Справа № 826/7617/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов, -
ТОВ «ІНТЕРАВІА» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати постанови Державної авіаційної служби України від 12.04.2016 № 002476 серії АА, № 002477 серії АА.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2016 відкрито провадження у справі.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передано судові справи Чернігівському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 прийнято до провадження справу № 826/7617/16 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна авіаційна служба України звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Державіаслужба видала наказ від 22.12.2015 № 826 «Про проведення позапланової інспекційної перевірки» у ТОВ «Інтеравіа» 24, 25 та 28.12.2015 щодо дотримання вимог безпеки польотів при здійсненні наземного обслуговування.
На підставі цього наказу комісією у складі голови комісії: Матвєєва А.Л. (заступник начальника відділу сертифікації суб'єктів аеропортової діяльності управлінкя аеродромів та аеропортів Державіаслужби); заступника голови комісії: Горькавого С.О. (державний інспектор з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією відділу авіаційних робіт управління виконання польотів департаменту льотної експлуатації Державіаслужби); членів комісії: ОСОБА_3 (головний спеціаліст відділу розвитку та екологічної безпеки аеропортів управління аеродромів та аеропортів Державіаслужби); ОСОБА_4 (начальник групи безпеки дорожнього руху ДП МА «Бориспіль» (за згодою)); ОСОБА_5 (інструктор служби наземного обслуговування ДП МА «Бориспіль» (за згодою)); ОСОБА_1 (співробітник СБ України в ДП МА «Бориспіль» (за згодою)); ОСОБА_2 (інженер з технічного навчання служби головного механіка аеропорту ДПМА «Бориспіль» (за згодою)); та з залученням головного державного інспектора відділу нагляду на будівництві, транспорті та зв'язку Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області Шевела Єгора Олеговича(за згодою) проведено перевірку, та складено акт позапланової інспекційної перевірки ТОВ «Інтеравіа» в аеропорту «Бориспіль» з 24 по 28 грудня 2015 року, в якому у пунктах 5,7,8 висновку акту вказано: заборонити товариству експлуатацію спецмашин та засобів перонної механізації за переліком, що вказані в акті від 13.01.2016 до моменту приведення їх технічного стану до експлуатаційних норм та погодження з Державіаслужбою поновлення їх експлуатації; вивезти з контрольованих зон аеропорту «Бориспіль» спецмашини та засоби перонної механізації за переліком, що вказані в акті від 13.01.2016; заборонити ТОВ «ІНТЕРАВІА» експлуатацію посудин під тиском, що використовуються для заправки повітряних суден азотом без наявності сертифіката відповідності.
За наслідком проведеної перевірки відповідачем складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.03.2016 № 000467 за результатами інформації, наведеної у листі Служби безпеки України від 01.03.2016 № 8/3/2-2209 29; протокол від 25.03.2016 № 000466 - за результатами усунення недоліків попередньої перевірки.
За результатом розгляду матеріалів справи Державіаслужбою прийнято:
- постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 12.04.2016 № 002476 серії АА, якою за порушення п. 6 ч. 1 ст. 13 та ч. 2 ст.77 Повітряного кодексу України, на підставі статей 127-130 Повітряного кодексу України на ТОВ «ІНТЕРАВІА» накладено штраф у сумі 8 500,00 грн.;
- постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 12.04.2016 № 002477 серії АА, якою за порушення п.6.6 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 68 від 09.02.2010 «Про затвердження Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України», накладено штраф і розмірі 5 100 грн.
Вважаючи зазначені постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірні постанови Державної авіаційної служби України є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач не довів, що вони відповідають принципу законності та обґрунтованості, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані постанови є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог Повітряного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повітряний кодекс України встановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Згідно із положеннями пункту 6 частини першої статті 13 Повітряного кодексу України ( в редакції, чинній на час спірних правовідносин) сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють наземне обслуговування.
За приписами статті 77 Повітряного кодексу України встановлено, що суб'єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов'язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).
Статтею 126 Повітряного кодексу України передбачено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 127 Повітряного кодексу України визначає фінансові санкції, що застосовуються до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації (частини перша, друга статті 128 Повітряного кодексу України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 129 Повітряного кодексу України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол. Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.
Стаття 130 Повітряного кодексу України передбачає порядок оскарження постанови у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації, а саме: постанову у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом.
Порядок накладення штрафів і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 73/20386 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 2.1 Порядку № 637 установлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку № 637 протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.
Пунктами 3.1-3.6 Порядку № 637 передбачено, що розглядає справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
Від імені Державіаслужби України розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України.
Штраф за невиконання (неналежне виконання) суб'єктом вимог законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної авіації, накладається у розмірах, визначених в статті 127 Повітряного кодексу України.
Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
У разі вчинення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Згідно з пунктами 5.4-5.7 Порядку № 637 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Голова Державіаслужби України або його заступники (за напрямом діяльності) протягом 15 днів з дня отримання Державіаслужбою України протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації виносять постанову про накладення штрафу на суб'єкта або про закриття провадження у справі згідно з додатками 2, 3 до цього Порядку.
При визначенні розміру штрафу враховується характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, наслідки вчиненого правопорушення.
Постанова складається у двох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику Суб'єкта чи надсилається рекомендованим листом поштою, про що робиться запис у справі. Другий примірник постанови залишається у справі.
За приписами пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 520 (далі - Положення) передбачено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Державіаслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).
Підпункт 9 пункту 4 Положення визначає, що Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб'єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень.
Згідно з підпунктом 6 пункту 6 Положення Державіаслужба для виконання покладених на неї завдань має право, серед іншого, накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України.
Так, пункт 5.3 розділу 5 Порядку № 637 передбачає, що акти перевірок суб'єкта, документи, які підтверджують факти правопорушень у галузі цивільної авіації, заперечення до актів перевірок (у разі наявності) та інші матеріали перевірок подаються разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації для розгляду та прийняття відповідного рішення.
Водночас, пункт 2.1 розділу 2 Порядку № 637 визначає, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1. Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.
За змістом підпункту 6 пункту 6 Положення Державіаслужба для виконання покладених на неї завдань має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України.
Поряд з цим, стаття 129 Повітряного кодексу України установлює, що підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол. Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.
З аналізу викладених положень законодавства України вбачається, що обов'язковим документом, на підставі якого Державіаслужба має право застосувати до суб'єкта авіаційної діяльності відповідальність за правопорушення у галузі цивільної авіації, є протокол про правопорушення. Такий протокол підписується посадовою особою, що склала його, та керівником або уповноваженим представником суб'єкта авіаційної діяльності. Складання інших обов'язкових документів ані стаття 129 Повітряного кодексу України, ані пункт 2.1 розділу 2 Порядку № 637 не містять.
Водночас, колегія суддів зауважує, що пункт 5.3 розділу 5 Порядку № 637 містить перелік документів, які можуть бути подані контролюючим органом разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації, і обов'язковість складання яких цією нормою закону не установлена. Крім того, згаданий пункт Порядку № 637 передбачає не лише наявність акта перевірки, а й інших документів, які підтверджують факт вчинення правопорушення у галузі цивільної авіації.
Як убачається з матеріалів справи, спірні постанови прийняті відповідачем на підставі протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.05.2016 № 000466,000467, які складені за інформацією наведеної у листі Служби безпеки України від 01.03.2016 № 8/3/2-2209 29 та за результатами усунення недоліків попередньої перевірки.
Однак, зміст вказаних протоколів на містить посилань на акти перевірки або інші документи, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення у галузі цивільної авіації.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку про недотримання відповідачем наведених норм.
При цьому, колегія суддів зазначає, що питання обрання наслідків допущених контролюючими органами порушень процедури при прийнятті відповідних рішень можуть бути самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками вчинення відповідних дій, якщо суд оцінить їх такими, що тягнуть за собою протиправність останніх.
Таким чином, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, за умови, що таке порушення вплинуло або об'єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Щодо встановленого порушення про відсутність сертифікату відповідності, колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Підпунктом 2.1.5 Правил сертифікації аеропортів, що затверджені наказом Державіаслужби від 13.06.2006 №407 (далі - Правила №407) встановлено, що види аеропортової діяльності, які підлягають сертифікації наведені в Додатку 1 до Правил №407.
Додаток 1 до Правил №407 містить вичерпний перелік видів діяльності, які підлягають обов'язковій сертифікації. При цьому, за приписами Правил №407 такий вид діяльності як заправка повітряного судна азотом/киснем не віднесено до діяльності, що підлягає обов'язковій сертифікації.
При цьому, варто звернути увагу, що стаття 6 КАС України унормовує обов'язок суду при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права.
Безперечно, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Як зазначено у Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 1112 березня 2016 року), «передбачуваність» означає не лише те, що приписи акта права мають бути проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними».
Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50756) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають , що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T 434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).
За правових позицій Європейського Суду з прав людини, критеріями, за якими визначається якість норми національного права, є такі: доступність норми права, що визначається можливістю фізичних та юридичних осіб, до яких вона звернена, ознайомитись зі змістом норми права; передбачуваність її застосування має місце, якщо її формулювання є достатньо чіткими з урахуванням специфіки відповідних суспільних відносин, зокрема статусів їхніх учасників, щоб дати змогу учасникам суспільних відносин передбачити в розумних межах у світлі особливостей конкретних обставин наслідки, що може потягти за собою те чи інше їх діяння; наявність гарантій проти її свавільного застосування, тобто національне законодавство повинно давати приватним особам належне уявлення про обставини та умови, за яких представники влади мають повноваження вдатись до заходів, що зачіпають права приватних осіб.
У контексті охарактеризованого критерію «якості закону» слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов'язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.
У практиці ЄСПЛ також застосовуються вироблені багаторічною практикою підходи, відповідно до яких якість закону означає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване застосування відповідного законодавства; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та правильності, що допускає можливість різного тлумачення такого законодавства, порушує критерій «якості закону»; втручання у право особи може бути виправданим, якщо воно не тільки «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», але й передбачається «якісним» законом.
Так, колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах, наявність обов'язкової сертифікації на такий вид діяльності як заправка повітряного судна /азотом / киснем, має бути визначена у законодавчо встановленому переліку.
Водночас, відсутність у переліку відповідного виду діяльності, що потребує сертифікації на законодавчому рівні у цих відносинах, свідчить про юридичну невизначеність.
Отже, відповідачем не доведено допущення позивачем порушення, зазначеного у протоколі № 000466 та постанові № 002476.
При цьому, у постанові від 3 липня 2019 року у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Щодо посилання апелянта на відеозапис обслуговування рейсу в аеропорту «Бориспіль», то колегія суддів вважає, в силу положень ст.ст. 73 та 75 КАС України, вказаний відеозапис не може вважатися належним та допустим доказом, оскільки як протоколи про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.03.2016 № 000466, 000467, так і спірні постанови не містять посилань на цей відеозапис. Крім того, відповідачем не доведено, що обслуговування повітряного судна, зокрема, заправка азотом, та обладнання, яке використовується для заправки, належить товариству.
Посилання апелянта на те, що протоколи про адміністративне правопорушення 25.03.2016 № 000466,000467 та дії відповідача у спірних правовідносинах на даний час не оспорюються, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не породжує юридичних наслідків, оскільки він лише фіксує факт виявлення порушень, а визнання протиправними та скасування спірних рішень охоплює в собі й визнання неправомірними дій відповідача, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення не потребує.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування постанов Державної авіаційної служби України від 12.04.2016 № 002476 серії АА та № 002477 серії АА, а також задоволення позовних вимог.
При цьому, вищевказані та всі інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 14.11.2025.