Справа № 346/4522/20
Провадження № 22-ц/4808/1488/25
Провадження № 22-ц/4808/1474/25
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
10 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.
з участю секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича на рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 липня 2025 року та додаткове рішення від 14 серпня 2025 року, в складі судді Васильковського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Нижньовербізька сільська рада об'єднаної територіальної громади Коломийського району, про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову посилався на те, що позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1718 га, кадастровий номер 2623280401:04:003:0056, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, яка розташована в селі Великий Ключів. До його земельної ділянки існує дорога, яка розпочинається з АДРЕСА_1 та проходить попри земельну ділянку його сина ОСОБА_4 , площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку. Наявність та напрямок дороги, а також польової дороги шириною 4 метри, яку він використовував для проїзду та проходу до власної земельної ділянки відображено в генеральному плані забудови села Великий Ключів Нижньовербізької сільської ради ОТГ Коломийського району, Івано-Франківської області. Зазначає, що дорогою громадського користування та польовою дорогою він завжди користувався для проїзду та проходу до власної земельної ділянки.
Зазначав, що з червня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чиї земельні ділянки межують із дорогою загального користування, а також із польовою дорогою, чинять йому перешкоди в користуванні дорогою загального користування та польовою дорогою, які він використовує для проїзду та проходу до власної земельної ділянки. Відповідачі, вносячи інформацію в публічну кадастрову карту України, змінили конфігурацію земель та включили до площі земель, що їм належать, частину дороги загального користування та польової дороги, у зв'язку з чим не пускають його проїхати до належної йому земельної ділянки. Тому з 01.06.2019 по даний час він не має змоги використовувати власну земельну ділянку за цільовим призначенням.
Позивач неодноразово звертався в різні інстанції за захистом, зокрема до Нижньовербізької сільської ради ОТГ. Так ОТГ неодноразово зобов'язувало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 провести роботи по виносу меж їхніх земельних ділянок в натурі, оскільки самостійно Нижньовербізька сільська рада ОТГ виносити межі земель не може. Однак такі способи досудового врегулювання спору не дали позитивного результату.
Просив усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування та польовою дорогою, шляхом встановлення відповідачами ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), також просив зобов'язати ОСОБА_2 привести земельні ділянки: дорогу загального користування та польову дорогу, що проходять вздовж меж її земельної ділянки, площею 0, 6555 га, що розташована у с. Великий Ключів, Коломийського району, Івано-Франківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер № 2623280401:04:003:0023 у стан, який існував до порушення, шляхом встановлення (відновлення) відповідачем меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); та зобов'язати ОСОБА_3 привести земельні ділянки: дорогу загального користування та польову дорогу, що проходять вздовж меж її земельної ділянки, площею 0, 8495 га, що розташована у с. Великий Ключів, Коломийського району, Івано-Франківської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер № 2623280401:04:003:0022 у стан, який існував до порушення, шляхом встановлення (відновлення) відповідачем меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Нижньовербізька сільська рада об'єднаної територіальної громади Коломийського району, про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.
Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 серпня 2025 року заяву Юркевич Х.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково.
Ухвалено у справі додаткове рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , понесені нею судові витрати за професійну правничу допомогу, у розмірі 20 000 гривень.
Не погодившись рішенням та додатковим рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Романишин Д.М. подав апеляційні скарги.
Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1718 га,кадастровий номер 2623280401:04:003:0056. До зазначеної земельної ділянки існує дорога, що бере початок від вул. Перемоги. Наявність та напрямок дороги відображені у генеральному плані забудови села Великий Ключів Нижньовербізької сільської ради ОТГ Коломийського району та існувала до розроблення вказаного плану. Апелянт завжди користувався як дорогою загального користування, так і польовою дорогою для проїзду та проходу до власної ділянки. Проте з червня 2019 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із членами своїх сімей почали чинити йому перешкоди у користуванні зазначеними дорогами.
Апелянт вважає, що відповідачі, внісши зміни до публічної кадастрової карти, фактично змінили конфігурацію земельних ділянок і включили у їх площу частину дороги загального користування та польової дороги. Встановивши нові межові знаки, вони перегородили доступ до дороги, перешкоджаючи ОСОБА_1 у під'їзді до його землі.
Зазначає, що з червня 2019 року ОСОБА_1 позбавлений можливості використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням через відсутність доступу.
З метою захисту своїх прав позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів. Крім апелянта аналогічні звернення подавали й інші жителі села ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Нижньовербізька сільська рада ОТГ неодноразово повідомляла що для визначення меж польової дороги необхідне винесення меж ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в натурі, однак останні, попри відповідні приписи, цього не здійснили. Оскільки відповідачі розпочали самочинне будівництво на дорозі, апелянт звертався до управління ДАБІ до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
Межі своїх земельних ділянок відповідачі винесли вже після подання позову, однак не погоджували межі власних земельних ділянок із межівниками, в тому числі органом місцевого самоврядування та державним лісовим господарством. Також вони не заперечують, що під час приватизації їхніх земельних ділянок до їх складу було незаконно включено частину польової дороги та дороги загального користування.
За клопотанням сторони позивача судом першої інстанції було призначено земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта № 02/05 земельні ділянки, що розташовані в селі Великий Ключів Коломийського району та належать на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , межі, яких виражені на місцевості у вигляді дерев'яних кілків, не відповідають межам земельних ділянок, згідно даних поземельних книг 26232804001:04:003:0022 та 26232804001:04:003:0023. Дорога загального користування, що відображена у викопіюванні з генерального плану села Великий Ключів, перетинається (накладається) із межами земельних ділянок, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Приймаючи оскаржуване рішення судом не надано належної оцінки документам, що подані стороною позивача, в тому числі висновку Діпромісто, висновку судового експерта №02/05 ОСОБА_10 та колективному зверненні жителів села Великий Ключів, які підтвердили існування доріг до набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.
Вважає, що зібраними доказами підтверджується порушення права ОСОБА_1 на користування дорогою загального користування та польовою дорогою, які забезпечували йому доступ (прохід та проїзд) до власної земельної ділянки.
Просить скасувати рішення суду повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідачів по справі в користь позивача витрати понесені у зв'язку з розглядом справи.
Представник позивача також подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду. Вважає, що додаткове рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Суд без повідомлення позивача та його представника розглянув заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, не переконавшись, що копія такої заяви отримана позивачем. Це позбавило сторону позивача можливості надати заперечення щодо обґрунтованості та співмірності витрат, подати клопотання про зменшення їх розміру. Таке порушення обмежує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідачі не подали попереднього розрахунку витрат у своєму відзиві, що позбавило сторону позивача можливості ознайомитися з розрахунком, надати свої зауваження чи заперечення, подати клопотання про зменшення розміру витрат.
Неподання розрахунку, згідно практики Верховного Суду є підставою для відмови у компенсації витрат на правничу допомогу.
Наданий відповідачами договір про надання правничої допомоги не містить порядку обчислення гонорару, що унеможливлює встановлення його реального розміру та перевірку пропорційності витрат часу і наданих послуг. Також з наданих документів: договору, додаткової угоди від 01.08.2025 та акту приймання-передачі послуг, неможливо визначити чи встановлений гонорар є фіксованим чи погодинним, а також перевірити його співмірність із реально витраченим адвокатом часом.
Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.
Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат Юркевич Х. М. подала відзив на апеляційні скарги представника позивача. Вважає рішення та додаткове рішення суд законними та обґрунтованими, а апеляційні скарги безпідставними.
ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на праві приватної власності належать земельні ділянки, які межують із земельною ділянкою позивача. Право власності на свої земельні ділянки вони оформили 05.06.2007 року, дані земельні ділянки було зареєстровано у земельному кадастрі та присвоєно відповідні кадастрові номери: 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023.
Зазначає, що позивач самовільно облаштував дорогу по їх приватизованих земельних ділянках. З метою уникнути конфліктів та винести межі належних їм земельних ділянок на місцевості в 2019 році, ними було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). З моменту відведення земельних ділянок ні їхні площі, ні конфігурації ніколи не змінювались.
Також звертає увагу, що після ознайомлення з матеріалами справи в суді було прийнято рішення винести ще раз межові знаки земельних ділянок на місцевості. Після винесення меж земельних ділянок, комісією встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються фактично меншими земельними ділянками, ніж ними приватизовано, а саме польова дорога, якою бажає користуватися ОСОБА_1 проходить по приватизованій земельній ділянці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Тобто польова дорога, яка зображена в документах позивача має проходити за межами їх ділянки.
Генеральний план села Великий Ключів було затверджено у 2009 році, тобто після того, як відповідачі приватизували належні їм земельні. Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їхні земельні ділянки межують не з дорогою, а безпосередньо із ОСОБА_5 та землями Держлісфонду. Вважає що при виготовленні генерального плану села Великий Ключів не було враховано раніше приватизовані земельні ділянки.
Вважає, що жодних доказів, що дорога загального користування та польова дорога існували на момент отримання відповідачками у власність державних актів позивачем суду не надано. Крім того, вказані державні акти позивачем не оспорювались та недійсними не визнавалися, а земельні ділянки для суспільних потреб не вилучалися.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не доведено факту порушення його права, також не доведено існування доріг та їх стану на момент отримання відповідачами державних актів на право власності на земельні ділянки.
Також при винесенні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції було дотримано процедуру розгляду заяви про розподіл судових витрат, і позивачу поштовою кореспонденцією направлялась заява про ухвалення додаткового рішення, проте ні позивачем, ні його представником не було подано до суду першої інстанції жодного заперечення щодо стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат.
Просить рішення та додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну допомогу, загальний розмір 20 000 грн.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Романишин Д.М. підтримали доводи апеляційних скарг з наведених у них мотивів.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Юркевич Х.М. заперечила доводи апеляційних скарг посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог: Нижньовербізької сільської ради об'єднаної територіальної громади Коломийського району в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав, також не доведено існування доріг та їх стану на момент отримання відповідачками державних актів на право власності на земельні ділянки
З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0, 8500 га, що розташована у с. Великий Ключів, Коломийського району, Івано-Франківської області, землю передано для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується копією Державного акту а право приватної власності на землю Серія І-ІФ № 000440 від 23.05.2001 року.
Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2610404542020 від 15.06.2020 року, ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1718 га, кадастровий номер 2623280401:04:003:0056, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, яка розташована в селі Великий Ключів.
Згідно з копією Відомості про право власності, ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності земельна ділянка у с. Великий Ключів, Коломийського району, Івано-Франківської області, на підставі рішення органу місцевого самоврядування Великоключівської сільської ради 17.12.1997 року, ХІІІ сесія ІІ скликання.
ОСОБА_4 , належать земельна ділянка: площею 0,25га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки 2623280401:04:003:0050, а також земельна ділянка: площею 0,5589 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2623280401:04:003:0051.
ОСОБА_3 , належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,8495га, що розташована в селі Великий Ключів, Коломийського району, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер № 2623280401:04:003:0022, земля ОСОБА_3 межує із дорогою загального користування, а також із польовою дорогою.
ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,6555га, що розташована в селі Великий Ключів, Коломийського району, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер № 2623280401:04:003:0023, земля ОСОБА_11 , межує із дорогою загального користування та польовою дорогою.
Повідомленням № В-399 від 22.08.2019 Нижньовербізької сільської ради, роз'яснено про те, що для визначення меж польової дороги, яку позивач хоче встановити на місцевості необхідно провести винос меж приватизованих земельних ділянок, яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , у АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» винос меж земельної ділянки, яка перебуває у власності здійснюється виключно проектною організацією, що має відповідну ліцензію на виконання проектно-вишукувальних робіт.
За змістом повідомлень № В-440 від 16.09.2019, № В-477 від 18.09.2019, № В-684 від 14.01.2020, № В-498 від 16.09.2020, № В-499 від 16.09.2020 Нижньовербізької сільської ради та Акту від 11.06.2020 комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища вбачається, що виконавчим комітетом Нижньовербізької сільської ради ОТГ власникам земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надіслано повідомлення та приписи щодо проведення робіт по виносу меж їх ділянок в натурі, оскільки межі їх земель не закріплені межовими знаками в натурі, що унеможливлює визначення межі польової дороги, яку ОСОБА_1 , хоче встановити на місцевості. Також відновлення межових знаків, приватизованих земельних ділянок не входить у компетенцію земельної комісії органу місцевого самоврядування, дану роботу виконують виключно проектні організації, які мають на це відповідну ліцензію.
Генеральний план забудови села Великий Ключів Нижньовербізької сільської ради ОТГ Коломийського району, Івано-Франківської області розроблений у 2009 році та в 2013 році.
