Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/534/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/10734/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
13.11.2025 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 15 жовтня 2025 року, якою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України такого, що не має судимості;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто з 16 год. 05 хв. 15.10.2025 до 16 год. 05 хв. 13.12.2025 включно, із визначенням розміру застава в сумі 60 560 грн.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 15 жовтня 2025 року, задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто з 16 год. 05 хв. 15.10.2025 до 16 год. 05 хв. 13.12.2025 включно, із визначенням розміру застава в сумі 60 560 грн.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у тому, що 22 вересня 2025 року, в період часу з 18 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, тобто у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності в розмірі 1/2 частки належить ОСОБА_9 та 1/2 частка ОСОБА_10 , де останній проживає разом з потерпілою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій тимчасово проживав на прохання ОСОБА_10 , побачив холодильник, що знаходився на кухні.
Розуміючи, що холодильник марки Indesit моделі ВА20, становить матеріальну цінність, у ОСОБА_8 , виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету власної наживи та самозбагачення, вважаючи, що його злочинні протиправні дії не будуть помічені сторонніми, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, ОСОБА_8 , таємно, шляхом вільного доступу, викрав з приміщення квартири холодильник Indesit ВА20, вартість якого відповідно до висновку експерта №СЕ-19/112-25/13870-ТВ від 09.10.2025 року складає 3 210,00 гривень.
Надалі, ОСОБА_8 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 3 210,00 гривень.
Тим самим, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив умисний злочин проти власності, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що застосування відносно ОСОБА_8 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам на цій стадії досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 . Свої вимоги обґрунтував тим, що клопотання слідчого задоволено безпідставно, без доведення прокурором реального існування заявлених ризиків та наявності обґрунтованої підозри.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що у провадженні СВ Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12025121010002449, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
14.10.2025 вручено і в порядку ст.278 КПК України вручене ОСОБА_8 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином, вчинений в умовах воєнного стану, санкцією даної частини статті передбачено позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_8 , який має вік 44 роки, не має місця реєстрації, має постійне місце проживання, не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, у власності рухомого та нерухомого майна не має, відтак міцні соціальні зв'язки відсутні.
Крім того, слід зазначити, що обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.09.2025; протоколом огляду місця події від 23.09.2025 та від 07.10.2025; протоколом допиту потерпілого від 07.10.2025; протоколом огляду предмету від 09.10.2025, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 07.10.2025; протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 07.10.2025, висновком експерта від 09.10.2025 № СЕ-19/112-25/13870-ТВ, іншими матеріалами кримінального провадження.
Також слідчим суддею правильно враховано ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставини справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірними та такими, що принижують його гідність у розмінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя правильно врахував положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України та визначив розмір застави, яка становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ризики зазначені в клопотанні, передбачені ст.177 КПК України не доведені, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ризики у даному кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції знайшли своє об'єктивне підтвердження в суді апеляційної інстанції та в повній мірі підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами доданими до клопотання.
Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, враховуючи особу підозрюваного, та вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що належна поведінка останнього на досудовому слідстві, може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів, також із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого слідчим суддею рішення не встановлено.
За таких підстав, апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
В суді апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_8 скаржився на незадовільний стан здоров'я та зазначив, що належне лікування в умовах СІЗО йому не надається.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Так, згідно вимог ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
Так, порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 206 КПК України вирішення питань щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи, доручення проведення дослідження фактів, вжиття заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством являється обов'язком слідчого судді якому в судовому засіданні повідомили про застосування до особи насильства під час затримання або тримання під вартою.
Тому, враховуючи, положення ч. 1 ст. 206 КПК України, слід зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" забезпечити право підозрюваного ОСОБА_8 , на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає стан його здоров'я, для чого забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження останніх з метою надання належного лікування.
Керуючись ст. ст. 183, 376, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 15 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто з 16 год. 05 хв. 15.10.2025 до 16 год. 05 хв. 13.12.2025 включно, із визначенням розміру застава в сумі 60 560 грн. - залишити без зміни.
На підставі ст. 206 КПК України, зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" невідкладне проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 для надання невідкладної медичної допомоги.
Контроль за виконанням ухвали в частині проведення медичного обстеження покласти на процесуального прокурора.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)