П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1579/25
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 24.03.2025 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо обмеження з 21.03.2024 максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано ГУ ПФУ здійснити з 21.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром.
Одеським окружним адміністративним судом 01.07.2025 року видані виконавчі листи по справі №420/1579/25.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Відділ ПВР) від 17.07.2025 року відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_1) з виконання виконавчого листа №420/1579/25 виданого 01.07.2025 року Одеським окружним адміністративним судом. В постанові вказано, що божнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Боржником ГУ ПФУ надіслано Відділу ПВР лист від 27.08.2025 року, яким повідомлено про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі №420/1579/25. Повідомлено, що за рішенням ГУ ПФУ від 19.06.2025 року встановлено з 21.03.2024 року розмір пенсії - 75956,55грн. Проте до розміру пенсії щодо перевищує максимальний розмір застосовано з 01.01.2025 року положення постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та розмір пенсії позивача склав 34188,86грн сума доплати за період з 21.03.2024 по 30.06.2025 року склала 552866,69грн, яка обліковується в реєстрі судових рішень
Заявник звернувся до Відділу ПВР та дізнався про повідомлення ГУ ПФУ про здійснення йому з 21.03.2024 перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Сума доплат після перерахунку пенсії з 21.03.2024 року по 30.06.2025 рік склала 552866,69 грн внесена до Реєстру судових рішень, виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України за датою набрання законної сили 10.06.2025.
Заявник звернувся до суду із заявою у порядку ст.383 КАС України, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року у справі №420/1579/25 в частині не сплати йому нарахованої заборгованості з пенсійних виплат за період часу з 21.03.2025 року по 30.06.2025 рік у розмірі 552866,69грн;
зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області вжити заходи щодо усунення порушень п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, шляхом сплати йому нарахованої заборгованості з пенсійних виплат за період часу з 21.03.2025 року по 30.06.2025 рік у розмірі 552866,69 грн;
зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області повідомити Одеській окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження ухвали суду за результатами розгляду цієї заяви;
вийти за межі його вимог у разі, якщо суд вбачає в цьому необхідність для повного захисту його прав, свобод та інтересів, про захист яких він просить.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на запит отримав інформацію з ДВС, що сума доплат після перерахунку пенсії за рішенням суду від 24.03.2025 року з 21.03.2024 року по 30.06.2025 рік склала 552866,69 грн внесена до Реєстру судових рішень, виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України за датою набрання законної сили 10.06.2025, проте він не отримує вказану доплату.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України по справі №420/1579/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, а тому просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року у справі № 420/1579/25, якою відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, поданої в порядку ст. 383 КАСУ та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь- яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.
Також посилається й на те, що Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував. шо відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).
Крім того, зазначає про те, що відсутність бюджетних асигнувань не повинно бути проблемою пенсіонера, порушувати його соціальні права, права на своє майно, а відповідач у свою чергу таким чином повинен створити такі умови за яких пенсіонеру повинні бути здійсненні усі виплати ( заборгованість з пенсії).
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, виходив з того, що виплата заборгованості заявнику також залежить від бюджетного фінансування на погашення боргів відповідно Реєстру судових рішень, виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України, в якій ГУ ПФУ на виконання рішення суду внесені відомості про заборгованість перед заявником у сумі 552866,69 грн. А отже, ГУ ПФУ при виконанні рішення від 24.03.2025 року по справі №420/1579/25 не допускало протиправних дій, бездіяльності, у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Зазначені приписи чинного законодавства України свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.
Так, частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження з 21.03.2024 максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 з 21.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що подана стягувачем заява в порядку ст.383 КАС України обґрунтована виключно тим, що ним не отримана нарахована відповідачем доплата після перерахунку пенсії на виконання рішення суду з 21.03.2024 року по 30.06.2025 рік у розмірі 552866,69 грн, відомості про яку внесені до Реєстру судових рішень та виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України за датою набрання законної сили 10.06.2025.
Отже заявник не зазначав про здійснення вказаних дій відповідача протиправними при виконанні рішення суду.
Щодо визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду (згідно ст.383 КАС України), то колегія суддів зазначає, що Постановою Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Так, як вбачається з листа ГУ ПФУ в Херсонській області «Про виконання рішення суду по справі 420/1579/25 ВП НОМЕР_1» Сума доплати на виконання рішення Суду від 24.03.2025 по справі № 420/1579/25 за період з 21.03.2024 по 30.06.2025 (по місяць відпрацювання рішення суду) складає 552866,69 грн., яка обліковується в реєстрі судових рішень, виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України за датою набрання законної сили 10.06.2025 (розрахунок боргу разом з протоколами перерахунків додаються).
Водночас повідомляємо, що формування вказаного реєстру проходить централізовано на рівні Пенсійного фонду України, з урахуванням дати набрання рішення законної сили в межах України (а не однієї області).
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в порядку ст.383 КАС України, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на виконання судового рішення яке набрало законної сили вчиняв дії на реалізацію своїх повноважень, що не можна вважати бездіяльністю, а отже вимоги заявника у цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою судом першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 18 листопада 2025 року .
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова