Справа № 354/358/25
Провадження № 22-ц/4808/1512/25
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Томин
12 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Кузнєцова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Надвірнянської окружної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду від 03 вересня 2025 року, постановлену в складі судді Ваврійчук Т.Л. у м. Яремче, у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування земельної ділянки,
У лютому 2025 року виконувач обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:2638 і виділена з неї шляхом поділу спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3552 сформовані в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство», тобто належать до земель лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства.
Незважаючи на це, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3552 площею 0,1250 га зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, тоді як уповноважені органи рішень про виділення чи зміну цільового призначення початкової земельної ділянки не приймали. Отже, розпорядження ділянкою відбулося з порушенням установленої законом процедури та є неправомірним. На час набуття вона становила частину лісового масиву, вкрита багаторічними хвойними насадженнями. У силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду, відповідачка знала або, проявивши розумну обачність, мала знати про те, що ця ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону. На думку апелянта, придбання таких ділянок ставить під обґрунтований сумнів добросовісність набувача.
Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1250 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, розташовану в межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Ухвалою Яремчанського міського суду від 03 вересня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, виконувач обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу безпідставною, постановленою з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції застосував норми цивільного процесуального права, які набули чинності з 09.04.2025. Водночас позовну заяву було подано до суду 26.02.2025, а провадження у справі відкрито 11.03.2025.
Вказує, що станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція ст. 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви. І подана ним позовна заява зазначеним вимогам відповідала. А суд, залишаючи позов без розгляду, помилково не врахував, що в законодавстві України, в тому числі й у Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», відсутні норми, які б вказували на те, що абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України має зворотну дію в часі.
Звертає увагу, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем є добросовісний набувач.
Водночас, у позовній заяві та у своїх поясненнях прокурором наведено низку доводів щодо недобросовісності кінцевого набувача спірної земельної ділянки - відповідачки ОСОБА_1 . Однак, суд не надав цим доводам належної оцінки.
Відповідачка в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження ділянки до лісового масиву, наявність на ній багаторічних хвойних насаджень), знала або, проявивши розумну обачність, повинна була знати, що придбаває земельну ділянку, зайняту лісом. При цьому, відповідно до умов договору купівлі-продажу спірна ділянка визначена як земля для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), тоді як долучені до позовної заяви докази свідчать, що фактично вона розташована в межах лісового масиву.
Посилаючись на судову практику, наголошує, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.
Просить ухвалу Яремчанського міського суду від 03.09.2025 про залишення позову без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвокат Василечко Анатолій Васильович подав відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись висновками Конституційного Суду України, наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Суд повинен враховувати загальні вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні правил процесу забороняється встановлювати нові обов'язки, скасовувати чи звужувати процесуальні права, належні учасникам судового провадження, чи обмежувати їх використання.
Звертає увагу, що станом на момент реалізації органом державної влади повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої позовна заява прокурора відповідає вимогам. Тому залишення позовної заяви без розгляду є незаконним та необґрунтованим.
Вказує, що посилання суду першої інстанції на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» при застосуванні ст. 177 ЦПК України безпідставні, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути для продовження розгляду.
Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подавали, о відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта - прокурор Гоголь В.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідачки - адвокат Свищо С.М. поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвокат Василечко А.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану ухвалу скасувати.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомлено. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у лютому 2025 року виконувач обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування у відповідачки на користь держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, розташованої в межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області (т. 1, а.с. 1-34).
Ухвалою Яремчанського міського суду від 03 березня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, а саме: подання доказів, що підтверджують дійсну вартість спірного нерухомого майна на момент звернення до суду та долучення доказів щодо сплати судового збору за заявлену майнову вимогу про витребування земельної ділянки у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з дійсної вартості вказаного нерухомого майна із відрахуванням раніше сплаченого судового збору за вказану вимогу у сумі 3028,00 грн. (т. 1, а.с. 143-144).
06 березня 2025 року виконувачем обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури надіслано заяву про усунення недоліків, до якої долучено копію наказу №33к від 20 січня 2025 року та копію довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 05 березня 2025 року, а саме - земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:3552 (т. 1, а.с. 145-148).
Ухвалою Яремчанського міського суду від 11 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 149-150).
17 червня 2025 року представник відповідачки адвокат Свищо С.М. подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме: долучення експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області прокурором або Надвірнянською районною державною адміністрацією грошових коштів у розмірі вартості спірної ділянки, посилаючись на те, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, яким внесено зміни до ст. 390 ЦК України, ст.ст. 177, 265 ЦПК України (т. 2, а.с. 14-18).
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заперечив щодо залишення позовної заяви без руху, вказавши, що на момент подання вказаного позову до суду позовна заява відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України у чинній на той час редакції.
Вважав, що абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року не має зворотної дії в часі, оскільки зазначена норма є нормою процесуального права, а також погіршує становище позивача, що є неприпустимим відповідно до положень ст. 58 Конституції України та ст. 3 ЦПК України. Відтак, підстави для подання прокурором експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та внесення на депозитний рахунок грошових коштів у сумі її вартості відсутні.
Крім того, при зверненні до суду з позовом прокурор вказав, що відповідачка ОСОБА_1 при набутті у власність спірної земельної ділянки діяла недобросовісно, у зв'язку із чим до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Із урахуванням наведеного вказував, що підстави для залишення цього позову без розгляду відсутні.
Ухвалою Яремчанського міського суду від 19 серпня 2025 року з вищевказаних підстав позовну заяву залишено без руху й надано п'ятиденний строк на усунення виявлених недоліків, а саме: долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1250 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, чинної на дату подання позовної заяви; внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26289647, банк отримувача: ДКС України, місто Київ, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) прокурором або Надвірнянською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки (т. 2, а.с. 67-69).
Вказану ухвалу суду було доставлено до електронного кабінету Надвірнянської окружної прокуратури та Надвірнянської районної державної адміністрації 19 серпня 2025 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 70, 71), а також вручено прокурору Яремчанського відділу Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області Римаруку В.В., про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка за його особистим підписом (т. 2, а.с. 76).
Однак, у встановлений строк недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 19 серпня 2025 року, позивачем не усунуто та станом на 03 вересня 2025 року не подано до суду будь-яких заяв чи клопотань щодо виконання зазначеної ухвали.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, якому після відкриття провадження у справі надано термін для усунення виявлених недоліків позовної заяви, не усунув вказані в ухвалі суду від 19 серпня 2025 року недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а норми чинного цивільного процесуального законодавства не наділяють суд повноваженнями щодо продовження розгляду справи у разі невиконання позивачем ухвали суду про залишення позову без руху.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України.
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 2 ЦПК України).
У частині першій ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Водночас, право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Процесуальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом позовних вимог, поданий виконувачем обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації позов у даній справі є віндикаційним (ст.ст. 387, 388 ЦК України).
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду.
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину четверту ст. 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Обов'язковість врахування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах Верховного Суду, зокрема від 30.04.2025 у справі №686/14711/21, від 07.05.2025 у справі №128/680/21, від 21.05.2025 у справі №678/1280/21.
У зв'язку із набранням чинності вищевказаного Закону ухвалою Яремчанського міського суду від 19 серпня 2025 року позовну заяву виконувача обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування земельної ділянки залишено без руху й надано п'ятиденний строк на усунення виявлених недоліків, а саме: долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1250 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, чинної на дату подання позовної заяви; внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26289647, банк отримувача: ДКС України, місто Київ, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) прокурором або Надвірнянською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частини дванадцята, тринадцята статті 187 ЦПК України).
Крім того, підстави для залишення позову без розгляду встановлені ст. 257 ЦПК України. Так, п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Що доводів апелянта про те, що позовна заява, подана прокурором до суду 26 лютого 2025 року, відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України у редакції, чинній на дату звернення до суду, а нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто після подання позовної заяви, колегія суддів зазначає що хоча позов подано прокурором до набрання чинності вищевказаними змінами, однак внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов'язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Тобто, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для вирішення віндикаційного спору.
Колегія суддів відхиляє також твердження апелянта про те, що положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не мають зворотної дії в часі, виходячи з наступного.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також були внесені зміни і до ч.ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України та ст. 265 ЦПК України, а саме: у статті 185 частину другу доповнено абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму»; перше речення частини третьої викладено в такій редакції: «Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду»; статтю 265 доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Так, вищевказані зміни до норм процесуального закону внесені після відкриття провадження у справі. Однак, вказані норми мають зворотну дію в часі у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, добросовісність якого, в свою чергу, може бути спростована виключно в ході розгляду справи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи його від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду.
Тому цей Закон має зворотну дію в часі, в тому числі і абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ст.ст. 390, 391 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
З огляду на зазначені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор, який звернувся до суду із цим позовом про витребування земельної ділянки, зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви.
Виконувач обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури не усунув недоліки позовної заяви, що є підставою, визначеною ч. 13 ст. 187 та п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви без розгляду.
Отже, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції діяв відповідно до норм процесуального права та принципу юридичної визначеності.
Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom, заява №8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France, заява №29731/96).
У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») (заява №23436/03) зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Golder v. the United Kingdom», серія A №18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 29 липня 1998 року у справі «Guerin v. France», пункт 37).
Відтак, залишенням позовної заяви без розгляду жодним чином не порушуються права позивача в частині судового захисту інтересів держави, оскільки відповідно до положень частини другої ст. 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував твердження прокурора щодо недобросовісності відповідачки при набутті спірної земельної ділянки та, відповідно, помилково поклав на нього обов'язок виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, не заслуговують на увагу як безпідставні з огляду на таке.
Як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем у розумінні статті 388 ЦК України, оскільки вона на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2020 набула земельну ділянку, яка фактично належить до земель лісового фонду, що випливає із зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак ділянки (входження до лісового масиву, наявність багаторічних хвойних насаджень), про які відповідачка, проявивши розумну обачність, не могла не знати.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/20528/21).
З урахуванням викладеного, обставини добросовісності/недобросовісності набувача земельної ділянки досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення процесуальних питань. На даній стадії перегляду процесуальної ухвали суду першої інстанції апеляційний суд не може давати оцінку добросовісності чи недобросовісності дій відповідача при набутті у власність спірної земельної ділянки, адже ця обставина має бути з'ясована судом при вирішенні справи по суті.
Відтак, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу Надвірнянської окружної прокуратури слід залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 03.09.2025 - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Надвірнянської окружної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Яремчанського міського суду від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року