Відповідно до Висновку експерта № 02/05 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 346/4522/20 від 16.04.2024 року, земельні ділянки, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району: кадастровий номер №2623280401:04:003:0022, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та кадастровий номер №2623280401:04:003:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , межі, яких виражені на місцевості у вигляді дерев'яних кілків, за результатами топографо-геодезичних вишукувань земельних ділянок, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району (кадастрові номери: 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023), складеної сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_12 не відповідають межам на земельні ділянки, згідно даних поземельних книг (каталог координат) 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023. Дорога загального користування, що відображена у викопіюванні з Генерального плану села Великий Ключів, перетинається (накладається) із межами земельних ділянок, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району: кадастровий номер №2623280401:04:003:0022, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та кадастровий номер №2623280401:04:003:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , за результатами топографо-геодезичних вишукувань земельних ділянок, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району (кадастрові номери: 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023), складеної сертифікованим інженером-геодезистом Кухтей M.B.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 316, частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до статті 368 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння. При цьому право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення діями відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цього права із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд, шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України (далі -ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається формованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Статтею 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно з частиною другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Відповідно до статті 21 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі, в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші.
У частині першій статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Способи захисту прав на землю встановлені частиною третьою статті 152 ЗК України: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 зайняли частину земель загального користування - дорогу та польову дорогу, та наразі відсутній прохід та під'їзд до земельної ділянки позивача кадастровий номер 2623280401:04:003:0056 площею 0,1718 га, яка належить йому на праві власності, чим порушуються його права та законні інтереси як власника.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції установлено, що за змістом позову суть порушеного права ОСОБА_1 полягає у тому, що відповідачі самовільно зайняли частину земель загального користування - дорогу та польову дорогу, що створює йому перешкоди для заїзду (проїзду) до його земельної ділянки.
На підтвердження позовних вимог, а саме, що дії відповідачів призвели до зайняття відповідачами доріг, які визначені у генеральному плані села, позивач посилався на висновок, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи.
Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Частиною п'ятою статті 106 ЦПК України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Висновок експерта є одним з видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Відповідно до Висновку експерта № 02/05 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 346/4522/20 від 16.04.2024 року, земельні ділянки, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району: кадастровий номер №2623280401:04:003:0022, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та кадастровий номер №2623280401:04:003:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , межі, яких виражені на місцевості у вигляді дерев?яних кілків, за результатами топографо-геодезичних вишукувань земельних ділянок, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району (кадастрові номери: 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023), складеної сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_12 не відповідають межам на земельні ділянки, згідно даних поземельних книг (каталог координат) 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023. Дорога загального користування, що відображена у викопіюванні з Генерального плану села Великий Ключів, перетинається (накладається) із межами земельних ділянок, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району: кадастровий номер №2623280401:04:003:0022, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та кадастровий номер №2623280401:04:003:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , за результатами топографо-геодезичних вишукувань земельних ділянок, що розташовані в селі Великий Ключів, Коломийського району (кадастрові номери: 2623280401:04:003:0022 та 2623280401:04:003:0023), складеної сертифікованим інженером-геодезистом Кухтей M.B.
Суд виходить з того, що генеральним планом визначено функціональне призначення земельної ділянки або ж частини території за її цільовим призначенням як землі громадської чи житлової забудови, такі земельні ділянки не можуть бути передані у власність без внесення відповідних змін до генерального плану та іншої містобудівної документації.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що обидві ділянки, які прилягають до спірної дороги, сформовані у встановленому порядку та зареєстровані у Держгеокадастрі. Тобто відповідачі оформили право на земельну ділянку шляхом отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та провели визначення їх на місці із встановленням меж, узгоджених у встановленому порядку.
Доказів щодо визначення відповідачами меж виділених земельних ділянок в натурі із порушенням містобудівної документації, зокрема в частині межі із землею комунальної власності, які позначено як дорога, позивачем не представлено і такі в матеріалах справи відсутні.
Також суд мотивовано зазначав, що жодних доказів, що дорога загального користування та польова дорога існували на момент отримання відповідачками у власність державних актів суду не надано.
Так, за змістом повідомлень № В-399 від 22.08.2019 та № В-440 від 16.09.2019 Нижньовербізької сільської ради видно, що саме ОСОБА_1 хотів встановити на місцевостімежі польової дороги. Таким чином, можна зробити висновок, що до звернення ОСОБА_1 межі польової дороги винесено не було.
Матеріали справи не містять доказів того, що до земельної ділянки позивача відсутній інший заїзд.
Також суд першої інстанції обґрунтованого відхилив посилання позивача на викопіювання з Генерального плану села як на доказ існування доріг, оскільки як вбачається з матеріалів справи, докази встановлення дороги і польової дороги у визначених межах до затвердження Генерального плану в 2009 році відсутні. Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право власності на свої ділянки ще до розроблення генерального плану у 2007 році.
Встановивши, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав внаслідок недотримання норм земельного чи цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Стосовно доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду про стягнення з позивача витрат понесених відповідачами на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції слід зазначити наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
04.08.2025 від представника відповідачів, адвоката Юркевич Х.М. до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. Зі змісту заяви встановлено, що позивачем у вказаній справі зазначено ОСОБА_13 , який проживає в с. Верхній Вербіж Коломийського району, а не позивач у справі ОСОБА_1 та докази надіслання заяви на адресу ОСОБА_13 9т.3 а.с. 60-69) .
На підтвердження понесених відповідачкою ОСОБА_3 витрат за професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи Коломийським міськрайонним судом адвокатом Юркевич Х. М. долучено копії договорів про надання правової допомоги № 77-11/20 від 24.11.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Юркевич Х.М.; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 77-11/20 від 24.11.2020 року; копію Акту прийому передачі від 01.08.2025 року, згідно якого адвокатом Юркевич Х.М., були надані послуги ОСОБА_3 за правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги №77-11/20 від 24.11.2020 року на загальну суму - 42 300 грн, а саме: за вивчення матеріалів цивільної справи № 346/4522/20 та підготовки відзиву на позовну заяву по цивільній справі № 346/4522/20 - 15 000 грн, участі адвоката в судових засіданнях по цивільній справі №346/4522/20 (одне судове засідання 1800 грн, що відповідно за участь в 11 судових засіданнях - 19 800 грн), підготовка та подання клопотання по цивільній справі № 346/4522/20 (одне клопотання 1500 грн, що відповідно за 5 клопотань - 7 500 грн), та фіскальний чек від 01.08.2025 року на суму - 42 300 грн.
12 серпня 2025 року адвокат Юркевич Х. М. подала до суду першої інстанції уточнену заяву про ухвалення додаткового рішення по судових витратах з додатками, в якій позивачем правильно зазначено ОСОБА_1 та додано квитанцію про надіслання копії цієї заяви ОСОБА_1 12.08.2025.
Додаткове рішення у справі суд першої інстанції ухвалив 14.08.2025.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно даних трекера поштових відправлень поштове відправлення № 7820364722586, а саме уточнену заяву про ухвалення додаткового рішення по судових витратах ОСОБА_1 отримав 16.08.2025.
Даних про повідомлення судом першої інстанції про розгляд заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо ухвалення додаткового рішення судом без повідомлення позивача та його представника та не забезпечення судом першої інстанції позивача ОСОБА_1 права надати заперечення щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу є обґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що стороною відповідачів не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи, а відтак позивач був позбавлений можливості подати свої заперечення щодо стягнення з нього витрат з правничої допомоги.
Заява подана представником відповідачів після ухвалення рішення суду 12.08.2025 отримана позивачем 16.08.2025, однак суд ухвалив додаткове рішення 14.08.2025, за відсутності даних про отримання такої заяви позивачем та можливості подання ним своїх заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Юркевич Х. М. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Щодо витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Підставою для відшкодування відповідних судових витрат, в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу, є довіреність або ордер, виданий згідно Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», детальний опис робіт (наданих послуг), а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідачів в 26 вересня 2025 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідачів просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 000 грн.
До відзиву на апеляційну скаргу адвокатом Юркевич Х. М. додано копії договору про надання правової допомоги №90-09/25 від 16.09.2025, додаток №1 до договору №90-09/25 від 16.09.2025 з рахунком №01/90-09/25 від 23.09.2025 на суму 20 000 грн ордер та акт прийому передачі, відповідно до якого адвокатом надано послуги складання та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну каргу по справі №346/4522/20 - 16 000 грн, участь адвоката в судовому засіданні по розгляду справи - 4 000 грн, загальна сума 20 000 грн, а також додано чек від 23.09.2025 на суму 20 000 грн.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Таким чином, беручи до уваги обсяг наданої правої допомоги адвокатом при розгляді справи в апеляційній інстанції, відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, а також у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги на додаткове рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що доведеним та обґрунтованим є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича на рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 липня 2025 року залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Задовольнити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича на додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 серпня 2025 року.
Додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 серпня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 20 000 грн судових витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні заяви адвоката Юркевич Христини Михайлівни в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) 10 000 грн витрат по оплаті правничої допомоги в апеляційній інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин