Справа № 640/22883/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дєєв Микола Владиславович
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Гончаренка Б.О., представника відповідача Вареника А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Рух справи.
16.08.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у м.Києві до ОСОБА_1 по стягнення коштів з платника податків з податкового боргу у розмірі 907997,08 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №00017334202 від 11.01.2019 року, №0001764202 від 11.01.2019 року, №0001744202 від 11.01.2019 року та №0001754202 від 11.01.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду наявний податковий борг, який підлягає стягненню з відповідача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовні вимоги задоволено повністю.
Приймаючи таке рішення суд перші інстанції виходи з того, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог належними та достатніми доказами.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не правильно встановлено обставини у справі.
Так, апелянт наголошує, що борг виник через те, що ТОВ «Кей Колект» подав до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 року, в якому відображено нарахований дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходи 126 (дохід, отриманий як додаткове благо у сумі 42881731,41).
Крім того, апелянт зазначає, що згідно рішення Дарницького районного суду м.Києва у справі № 2-593/11 стягненню підлягає сум 2027003,63грн., і стягненню, згідно судової практики Верховного Суду, підлягає лише сума основного боргу за кредитним договором.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 слухання справи призначено у відкрите судове засідання.
Позивач подав письмові пояснення, в яких наголошено на правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідач також двічі подавав письмові додаткові пояснення.
У судовому засідання представник відповідача і відповідач підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Слухання справи продовжувалось з поважних причин.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в інтегрованих картках платника податків позивача обліковується податковий борг в сумі 907997,08 грн, а саме: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 844622,29 грн; з військового збору у розмірі 63374,79 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі винесених податкових повідомлень-рішень №00017334202 від 11.01.2019 року, №0001764202 від 11.01.2019 року, №0001744202 від 11.01.2019 року та №0001754202 від 11.01.2019 року.
Зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не скасовані, і вказаний податковий борг відповідачем не сплачений.
Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, згідно п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
З дотриманням порядку та строків, визначених у ст.59 ПК України, на юридичну адресу позивача направлена податкова вимога №52862-10 від 16.06.2020.
При цьому, у відповідності до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно пунктів 95.1 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Висновки суду.
Матеріалами справи підтверджено, що податковий борг відповідача виник на підставі податкових повідомлень-рішень №00017334202 від 11.01.2019 року, №0001764202 від 11.01.2019 року, №0001744202 від 11.01.2019 року та №0001754202 від 11.01.2019 року.
Зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не скасовані, і вказаний податковий борг відповідачем не сплачений.
Вказане апелянтом не спростовано.
Крім того, апелянт не подавав до суду клопотань про зупинення провадження у справі через оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, внаслідок чого спір підлягає розгляду по суті.
Таким чином, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржив до суду, то ці податкові повідомлення-рішення є підставою для нарахування заборгованості і отже, сума боргу за ними підлягає стягненню.
Довід апелянта, що є обставини, які суд першої інстанції не прийняв до уваги при розгляді цього спору, не приймаються колегією суду, оскільки у цій справі предметом спору наявність чи відсутність боргу за податковими повідомленнями-рішень, а не спір ОСОБА_1 з іншими юридичними особами щодо нарахування заборгованості за кредитними договорами чи розмір додаткового блага, тощо.
Якщо ОСОБА_1 не згоден з розміром заборгованості за податковими повідомленнями-рішень №00017334202 від 11.01.2019 року, №0001764202 від 11.01.2019 року, №0001744202 від 11.01.2019 року та №0001754202 від 11.01.2019 року, то ОСОБА_1 , у такому випадку мав би звернутися до суду з такими позовними вимогами, в межах якого й розглядалось би питання про правильність нарахування заборгованості.
Проте, відповідач та його представник зазначили, що в судовому порядку вони не оскаржували податкові повідомлення-рішення №00017334202 від 11.01.2019 року, №0001764202 від 11.01.2019 року, №0001744202 від 11.01.2019 року та №0001754202 від 11.01.2019 року.
Таким чином, апелянтом не надано належних та достатніх доказів, у розумінні норм ст.77 КАС України, на спростування наявності заборгованості та на спростування висновків суду першої інстанції з цього приводу.
Крім того, встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, і на час прийняття судом першої інстанції рішення, податковий борг відповідачем не сплачений.
З огляду на вказане сума боргу підлягає стягненню з відповідача.
Отже, слід наголосити, що відповідно до п.102.1 ПКУ, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ.
Такий чином, строк звернення до суду з таким позовом не пропущений.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов'язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.
Щодо інших доводів апелянта слід наголосити, що судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому зазначено, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст виготовлено 17.11.2025.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк