Справа № 725/2696/25
Провадження 2/718/512/25
"18" листопада 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого - судді Мінів О.І.,
секретаря судових засідань Анучкіної О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м. Кіцмань, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу №725/2696/25 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», інтереси якого представляє Чайка Ірина Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 01.05.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 01.05.2024-100003214.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 13 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 01.05.2024, строком на 210 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та розрахунок денної процентної ставки: 0,88% = (24078.27/13000)/210? 100%.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту становить 20 % від суми Кредиту та дорівнює 2 6000,00 грн. Неустойка: 130 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 49 400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000,00 грн., процентам в розмірі 27 300,00 грн., комісія 2 600,00 грн., та неустойка 6 500,00 грн.
Враховуючи вище викладене представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 01.05.2024-100003214 від 01.05.2024 у розмірі 49 400,00 грн. та судовий збір.
Представник відповідача скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок тяжкого відкритого проникаючого черепно-мозкового поранення, мінно-вибухової травми (20.02.2024р.), забою головного мозку, перелому скроневої кістки ліворуч з потраплянням кісткових та металевих уламків в мозок, вираженого астено-невротичного синдрому та інших поранень і захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини. Так, перебуваючи на військовій службі ОСОБА_1 20.02.2024 року отримав мінно-вибухову травму, тяжке відкрите проникаюче черепно-мозкове поранення, забій головного мозку та інші ураження головного мозку. Відповідно до довідки ВЛК від 24.04.2025 року та свідоцтва про хворобу від 24.04.2025 внаслідок отриманої черепно-мозкового травми ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби.
Окрім того, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, а тому з нього не підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору. Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги визнає в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000,00 грн., а в решті позовних вимог просить відмовити.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.08.2025 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с.39)
Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» 08.10.2025 скерував на адресу суду відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задоволити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
Представником відповідача ОСОБА_2 11.11.2025 скеровано на адресу суду клопотання про зупинення провадження у справі та 12.11.2025 скеровано заяву про розгляд справи без участі, в якій остання вказує, що представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №718/2653/25 за заявою ОСОБА_3 , зацікавлені особи: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Брусницької сільської ради, ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Розгляд клопотання про зупинення провадження у справі здійснити за відсутності відповідача та його представника. Вимоги в клопотанні підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Так, судом встановлено, що 01.05.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.05.2024-100003214 в електронній формі, шляхом підписання сторонами заявки та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), за яким кредитодавець зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (а.с.12-17)
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Дата надання кредиту, сума, тип, дата повернення, проценти, графік платежу встановлюється у заявці (п. 3.3.1-3.3.7).
Відповідно до п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача НОМЕР_1 .
Згідно з п. 4.3. Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів, комісії (ій), встановлену договором - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною оферти; неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язання за цим договором - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги про нарахування таких санкцій.
Пропозиція підписана шляхом накладання електронного підпису.
01.05.2024 року відповідачем підписано електронним підписом заявку одноразовим ідентифікатором (Е 993), яка є невід'ємною частиною пропозиції та в якій сторони погодили суму кредиту 13 000,00 грн., строк кредитування 210 днів, дата повернення кредиту 26.11.2024 року, фіксована незмінна процентна ставка (економ) - 1% за один день користування, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, зазначених у графіку платежів (п.п. 2,3,4,9 Заявки).
Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 2 600,00 грн. (п.п. 8 Заявки).
Відповідно до п. 17 Заявки неустойка: 130,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
В Заявці погоджено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_1 .
Відповідно до договору від 01.05.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 13 000,00 грн. строком на 210 днів, ОСОБА_1 01.05.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 13 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції «LIQPAY», за № 2456846879 від 01.05.2024 о 22:55 (а.с.9, 12-17).
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі.
Як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 01.05.2024-100003214 від 01.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 49 400,00 грн.(а.с.8).
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 49 400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000 грн., по процентам (нараховані за період з 01.05.2024 по 26.11.2024, в розмірі 27 300,00 грн., комісії в розмірі 2 600,00 грн. та неустойка в розмірі 6 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13 000,00 грн., а отже акцептовано умови договору.
Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Таким чином в підписаній відповідачем пропозиції чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами та комісія пов'язана з наданням кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогамистатті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зістаттею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору. Розрахунок заборгованості підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.
Як встановлено судом, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 01.05.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 01.05.2024-100003214 в електронній формі, шляхом ідентифікації з використанням системи BankID Національного банку та підписано одноразовим ідентифікатором Е 993 (а.с.12-17).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Стаття 14 вищезазначеного закону передбачає, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020 р. встановлено наступні визначення, зокрема:
- абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;
- абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи Bank ID Національного банку, та Національний банк;
- користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи Bank ID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.
Згідно частини 3 «Порядок використання Системи Bank ID Національного банку, права та обов'язки суб'єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі Bank ID Національного банку є: користувачі та абоненти.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 01.05.2024-100003214 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку та підписано договір за допомогою одноразового ідентифікатора Е993. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Отже судом встановлено, що вказаний кредитний договір № 01.05.2024-100003214 було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е 993. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.
Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 49 400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000 грн., по процентам (нараховані за період з 01.05.2024 по 26.11.2024, в розмірі 27 300,00 грн., комісії в розмірі 2 600,00 грн.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту тареальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит).
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.04.2024 року у справі № 496/3134/19
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору (п.8 Заявки.), так і графіком платежів (п.9), які були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.
Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування комісії повязаної з наданням кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборговансоті.
Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 05.11.2025 р. строком на 90 діб.
Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка у розмірі 80,00 грн. нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем нарахована неустойка в розмірі 6 500,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 6 500,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 42 900,00 грн., з яких: 13 000,00 грн. основний борг, 27 300,00 грн. проценти, 2 600,00 грн. комісія.
В решті частині щодо стягнення неустойки в сумі 6 500,00 грн. відмовити.
Щодо зупинення провадження у справі
Перевіривши доводи клопотання та додані документи, суд дійшов висновку про відмову у зупиненні провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу,- до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у цій справі має значення для цивільної справи, яка розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України №6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Матеріали справи свідчать, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Так, кредитний договір укладений із ОСОБА_1 01.05.2024, в період військової служби, доказів того, що в травні 2024 року ОСОБА_1 страждав на хронічний психічний розлад, який би впливав на його дії чи вчинки, суду не надано. На час розгляду даної справи в суді, ОСОБА_1 недієздатним чи обмежено дієздатним не визнаний. В той час коли матеріали даної справи підтверджують отримання кредитних коштів відповідачем в сумі 13 000,00 грн., вчинення ним певних послідовиних дій в мережі, а саме в електронній формі, шляхом ідентифікації з використанням системи BankID Національного банку та підписання кредитного договору (оферти) одноразовим ідентифікатором Е 993.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що необгрунтоване зупинення провадження у справі порушує розумні строки судового розгляду, а відтак, й права учасників процесу.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно платіжного доручення № СЦ00009295 від 28 березня 2025 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач по справі ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 19.09. 2025 року (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 804237), та відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону,на користь якої ухвалено рішення, звільнено відсплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб,які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,а інша частина компенсується за рахунок держави упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави упорядку, встановленому КабінетомМіністрів України (ч. 6 цієї статті).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17).
Отже, судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень підлягає компенсації позивачеві за рахунок держави.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,
В колопотанні представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», інтереси якого представляє Чайка Ірина Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (зареєстроване місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133 А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 01.05.2024-100003214 від 01.05.2024 у розмірі 42 900,00 грн., з яких: 13 000,00 грн. основний борг, 27 300,00 грн. проценти, 2 600,00 грн. комісія
В решті частині позову щодо стягнення 6 500,00 гривень неустойки відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Суддя: О.І. Мінів