ОСОБА_3 . Однак таких дій по відчуженню майна позивач не вчиняв, тому його позбавлено можливості користуватися і розпоряджатися на власний розсуд об'єктами нерухомого майна, що належать йому на праві приватної власності. Він не надавав згоди на проведення експертної грошової оцінки нерухомого майна; не укладав жодних договорів купівлі-продажу; не продавав ОСОБА_3 домоволодіння та земельну ділянку; не складав, не підписував і не посвідчував у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 жодних договорів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства та у спосіб встановлений законом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та вказує на те, що рішення є необґрунтованим, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню.
Апелянт наголошує на тому, що договір купівлі-продажу від 17.05.2007 не підписувався ним, він не надавав згоди на укладення зазначеного правочину, дії нотаріуса ОСОБА_2 суперечать вимогам чинного Порядку вчинення нотаріальних дій та порушують правила нотаріального діловодства (зокрема, посвідчення договору без використання належного нотаріального бланка); позивач не надавав згоди на оцінку майна, а також не отримував коштів за цим договором, що свідчить про відсутність реального волевиявлення на відчуження майна. МЮУ не було проведено перевірку на підставі якого правого документу ОСОБА_3 набула права власності; МЮУ не було проведено перевірку на підставі якого правового документа ОСОБА_3 взяла кредит в розмірі 499 500 дол. США, який посвідчила приватний нотаріус ОСОБА_2 , яка являється тіткою ОСОБА_3 (який договір купівлі-продажу під яким номером та на якому бланку); МЮУ не було проведено перевірку, які правові документи ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу ОСОБА_2 для посвідчення договору купівлі-продажу від 07.09.2009.
Внаслідок дій нотаріуса та бездіяльності Міністерства юстиції позивача позбавлено права користуватися та розпоряджатися майном, що є порушенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном); суд не врахував презумпцію добросовісності набуття права власності, яка не може поширюватися на правочини, вчинені з підробленням підпису чи без згоди власника, взагалі не посвідчений та немає договору купівлі-продажу за № 1152 на бланку ВЕО 562517, де продавець нібито ОСОБА_1 , а покупець ОСОБА_3 , при тому, що у реєстрі нотаріальних дій під № 1152 на бланках ВЕО 562515: BEO 562516: НОМЕР_1 посвідчена нотаріальна дія договір дарування ОСОБА_12 своєї доньки ОСОБА_5 3-х кімнатної квартири
Суд поклався на рішення у цивільних справах, не врахувавши, що нинішня справа стосується дій (бездіяльності) органу виконавчої влади, а не виключно правовідносин між продавцем і покупцем.
На підставі наведеного позивач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року y справі №640/17861/22; прийняти нове рішення, яким:
- визнати бездіяльність Міністерства юстиції України протиправною;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вжити передбачених законом заходів щодо перевірки правомірності дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 при вчиненні нотаріальної дії від 17.05.2007 за №1164 та щодо скасування результатів правочину в межах повноважень.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
26 серпня 2025 року представником Міністерства юстиції України подано відзив на апеляційну скаргу.
27 серпня 2025 року позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги. Просить прийняти додаткові докази до розгляду; скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №640/17861/22; прийняти нове рішення, яким:
- визнати бездіяльність Міністерства юстиції України протиправною;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вжити передбачених законом заходів щодо перевірки правомірності дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 при вчиненні нотаріальної дії від 17.05.2007 та щодо скасування результатів правочину в межах повноважень. щодо посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного від імені ОСОБА_3 , яка не мала права власності на спірний об'єкт нерухомості.
20 жовтня 2025 року позивачем подано доповнення до апеляційної скарги. Просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у невжитті заходів реагування результатами за перевірок від 10.10.2016 та від 16.04.2019; невинесенні рішення за заявами ОСОБА_1 від 24.04.2024; ухилення від розгляду скарги по суті. Зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 по суті у порядку ст. 37 Закону державну «Про державну реєстрацію речових на прав нерухоме майно»; прийняти мотивоване рішення та направити його заявнику; надати суду копію такого рішення у встановлений у строк.
Розглянувши наведені додаткові пояснення, доповнення до апеляційної скарги та клопотання позивача про долучення додаткових доказів, судова колегія дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Як вбачається зі змісту додаткових пояснень позивача від 27 серпня 2025 року та доповнень до апеляційної скарги від 22 жовтня 2025 року, останній просить прийняти їх до спільного розгляду з апеляційною скаргою.
Рішення суду першої інстанції винесено 17 лютого 2025 року та отримано позивачем в електронному вигляді шляхом доставки до його електронної скриньки 15 травня 2025 року о 10:41 год. (том 1 а.с.231)
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, строк подання доповнень до апеляційної скарги тривав до 16 червня 2025 року, втім позивач скористався наведеним правом 27 серпня 2025 року та 22 жовтня 2025 року, тобто поза межами встановленого процесуального строку, відповідно підстав для прийняття наведених додаткових пояснень та доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_1 судова колегія не вбачає.
Крім того, за змістом поданих доповнень до апеляційної скарги від 22 жовтня 2025 року позивач наводить нові підстави позову та заявляє нові позовні вимоги, однак в силу частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Надаючи оцінку клопотанню апелянта від 27 серпня 2025 року про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, апелянтом не повідомлено поважних причин, що унеможливили подання означених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд також враховує, що згідно приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1,4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Таким чином, формуючи підстави та предмет адміністративного позову, позивач самостійно визначає мотиви своїх позовних вимог та надає докази на їх обґрунтування. Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, адміністративний позов ОСОБА_1 подано у жовтні 2022 року з відповідними доказами. Протягом строку розгляду справи позивач не повідомляв суд про наявність у нього додаткових доказів, неможливість їх подання, та не заявляв клопотання про необхідність їх витребування судом.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на вищезазначені документи.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 було подано заява до заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації щодо неналежної організації Південно-Західним міжрегіональним управлінням розгляду звернень ОСОБА_1 , перевірки викладених в них фактів, прийняття рішень відповідно до чинного законодавства і забезпечення їх виконання, та нездатності Управління здійснити належний контроль за дотриманням нотаріусом ОСОБА_2 порядку вчинення нотаріальних дій та виконання нею правил нотаріального діловодства під час виконання нею 17 травня 2007 року нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вих. №Б-372/12-34/499 від 11.06.2021 року, повідомлено позивача про наступне:
"З порушених у заяві від 04.05.2021 питань щодо дій приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зокрема в частині зазначення серії та номеру спеціального бланку нотаріального документу, на якому, під час виконання 17.05.2007 нотаріусом ОСОБА_2, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, нотаріусом ОСОБА_2 вчинено посвідчений напис із позначенням окремого порядкового реєстрового номеру « 1164» Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області та Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції неодноразово, в межах компетенції, надавались відповіді ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .. Зокрема, за дорученням Міністерства юстиції України від 04.04.2019 №970/19.6.1/32-19, комісією Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у присутності ОСОБА_6 , проведено повторну цільову перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства при посвідченні 17.05.2007 договору купівлі-продажу.
Про результати проведеної цільової перевірки повідомлено Міністерство юстиції України та ОСОБА_6 , яка діяла у Ваших інтересах.
Крім того, на адресу управління юстиції неодноразово надходили звернення з аналогічних питань від ОСОБА_1 та від ОСОБА_7 , яка діяла від Вашого імені, зокрема:
-10.05.2017 надійшло звернення ОСОБА_7 від 05.05.2017, про що їй надано відповідь 31.05.2017 №Б-224/01-34;
-09.06.2017 надійшло звернення ОСОБА_7 від 09.06.2017, про що їй надано відповідь 20.06.2017 №Б-297/01-34;
-12.06.2017 надійшло звернення ОСОБА_7 від 12.06.2017, про що їй надано відповідь 20.06.2017 №Б-297/01-34;
-25.03.2019 та 18.04.2019 надійшли звернення ОСОБА_7 від 19.03.2019 та 16.04.2019, про що їй надано відповідь 24.04.2019 №Б-167/01-34;
-03.06.2019 надійшло звернення ОСОБА_1 від 03.06.2019, про що йому надано відповідь 24.06.2019 №Б-225/01-34;
-24.02.2020 та 02.03.2020 надійшли звернення ОСОБА_1 від 16.02.2020 та 25.02.2020, про що йому надано відповідь 23.03.2020 №Б-113/01-34 із дорученням копій листів Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 31.05.2017 за вих. №Б-224/01-34 та від 24.04.2019 за вих. №Б-167/01-34;
-02.02.2021 надійшло звернення ОСОБА_1 від 01.02.2021, про що йому надано відповідь 15.02.2020 №Б-84/12-34/120.
Встановлення законних та визнання протиправних дій приватним нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій покладається на суди.
Враховуючи вищенаведене, звертаємо увагу на такі судові рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.09.2017 апеляційну скаргу відхилено, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.07.2017 встановлено нікчемність договору купівлі-продажу домоволодіння від 17.05.2017 та земельної ділянки зареєстрованим номером 1152 із використанням спеціального бланка нотаріального документа серії ВЕО номер 522517 із застосуванням наслідків нікчемності договору залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 22.11.2018 (справа 344/4640/17) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.05.2017 та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11.07.2017 щодо визнання порушеного особистого немайнового права, визнання дій протиправними і зобов?язання вчинити певні дії, залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 (справа 344/3608/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.11.2018 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20.02.2019 щодо визнання протиправною державної реєстрації Івано-Франківським ОБТІ 18.05.2007 права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17.05.2007, зареєстрованого за Nє1152, залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 06.12.2019 (справа № 344/18932/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.08.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19.09.2019 щодо нікчемності договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17.05.2007, залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 21.09.2020 (справа № 344/1587/16-ц) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.01.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02.04.2019 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 17.05.2007, за реєстровою дією за №1152, залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 10.02.2021 (справа №344/16968/16-ц) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.01.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15.04.2019 щодо скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності, залишено без задоволення".
Листом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вих. №Б-373/12-34/500 від 11.06.2021 повідомлено позивача, що звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка діяла у інтересах позивача, Міжрегіональним управлінням своєчасно були розглянуті та надано відповіді.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що не відповідає нормам законодавства та фактичним обставинам справи, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 та 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Згідно з абзацом 1 статті 3 Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 статті 81 Закону передбачено, що будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Так, підставою виникнення спірних правовідносин слугують висновки позивача щодо допущення Міністерством юстиції України бездіяльності щодо встановлення фактичних обставин порушення нотаріусом ОСОБА_2 порядку вчинення нотаріальних дій та виконання нею правил нотаріального діловодства під час виконання нею 17 травня 2007 року нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Таким чином, Міністерство юстиції України та його територіальні органи наділені організаційно-контрольними функціями щодо дотримання нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій, та не може здійснювати втручання у діяльність нотаріуса.
Згідно статті 18 Закону Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів.
Проведення повторної перевірки з питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів.
Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів затверджується Міністерством юстиції України.
Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України (частина 6 статті 33 Закону).
Як вбачається з фактичних обставин справи, за дорученням Міністерства юстиції України від 04 квітня 2019 року № 970/19.6.1/32-19, комісією Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у присутності ОСОБА_6 проведено повторну цільову перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства при посвідченні 17 травня 2007 року договору купівлі-продажу.
Про результати проведеної цільової перевірки повідомлено Міністерство юстиції України та ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах позивача.
Суд враховує, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Колегія суддів вказує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Таким чином, надаючи оцінку доводам апелянта щодо протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України судова колегія враховує, що за фактичними обставинами справи відповідачем вжито передбачені законом заходи щодо розгляду звернення, проведення первісної та повторної перевірки діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та надання відповідей на звернення позивача. Відповідно, судом не встановлено ухилення відповідачем від перевірки звернень позивача, що в свою чергу, не свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.
В частині доводів апелянта щодо підписання/підробки підпису договору купівлі продажу від 17 травня 2007 року, надання згоди на укладення правочину, використання належного нотаріального бланку, оцінки майна, отримання коштів та реального волевиявлення на відчуження майна, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 344/18932/18 встановлено такі обставини: у листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, закрито провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року вже були предметом розгляду у цивільній справі № 344/3509/17, і з приводу цього станом на сьогоднішній день є судове рішення, яке набрало законної сили, яким вказані позовні вимоги вирішено по суті.
Предметом позовних вимог в цивільній справі № 344/18932/18 є встановлення нікчемності договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами договору є ОСОБА_1 в якості продавця та ОСОБА_3 в якості покупця. Спірний договір викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВЕО № 562517 та посвідчений за реєстровим номером 1152 приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_2
Згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2017 року, у справі № 344/3509/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про встановлення нікчемності договору від 17 травня 2007 року купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 1152 на спецбланку нотаріального документу серії ВЕО 522517; застосування наслідків нікчемності договору від 17 травня 2007 року купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Вищевказаним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про встановлення нікчемності договору від 17 травня 2007 року купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки за реєстровим номером 1152 із використанням спеціального бланка нотаріального документу серії ВЕО 522517 із застосуванням наслідків нікчемності договору.
Верховний Суд також вказав, що доводи касаційної скарги, які стосуються номеру та серії спецбланку нотаріального документа у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки предметом позовних вимог у справах є встановлення нікчемності правочину, а не будь-які інші вимоги стосовно дій нотаріуса щодо використання спецбланків нотаріальних документів. Крім того, дійсність правочину щодо купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки вже перевірена судами у цивільній справі № 344/3509/17.
Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 344/16968/16-ц вказав, що доводи касаційної скарги про те, що під час нотаріального посвідчення 17 травня 2007 року договору купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 відчужив домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , приватним нотаріусом було допущено порушення щодо зазначення номеру нотаріальної дії та щодо посвідчення договору за недійсним паспортом позивача є безпідставними, оскільки допущена помилка у реєстраційному номері нотаріальної дії під час вчинення у подальшому угоди щодо спірного майна не свідчить про незаконність дій щодо оформлення його права власності на це майно.
Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року у справі № 344/16968/16-ц встановлено, що оспорювані позивачем свідоцтво про право власності та державна реєстрація права власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1 були оформлені на підставі пункту 107 додатку до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. Вказане розпорядження було предметом спору у справі № 344/10962/16-ц, за наслідками розгляду якої постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання його недійсним відмовлено. Зазначене судове рішення є преюдиційним у цій справі.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня
2019 року залишено без змін. Преюдиційним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , уже досліджувалися обставини, якими позивач обґрунтовував цей позов, а саме щодо оформлення права власності на будинковолодіння за ним на підставі розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. У цьому рішенні апеляційний суд встановив, що на підставі оспорюваного рішення міського голови м. Івано-Франківська будинковолодіння та земельна ділянка не вибули із власності ОСОБА_1 , а лише змінилася площа будинку у сторону збільшення та зазначені відомості про спорудження сауни, позначеної літерою «В», площею 26,2 кв. м. У подальшому ОСОБА_1 відчужив об'єкт права власності разом із земельною ділянкою ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 17 травня 2007 року. При цьому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спірного будинковолодіння спільною сумісною власністю Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 24 червня 2015 року (справа № 346/6812/14-ц), в якому досліджувалася правова природа договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року щодо відчуження ОСОБА_1 будинковолодіння та земельної ділянки ОСОБА_3 .
Згідно з висновками апеляційного суду це будинковолодіння та земельна ділянка були особистою власністю ОСОБА_3 , оскільки придбані за особисті кошти. У цьому договорі купівлі-продажу зазначалися відомості про підстави права власності ОСОБА_1 на домоволодіння під АДРЕСА_1 , а саме, що будинковолодіння належить продавцю ( ОСОБА_1 ) на праві приватної власності в цілому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16 травня 2007 року відповідно до розпорядження голови Івано-Франківської міської ради від 15 травня 2007 року № 270-р, зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське облесне бюро технічної інвентаризації» 16 травня 2007 року за номером запису 7579 у реєстровій книзі 207.
У зазначеному спорі ОСОБА_1 не оспорював підстави набуття ним права власності на реконструйоване будинковолодіння з технічними характеристиками, зазначеними у цьому договорі. Таким чином, апеляційний суд у справі № 344/10962/16-ц дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 схвалювалися підстави набуття ним речового права на будинковолодіння у такій формі на час його набуття.
Крім того, у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року надана оцінка доводам ОСОБА_1 про те, що він не підписував заяву, подану органу місцевого самоврядування про визнання права власності на домоволодіння у зв'язку з проведеною перебудовою та про оформлення такого права власності під час недійсності його паспорта громадянина України.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку діє презумпція можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових праві ОСОБА_1 не надав доказів, що набуття такого права власності суперечило його волевиявленню на час його набуття.
Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій керувався тим, що преюдиційним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року у справі № 344/10962/16-ц уже досліджувалися обставини, яким позивач обґрунтовував цей позов, а саме щодо оформлення його права власності на будинковолодіння на підставі розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. При цьому цим судовим рішенням встановлено відсутність порушення майнового права позивача і, як наслідок, відсутність підстав для визнання недійсним пункту 107 додатку 1 до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2017 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про встановлення нікчемності договору із застосуванням наслідків нікчемності договору. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 травня 2007 року він нібито уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 за № 1152. Посилаючись на те, що він спірний договір не укладав, просив встановити нікчемність договору від 17 травня 2007 року купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 1152 із використанням спеціального бланка нотаріального документа серії ВЕО, номер 522517 та застосувати наслідки нікчемності вказаного договору.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2017 року в даній справі залишено без змін. Суд встановив такі обставини: згідно висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 09/03-382 від 29 лютого 2016 року підпис та рукописні написи у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 виконані ОСОБА_1 , підпис та рукописні написи у графі «Сімнадцятого травня дві тисячі сьомого року» в заяві від 17 травня 2007 року на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 виконанні ОСОБА_1 , рукописні написи «продаж нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки у АДРЕСА_1 , у 2004 році я здійснюю вперше» під друкованим текстом в заяві від 17 травня 2007 року на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 виконанні ОСОБА_1 . Наведені вище обставини, яким місцевий суд дав належну оцінку, спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року він не укладав, у нотаріальній конторі в той день не був присутній, і що нотаріус в дійсності цей договір не посвідчував. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року, відмовлено у позові ОСОБА_1 про визнання протиправними дій нотаріуса ОСОБА_2 , які стосуються посвідчення згаданого вище договору. Кримінальні провадження щодо нотаріуса ОСОБА_2 прокуратурою м.Івано-Франківська було закрито. Та обставина, що нотаріусом допущено помилку у реєстраційному номері, проставленому на копії згаданого вище договору купівлі-продажу, не тягне за собою нікчемність цього договору.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 344/3608/18 досліджено наступні обставини: ОСОБА_1 у березні 2018 року звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання протиправною державної реєстрації Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17 травня 2007 року, зареєстрованого за № 1152; скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року № 14595213 на ім'я ОСОБА_3 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу; скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 17 травня 2007 року за № 1164 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів ВЕО № 562517.
Зазначав, що згаданий договір укладений між невстановленими особами, що діяли від імені ОСОБА_10 за його відсутності і поза його волею, та ОСОБА_3 , за безпосередньою участю приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Відомості щодо змісту і даних реєстрового номера, під яким проведено його реєстрацію в журналі реєстрації нотаріальних дій, є суперечливими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
07 вересня 2009 року між ОСОБА_3 в особі ОСОБА_11 та ОСОБА_4 за безпосередньою участю нотаріуса ОСОБА_2 укладено і посвідчено договір купівлі-продажу цього домоволодіння за реєстровим № 1059.
На підставі наведеного позивач вважає, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 здійснена на підставі нікчемного договору купівлі-продажу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що, враховуючи презумпцію правомірності правочину, допущена нотаріусом помилка в реєстрі при посвідченні договору купівлі-продажу, не є підставою для визнання протиправним державної реєстрації права власності на нерухоме майно та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Оскільки позивачем не представлено доказів порушення його майнового права, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що реєстрація права власності на спірне будинковолодіння за ОСОБА_3 проведена Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації у встановленому законом порядку, а позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав.
Вказаною вище постановою Верховного Суду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишено без змін.
У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 344/1587/16-ц встановлені наступні обставини: у лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння те земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 17 травня 2007 року, за реєстровою дією № 1152. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; виселення ОСОБА_8 та невідомих осіб з будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташовані в АДРЕСА_1 ; вселення ОСОБА_1 у вказане будинковолодіння. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишено без змін.
На підставі вищенаведеного у сукупності судова колегія дійшла висновку про те, що судами встановлено факт дотримання приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 порядку вчинення нотаріальних дій та виконання нею правил нотаріального діловодства під час виконання нею 17 травня 2007 року нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння. Крім того, дійсність правочину щодо купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки перевірена судами у вищезазначених цивільних справах, що відповідно спростовує покликання апелянта в даній частині.
Таким чином, як похідні, підлягають відхиленню доводи апелянта щодо вжиття відповідачем реальних заходів, спрямованих на виправлення або скасування спірного правочину.
Судова колегія також враховує, що судами у вищенаведених рішеннях (№344/18932/18, №344/16968/16-ц, №344/3509/17, №344/3608/18, №344/1960/16-ц, №346/6812/14-ц, №344/1587/16-ц, 344/4640/17) неодноразово надавалась оцінка доводам позивача щодо допущеної нотаріусом помилки у реєстраційному номері, проставленому на копії згаданого вище договору купівлі-продажу, та що такі обставини не тягнуть за собою нікчемність цього договору. Крім того, встановлено дійсність підпису позивача у вказаному договорі.
Доводи апелянта про набуття права власності ОСОБА_3 , отримання нею кредиту у розмірі 499 500 дол. США, родинних зв'язків з ОСОБА_2 та документів, що подані для посвідчення договору купівлі продажу від 07 вересня 2009 року, судова колегія відхиляє за безпідставністю. Крім того, наведені доводи спростовані судовими рішеннями у справі №344/1587/16-ц.
Щодо позбавлення права користування та розпорядження майном внаслідок бездіяльності Міністерства юстиції України судова колегія враховує, що домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га за цією ж адресою вибули з права власності позивача внаслідок укладеного ним правочину - договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року, посвідченого за р. № 1164 приватним нотаріусом ОСОБА_2, правомірність та дійсність укладення якого підтверджена судовими рішеннями у справах №344/18932/18, №344/16968/16-ц, №344/3509/17, №344/3608/18, №344/1960/16-ц, №346/6812/14-ц, №344/1587/16-ц та 344/4640/17.
На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан