Справа № 320/7451/25 Головуючий у 1 інстанції - Лисенко В.І.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північного офісу Держаудитслужби про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі, -
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ №18-о від 08 січня 2025 року та наказ № 37-о від 14 січня 2025 року начальника Північному офісі Держаудитслужби про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити на посаді головного державного фінансового інспектора Північного офісу Держаудитслужби Шкорінову Наталію Олександрівну;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Північним офісом Держаудитслужби у відповідності до наказу Північного офісу Держаудитслужби від 03 жовтня 2024 року № 907-о «Про відкриття дисциплінарного провадження» відкрито дисциплінарне провадження в межах дисциплінарної справи № 65 щодо головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 за порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Керуючись пунктом 31, 32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039, головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкорінову Н.О. було запрошено на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та запропоновано надати пояснення у письмовій формі.
17 жовтня 2024 року та 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 була присутня на засіданнях дисциплінарної комісії.
24 жовтня 2024 року на засіданні дисциплінарної комісії позивач надала письмові пояснення, які були заслухані на засіданні дисциплінарної комісії.
Члени дисциплінарної комісії, опрацювавши матеріали дисциплінарної справи стосовно головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , сформованої з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення комісією ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, на засіданні 24 жовтня 2024 року підтвердили, що у діях ОСОБА_1 виявлено дисциплінарний проступок для притягнення її до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби Олексію Королю скористатись правом, наданим статтею 77 Закону України «Про державну службу», та відповідно до вимог частини четвертої статті 66 Закону України «Про державну службу» попередити головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 про неповну службову відповідність.
На підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 11 листопада 2024 року прийнято наказ від 20.11.2024 № 1062-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », з яким позивач була ознайомлена під власноручний підпис 20.11.2024.
Крім того, під час засідання дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарної справи № 65, встановлено, що пояснення ОСОБА_1 містять інформацію щодо дослідження інформації та документів у кримінальних провадженнях №42022102060000095 від 13.06.2022, №42021112030000348 від 30.12.2021, №42024112320000006 від 25.01.2024, №42023112130000109 від 27.07.2023, №62022100120000650 від 02.12.2022, № 42023112130000109 від 27.07.2023. Враховуючи, що вказані перевірки були проведені у рамках кримінальних проваджень, існують обмеження щодо розголошення інформації залученими спеціалістами до таких досліджень.
Так, за результатами опрацювання пояснень ОСОБА_1 , які були надані 24 жовтня 2024 року на засіданні дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарної справи № 65 та на підставі доповідної записки заступника начальника Північного офісу Держаудитслужби Віталія Зубченка, відповідно до наказу Північного офісу Держаудитслужби від 09 грудня 2024 року № 1147-0 розпочато друге дисциплінарне провадження в межах дисциплінарної справи № 70 щодо головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , за ознаками наявності в діях державного службовця ознак порушення Присяги державного службовця.
Керуючись пунктом 31, 32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039, головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 було запрошено на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та запропоновано надати пояснення у письмовій формі. Повідомлення здійснено шляхом вручення особисто в руки під підпис, інформації, в якій зазначалось про дату, час та місце проведення засідань дисциплінарної комісії.
16 грудня 2024 року та 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 була присутня на засіданнях Комісії. Письмові пояснення ОСОБА_1 не надано.
На засіданні Комісії 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 надала членам комісії пояснення в усній формі. Свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку визнала. Комісією прийнято рішення взяти до уваги усні пояснення ОСОБА_1 , які оформлено протоколом засідання дисциплінарної комісії.
Члени дисциплінарної комісії, опрацювавши матеріали дисциплінарної справи стосовно головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , сформованої з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, визначивши ступінь вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку підтвердили, що у діях ОСОБА_1 встановлено систематичне недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків та виявлено склад дисциплінарного проступку для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду дисциплінарного провадження Комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби Олексію Королю скористатись правом, наданим статтею 77 Закону України «Про державну службу», та застосувати до головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення відповідно до пункту четвертого частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».
На підставі подання Комісії з розгляду дисциплінарних справ від 27 грудня 2024 року Північним офісом Держаудитслужби прийнято наказ від 08.01.2025 № 18-0, яким ОСОБА_1 з 09 січня 2025 року, звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, до частини п?ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних наказів №18-о від 08 січня 2025 року та № 37-о від 14 січня 2025 року, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірні накази Північного офісу Держаудитслужби №18-о від 08 січня 2025 року та № 37-о від 14 січня 2025 року прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення є необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов?язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов?язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.
Приписами частини першої статті 36 Закону № 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов?язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, дисциплінарними проступками, зокрема, є: порушення Присяги державного службовця (пункт 1); невиконання або неналежне виконання посадових обов?язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 1).
Частиною 1 ст. 66 Закону № 889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один з таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно із ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов?язків.
За змістом статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб?єкта призначення (ч. 10 цієї ж статті).
Суб?єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов?язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Закону № 889-VIII, порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 11 згаданої норми).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно підпункту 2 пункту 3 Порядку № 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає суб?єкт призначення - стосовно інших державних службовців.
Пунктом 13 Порядку № 1093 передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.
Згідно із пунктом 24 Порядку № 1039, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (п. 25 Порядку № 1039).
Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом?якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби, чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Частиною першою ст. 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом?якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст. 74 Закону № 889-VIII).
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що питання щодо наявності підстав для накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення з?ясовується під час службового розслідування.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.
Як вже було зазначено вище, 09 грудня 2024 року № 1147-0 розпочато друге дисциплінарне провадження в межах дисциплінарної справи №70 щодо головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкорінової Наталії Олександрівни, за ознаками наявності в діях державного службовця ознак порушення Присяги державного службовця.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов?язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов?язків.
З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-п/2011.
Таким чином, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
Матеріали справи свідчать, що Присягу державного службовця ОСОБА_1 склала та підписала 12 липня 2007 року.
Проаналізувавши текст Присяги, складеної позивачем, колегія суддів звертає увагу, що вступаючи на державну службу позивач свідомо взяла на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання своїх посадових обов'язків.
Крім того, її поведінка як державного службовця, має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Додержання присяги є обов'язком державного службовця, що слідує із сукупності обов'язків державного службовця, передбачених ст.ст.8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов'язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені, яких діють державні службовці.
У постановах від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 у справі № 826/10854/17, від 26.05.2022 у справі № 420/6190/20 Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов'язання державного службовця. З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду першого дисциплінарної справи № 65 стосовно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби попередити ОСОБА_1 про неповну службову відповідність.
Крім того, під час засідання дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарної справи № 65, встановлено, що пояснення ОСОБА_1 містять інформацію щодо дослідження позивачем інформації та документів у кримінальних провадженнях №42022102060000095 від 13.06.2022, №42021112030000348 від 30.12.2021, №42024112320000006 від 25.01.2024, №42023112130000109 від 27.07.2023, №62022100120000650 від 02.12.2022, № 42023112130000109 від 27.07.2023.
Враховуючи, що члени дисциплінарної комісії, опрацювавши матеріали другої дисциплінарної справи № 70 стосовно позивача, сформованої з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, визначивши ступінь вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку підтвердили, що у діях ОСОБА_1 встановлено систематичне недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків та виявлено склад дисциплінарного проступку для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду вказаного дисциплінарного провадження комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби Олексію Королю скористатись правом, наданим статтею 77 Закону України «Про державну службу», та застосувати до позивачки дисциплінарне стягнення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу».
На підставі подання комісії з розгляду дисциплінарних справ від 27 грудня 2024 року Північним офісом Держаудитслужби прийнято наказ від 08.01.2025 № 18-0, яким ОСОБА_1 з 09 січня 2025 року звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, до частини п?ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Крім того, як вже було зазначено вище, на засіданні комісії 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 надала членам комісії пояснення в усній формі. Свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку визнала.
Також, у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_2 - член дисциплінарної комісії, заявила, що позивач під час дисциплінарного провадження визнала свою провину, в свою чергу, позивач не спростувала наявність у своїх діях вчиненого дисциплінарного проступку. Крім того, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (члени дисциплінарної комісії) підтвердили ті обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , на підставі яких надалі були прийняті спірні накази №18-о від 08 січня 2025 року та наказ № 37-о від 14 січня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 .
Отже, з аналізу наведеного вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби, як державний службовець, на якого розповсюджується Закон №889-VIII, своїми діями в порушення Присяги державного службовця, вчинила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, судом першої інстанції правильно було наголошено, що особою були вчинені діяння, несумісні із займаною на час її вчинення посадою та які виходять за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на неї обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводять до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі № 821/4900/14.
Отже, на переконання колегії суддів встановлені у ході проведення службових розслідувань порушення позивачем Присяги державного службовця, що виразилося у поєднанні з вищенаведеним, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи та є вчинком, який дискредитує систему органів влади, а тому є підставою для її звільнення. У той же час, апелянтом не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби належним чином ознайомлена під особистий підпис 02.11.2021 з Положенням про відділ взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 26 листопада 2020 року № 229 (зі змінами внесеними наказом від 29 червня 2021 року № 395) в розділі І Загальні положення та розділі III Функції, в яких зазначено наступне:
« 1.3. Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України від 28 червня 1996 року, Кодексами України, законами України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VII, «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативними правовими актами, наказами Міністерства фінансів України, Держаудитслужби, Офісу, а також Положенням про Офіс та цим Положенням...
3.2. Відділ забезпечує в межах компетенції: 1) працівники Відділу можуть приймати участь у перевірках у якості спеціаліста, шо здійснюється правоохоронними органами та здійснює підготовку щодо прийняття такої участі.
Складати довідку про участь у перевірках у якості спеціаліста, що здійснюють правоохоронними органами».
Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби належним чином ознайомлена під особистий підпис 11.08.2023 з посадовою інструкцією, у якій зазначено наступні положення, які є складовою трудової функції державного службовця, а саме:
« 3.Основні посадові обов?язки: ... проведення досліджень матеріалів кримінальних проваджень, до яких залучені працівники в якості спеціаліста:
4. Забезпечення:
- захисту інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства...»
Крім того, на засіданні відділу взаємодії з правоохоронними органами 03.10.2024 начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами Асадовим В.Т. розглядалося питання про нерозголошення відомостей досудового розслідування, у відповідності до статті 222 КПК України (відповідно до частини 2 статті 222 КПК України - незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом), зокрема про заборону розголошувати інформацію про проведення дослідження колегам та іншим особам, на яких була присутня ОСОБА_1 , що підтверджено листком ознайомлення з проставленням її особистого підпису та дати 03.10.2024.
Судом першої інстанції також встановлено, що на адресу Північного офісу Держаудитслужби надходили постанови від правоохоронних органів по вищезазначеним кримінальним провадженням, які доручено опрацювати та скласти довідки залученого спеціаліста ОСОБА_1 (в матеріалах справи лист ТУ ДБР, розташоване у місті Києві вх. № 17-2070-2023 від 06.03.2023, лист Бучанської окружної прокуратури вх. № 17-1251-2024 від 12.02.2024, лист Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області вх. № 17-3964-2023 від 08.05.2023, лист Печерського УП ГУ НП у м. Києві вх. № 17-9778-2023 від 28.11.2023, лист Броварської окружної прокуратури вх. № 262600-17-3116-24 від 29.03.2024, лист Броварської окружної прокуратури вх. № 262600-17-4973-24 від 04.06.2024).
На виконання вищезазначених листів відповідачем в якості спеціаліста було виділено ОСОБА_1 , що підтверджується листами від 13.12.2023 № 262609-17/9232-2023, від 12.02.2024 № 262609-17/1042-2024, від 01.03.2024 № 262609-17/1598-2024, від 15.01.2024 № 262609-17/340-2024, від 02.07.2024 № 262609-17/4458-2024, від 03.04.2024 № 262609-17/2359-2024.
Пунктом 3 частини п?ятої статті 71 КПК України визначено, що спеціаліст зобов?язаний не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв?язку з виконанням його обов?язків.
При цьому, дозволи слідчого або прокурора про розголошення відомостей вище перелічених досудових розслідувань ОСОБА_1 під час дисциплінарного провадження не надано, про що не заперечено самим позивачем.
Колегія суддів вказує, що доступ до інформації, яка містить таємницю досудового розслідування та яку було створено або одержано після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення мають учасники кримінального провадження та інші особи. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.
Статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого, прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов?язок не розголошувати такі відомості без його дозволу.
Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, на стадії досудового розслідування саме прокурор або слідчий є тією особою, яка приймає рішення про наявність/відсутність можливості розголошення відповідних відомостей досудового розслідування, а не державний службовець - ОСОБА_1 , яка задля доведення позитивних показників своєї роботи наводить детальний опис інформації з матеріалів кримінальних проваджень, здійснюючи у такий спосіб розголошення відомостей та доведення до відома членів Комісії, які мають право отримати доступ до такої інформації виключно в порядку визначеному КПК України.
Тобто, для органів державної влади та їх посадових осіб, зокрема і для ОСОБА_1 , діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який суттєво обмежує їх у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, адже, посадові особи зобов?язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач, вступаючи на державну службу, свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій перед державою шляхом сумлінного виконання посадових обов?язків.
При цьому, слід врахувати, що поведінка державного службовця має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина. Державний службовець повинен дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім?ям та статусом.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває і по сьогодні.
В період дії воєнного стану кожен громадянин має особливо сумлінно виконувати свої обов?язки, тим більше державний службовець, який обіймає посаду в органі, який забезпечує державний фінансовий контроль на території України.
Враховуючи те, що інтереси Північного офісу Держаудитслужби збігаються та нерозривно пов?язані з інтересами держави та народу України (так як відповідач забезпечує контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів тa здійснюючи взаємодію з правоохоронними органами встановлює чи спростовує завдання посадовими особами збитків бюджету України), a неналежне виконання своїх обов?язків працівником відділу взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_1 , яка несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на вказаний структурний підрозділ основних завдань і функцій згідно з чинним законодавством, складає об?єктивну сторону порушенням Присяги державного службовця.
За наявних обставин, несумлінне, недобросовісне виконання обов?язків державного службовця в умовах дії воєнного стану, що вчинено проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов?язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх обов?язків надалі, фактично утворює факт порушення Присяги державного службовця.
Враховуючи те, що Присяга державного службовця передбачає зобов?язання виконувати обов?язки сумлінно, то встановлений дисциплінарною комісією за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи у діяннях ОСОБА_1 факт вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у несумлінному, недобросовісному виконанні обов?язків державного службовця внаслідок недбалого ставлення до них правильно кваліфікований відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII як порушення Присяги державного службовця, так як вказані вище діяння є несумісними з продовженням державної служби.
Стосовно складу дисциплінарного проступку позивача слід зазначити таке.
Об?єктом дисциплінарного проступку позивачки виступають посадові обов?язки головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкорінової Н.О. щодо здійснення проведення досліджень матеріалів кримінальних проваджень, до яких залучені працівники в якості спеціаліста та забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства.
Об?єктивна сторона вчиненого дисциплінарного проступку полягає у неналежному виконанні своїх посадових обов?язків щодо здійснення проведення досліджень матеріалів кримінальних проваджень, до яких залучені працівники в якості спеціаліста та забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зокрема, позивачем допущено недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків.
Суб?єктивна сторона вчиненого дисциплінарного проступку полягає в тому, що позивачем допущено розголошення відомостей досудового розслідування, які стали їй відомі у зв?язку із залученням її у якості спеціаліста під час дослідження інформації та документів y кримінальних провадженнях № 42022102060000095 від 13.06.2022, № 42021112030000348 від 30.12.2021, № 42024112320000006 від 25.01.2024, № 42023112130000109 від 27.07.2023, № 62022100120000650 від 02.12.2022, № 42023112130000109 від 27.07.2023.
Як вже було зазначено вище, свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку на засіданні під час відібрання усних пояснень позивач визнала, що свідчить про недбале ставлення її до своїх обов?язків.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги тяжкість дисциплінарного проступку вчиненого позивачем, який суперечить покладеним на неї обов?язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов?язків, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов до обґрунтованого висновку щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII.
Стосовно доводів апелянта про ознаки «мобінгу» в діях працівників Північного офісу Держаудитслужби, за результатами розгляду яких колегія суддів вказує про відсутність підстав для їх врахування, оскільки в їх обґрунтування позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які могли свідчити про систематичні тривалі дії, спрямовані на приниження честі та гідності позивачки з боку посадових осіб відповідача.
Крім того, доводи апелянта про неспівмірність звільнення як дисциплінарного стягнення, що є наслідком встановленого дисциплінарного проступку, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на обґрунтування таких тверджень, а позивач обмежився лише прямими посиланнями на норми чинного законодавства, порушення приписів яких з боку відповідача не встановлено.
Стосовно доводів апелянта про відсутність згоди виборного органу профспілкової організації під час її звільнення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Отже, у період дії воєнного стану згода профспілкового органу необхідна виключно у разі звільнення працівників, обраних до профспілкового органу.
При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 прийнята членом Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби з 24.11.2024, але вона не є обраним членом профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби та Об?єднання первинних профспілкових організацій Київської міської державної адміністрації, до якої входить Первинна профспілкова організація Північного офісу Держаудитслужби.
Частиною третьою статті 252 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об?єднання професійних спілок).
Враховуючи вищенаведене, гарантія, передбачена статтею 252 К3пП, на позивача не поширюється, оскільки вона не обиралась до профспілкового органу підприємства, установи чи організації.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив письмове подання до Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби за вих. № 262614-14/85-2025 від 06.01.2025 за попередньою згодою щодо розірвання трудового договору з позивачем з ініціативи роботодавця.
Листом від 06.01.2025 вих. № 1 Первинна профспілкова організація Північного офісу Держаудитслужби повідомила відповідача про те, що прийняття рішення про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця не потребує попередньої згоди профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби.
Також, не беруться колегією суддів до уваги посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Більше того, формальні процесуальні правопорушення, які допустив суд, не є підставою для скасування рішення.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено, а позивачкою не спростовано правомірність прийняття спірних наказів №18-0 від 08.01.2025 та №37-о від 14.01.2025, у зв'язку із чим такі накази не підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
При цьому, оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
В той же час, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 14.11.2025.