П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9947/25
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О. І.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 23290/15-32-04-06 від 14.09.2023 р., винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 23287/15-32-04-06 від 14.09.2023 р., винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що актом камеральної перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, в результаті чого на ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями накладено штраф у розмірі 25% та 50% на підставі пп.124.2, 124.3 ст.124 ПК України. Позивач не погоджується з такими рішеннями контролюючого органу, оскільки для застосування штрафних санкцій у розмірі 25% та 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання відповідач повинен довести факт вчинення платником податків діяння умисно та повторно. Між тим, матеріали камеральної перевірки не містять жодних доказів того, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" вчинило дії умисно та повторно. Крім того, належне виконання вимог податкового законодавства стосовно несвоєчасної сплати податку на нерухоме майно відбулося не з вини позивача, ним вживалися відповідні заходи щодо своєчасного його сплати, що виключає протиправність діяння та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Також зауважує, що відповідачем неправильно визначено відлік терміну затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, який у контексті платежів та звітних періодів, зазначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, починається з 02.08.2023 р., а не з 29.04.2022 р., 29.07.2022 р. як зазначено в акті камеральної перевірки. Окрім цього, позивач вказує на порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, визначених п.76.3 ст.76 ПК України
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" штрафу в сумі 3639 (три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 68 коп.
Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" штрафу в сумі 21838 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 06 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області з рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" судовий збір у сумі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області з рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та надання висновків, що не відповідають викладеним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В своїй скарзі зазначає, що згідно Порядку № 225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку на підставі відповідної заяви платника податків. Тобто, питання щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податку податкового обов'язку приймається контролюючим органом за заявою такого платника податку. Заява, щодо неможливості виконання податкових зобов'язань, відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, від платника ТОВ «МІКСОН КОАТІНГС» (код ЄДРПОУ 01415909) до Головного управління ДПС в Одеській області, не надавалась.
Також вказує, що у даному випадку виникає питання щодо співмірності заявленої суми на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. зі складністю справи. Адвокатом не зазначається жодної інформації щодо взагалі витраченого часу на супроводження даної судової справи.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 16.02.2022 р. № 9032830164, в якій позивач самостійно визначив грошові зобов'язання у розмірі 72793,50 грн.
Згідно платіжної інструкції від 23.02.2023 р. № 1506 ТОВ "МІКСОН КОАТІНГ" сплатило податок на нерухоме майно у розмірі 72793,50 грн.
02.08.2023 р. посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку щодо порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909.
Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного в податковій декларації від 16.02.2022 р. № 9032830164 грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 72793,50 грн., а саме: граничний термін сплати - 29.04.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 300; граничний термін сплати - 31.10.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 115; граничний термін сплати - 29.07.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 209; граничний термін сплати - 30.01.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 24.
На підставі акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06, яким до позивача на підставі п.124.2 ст.124 ПК України за затримку на 24 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 18198,36 грн. застосовано штраф у розмірі 25 % у сумі 4549,59 грн.;
- від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06, яким до позивача на підставі п.124.3 ст.124 ПК України за затримку на 115, 209, 300 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 54595,14 грн. застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 28297,57 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акту камеральної перевірки та обставин справи, дійшов висновку, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" підлягав притягненню до відповідальності на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 909,91 грн. грн. за ставкою 5% погашеної суми боргу (18198,36 грн.) та у сумі 5459,51 грн. за ставкою 10% погашеної суми боргу (54595,14 грн.), а тому податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3639,68 грн., а податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у сумі 21838,06 грн. Водночас вказав, що в іншій частині податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
ПК України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно зі ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Спірним питанням у цій справі є визначення правомірності накладення на ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" за оскаржуваними податковим повідомленнями-рішеннями штрафу у розмірі 25% та 50% суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на підставі пп.124.2, 124.3 ст.124 ПК України.
Стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
Так, згідно п.124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно п.124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені п.124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Згідно п.124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені п.124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Підпунктом 109.1 ст. 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 109.2, 109.3 ст. 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених п.119.3 ст. 119, п.п.123.2-123.5 ст. 123, п.п.124.2, 124.3 ст. 124, п.п.125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Суд першої інстанції правомірно з урахуванням висновків Верховного Суду зазначив, що відповідальність, передбачена п.124.1 ст.124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Натомість, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пп.124.2 і 124.3 ст.124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктами 112.1, 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, невжиття платником достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, останній вважається винним у вчиненні правопорушення.
ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені в пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Уважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.
Тобто, обов'язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
У всіх інших випадках, визначених ПК України, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно недотримання нею вимог ПК України, за які така відповідальність встановлена.
Юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме що платник мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Верховним Судом у справі № 320/46342/23 від 16 жовтня 2025 року.
Натомість, як з'ясовано судом в даній ситуації, акт камеральної перевірки від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909, яким зафіксовано порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначених податковою декларацією від 16.02.2022 р. № 9032830164, по граничних термінах сплати 29.04.2022 р., 31.10.2022 р., 29.07.2022 р., 30.01.2023 р. із затримкою на 300, 115, 209, 24 календарних днів на загальну суму 72793,50 грн., не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України
Колегія суддів зазначає, що, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні визначені статтею 83 ПК України матеріали, зокрема це може бути наявні матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником аналогічного правопорушення з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів.
Також, з огляду на вказані норми законодавства, у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості встановлювати наявність у платника податків винного діяння в умисній формі.
Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19).
Проте, акт перевірки від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909 таких відомостей не містить, а містить лише посилання на обізнаність ТОВ «МІКСОН КОАТІНГС» з нормами ПК України та його обов'язком своєчасної сплати податкових зобов'язань.
Зокрема контролюючий орган в акті перевірки вказав, що позивач мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, так як:
- самостійно визначив та подав декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій задекларував суми податкових зобов'язань. Вказана декларація складена і підписана відповідно до ст.48 Кодексу та подана у спосіб, визначений діючим законодавством;
- платник був обізнаний з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати зобов'язання у визначені законодавством терміни.
В той же час суд першої інстанції, з посиланням на висновок Верховного Суду від 08.05.2025 р. у справі № 460/20441/23, правомірно зазначив, що наведені обставини є загальними умовами, які існують для всіх платників податків, а відтак жодним чином не доводять факт наявності у позивача реальної можливості вжити заходи зі своєчасної сплати податку на нерухоме майно та не містять жодної вказівки та, відповідно, доказу, щодо наявності умислу на вчинення дій щодо несплати (несвоєчасної сплати) такого податку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як виплаває з змісту норми п. 124.1 статті 124 ПК України, воно є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.
У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.
Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, указує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.
Установлені колегією суддів в цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909 лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту підпункту 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України і відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Останніх не встановлено й судом першої інстанції під час судового розгляду.
Оскільки відповідачем не доведено, що дії позивача мали умисний характер, то відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пп.124.2, 124.3 ст.124 ПК України, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Між тим, суд зауважує, що згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами пп."б" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Водночас, колегія суддів зазначає, що особливістю цієї справи є те, що граничний строк сплати ТОВ «Міксон Коатінгс» податкового зобов'язання припав на період, коли в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року і який триває і досі.
Так, з метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» (далі - Закон №2118-IX), який набрав чинності 07 березня 2022 року.
Цим Законом підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено пунктом 69, відповідно до якого установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Законом України від 24 березня 2022 року №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», який набрав чинності 05 квітня 2022 року, у підпункті 69.1 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».
В подальшому Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон №2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було викладено в іншій редакції.
Зокрема, установлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац перший підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року (абзац третій підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац восьмий підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Законом №2260-IX також був викладений у новій редакції підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Зокрема, відповідно до останнього абзацу вказаного підпункту установлено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за №967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок №225).
Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року.
Аналізуючи наведені норми права, що врегульовують питання виконання платниками податків податкового обов'язку із сплати податків та зборів до бюджету під час дії в Україні воєнного стану, Верховний Суд у постанові від 16.07.2024р. по справі №440/2936/23 дійшов наступних висновків.
Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з'явились дві категорії платники податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України в редакції Закону №2118-IX, водночас, Законом №2260-IX ці положення були уточнені.
Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 31 липня 2022 року. Впровадження такого правового регулювання відбулось 27 травня 2022 року, з огляду на що суд касаційної інстанції вважає такий строк (більше двох місяців) розумним та достатнім для виконання означеного податкового обов'язку та використання права на незастосування відповідальності.
Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов'язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку відповідно до вимог Порядку №225.
Суд касаційної інстанції зауважив, що та обставина, що Порядок №225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, у будь-якому випадку не позбавляє платників податків права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов'язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком.
Аналогічна позиція щодо порядку реалізації платником податків права на підтвердження неможливості виконання ним податкового обов'язку була викладена Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2024 року по справі №520/18349/23.
Узагальнюючи викладені вище висновки щодо застосування норм статті 124 ПК України та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України колегія суддів зазначає наступне.
У період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податків і зборів у разі здійснення такої сплати до 31 липня 2022 року. Несвоєчасне виконання означеного податкового обов'язку після указаної дати має наслідком притягнення платника до відповідальності відповідно до вимог статті 124 ПК України, але з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України. Застосування підвищеного розміру штрафних санкцій згідно з пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України залежить від обставин доведення контролюючим органом винної поведінки платника податків у формі умислу.
Ті платники податків, у яких відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов'язок із сплати податків і зборів, з 24 лютого 2022 року звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання такого обов'язку за умови обов'язкової сплати таких податків і зборів протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. З набранням чинності Законом №2260-ІХ передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків податкового обов'язку. Отже, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов'язок із сплати податків і зборів, з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов'язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку №225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.
Колегія суддів зазначає, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов'язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку №225.
Водночас, рішень, які б набрали законної сили, про визнання ТОВ "Міксон Коатінгс" таким, що не може виконувати податкові обов'язки матеріали справи не містять, що унеможливлює застосування до позивача абзацу 2 пункту 2 розділу 3 Порядку № 225 в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків.
Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що вноситься щокварталу, вважається сплатою за квартальний звітний період, і на неї поширюється дія абзацу дев'ятого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Таким чином, за порушення терміну сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за І квартал 2022 року такі платники звільняються від відповідальності за умови сплати зобов'язань не пізніше 01.08.2022 р.
Отже, відлік терміну затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб починається з 02.08.2022 р., що вірно зазначено судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 16.02.2022 р. № 9032830164, в якій позивач самостійно визначив грошові зобов'язання у розмірі 72793,50 грн., які сплачено 23.02.2023 р. згідно платіжної інструкції № 1506, а отже ТОВ "МІКСОН КОАТІНГ" порушило граничні терміни сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, а тому, враховуючи те, що відповідачем не доведено того, що такі дії мали умисний характер, позивач має нести відповідальність, визначену п.124.1 ст.124 ПК України, а саме:
- за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 18198,36 грн. у вигляді штрафу у розмірі 5% (затримка до 30 календарних днів включно) у сумі 909,91 грн.;
- за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 54595,14 грн. у вигляді штрафу у розмірі 10% (затримка більше 30 календарних днів) у сумі 5459,51 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акту камеральної перевірки та обставин справи, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" підлягав притягненню до відповідальності на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 909,91 грн. грн. за ставкою 5% погашеної суми боргу (18198,36 грн.) та у сумі 5459,51 грн. за ставкою 10% погашеної суми боргу (54595,14 грн.).
Безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більших ставок (25% та 50%), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-0406 на 3639,68 грн. (4549,59 грн. - 909,91 грн.), у податковому повідомленні-рішенні від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06 на 21838,06 грн. (27297,57 грн. - 5459,51 грн.).
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належну правову оцінку судом першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Щодо доводів апелянта про неспівмірність стягнутих витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн., позивачем надано розрахунок (детальний опис) вартості наданих послуг від 21.04.2025 р., відповідно до якого адвокатом надано такі послуги: підготовка та подання позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 23290/15-32-04-06 від 14.09.2023 р. та № 23287/15-32-04-06 від 14.09.2023 р. - 6 годин, вартість 1500 грн.; підготовка та подання відзиву по справі № 420/9947/25 - 2 години, вартість 500 грн.; платіжну інструкцію від 09.04.2025 р. № 47 на суму 1000 грн., а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Так, суд першої інстанції досліджуючи подані докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу правомірно вказав, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу співмірний із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а отже обґрунтовано стягнув витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.
Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова