18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/9294/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Семененка Я.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025р. у справі №160/9294/25 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. у справі №160/9294/24
за позовом:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна
31.03.2025р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» (далі - ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів») про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач має податковий борг, сума якого є узгодженою, кошти на розрахункових рахунках підприємства для погашення податкового боргу відсутні, тому просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача у розмірі 1 987 506,11 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025р. у справі №160/9294/25 у задоволенні позовної заяви відмовлено /а.с. 190-193 том 1/.
02.06.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» звернулось до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/9294/25 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстрована судом першої інстанції 02.06.2025р. / а.с. 198-201 том 1/.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. у справі №160/9294/25 заява представника ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/9294/25 задоволена частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» судові витрати зі сплати правової допомоги у розмірі 2000грн., в задоволенні іншої частини заяви відмовлено / а.с. 207-209 том 1/.
Позивач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 27.05.2025р., подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 02.07.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/9294/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Позивач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 27.05.2025р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач у справі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції від 05.06.2025р. подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 10.07.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/9294/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції від 05.06.2025р. у цій справі, на те, що визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, суд першої інстанції не впевнився у реальності цих витрат та у співмірності понесених відповідачеем витрат з обсягом наданих адвокатом послуг, тому просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 05.06.2025р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо розподілу понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач - ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів», у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 27.05.2025р. залишити без змін.
04.08.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача у справі - ТОВ «Дніпровська фабрика нетканих матеріалів» про зупинення провадження у справі №160/9294/25 до набрання законної сили рішенням у справі №160/12792/25, оскільки рішення у цій справі має важливе значення для розгляду цієї справи з огляду на те, що у разі набрання законної сили рішенням суду у справі №160/12792/25 будуть відсутні обставини щодо перебування майна відповідача у податковій заставі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025р. клопотання відповідача - ТОВ «Дніпровська фабрика нетканих матеріалів» про зупинення провадження задоволено, зупинено апеляційне провадження у справі №160/9294/25 за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. у справі №160/9294/25 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/12792/25 /а.с. 53 том 2/.
11.09.2025р. судом апеляційної інстанції зареєстровано клопотання відповідача про поновлення провадження у справі № 160/9294/25 у зв'язку із набранням 29.08.2025р. законної сили рішенням суду у справі №160/12792/25.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025р. клопотання ТОВ «Дніпровська фабрика нетканих матеріалів» про поновлення провадження задоволено, поновлено апеляційне провадження у справі №160/9294/25 за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. у справі №160/9294/25 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 21.10.2025р.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи та прийняті судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що відповідач у справі - ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» (код ЄДРПОУ 05511952), зареєстрований як юридична особа 06.05.1994р., «виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів із них, крім одягу» (13.95).
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача є 13.95 - виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів із них, крім одягу.
На момент звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом за ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» обліковується сума узгодженого податкового боргу перед бюджетом у загальному розмірі 1 987 506,11 грн., яка складається: з земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік на суму 1 379 851,52 грн., за 2023 рік на суму 926 889,94 грн., за 2024 рік 974 517,09 грн., ця сума податкового боргу є узгодженою.
Податковим органом, позивачем у справі, на суму податкових зобов'язань платнику податків, відповідачу у справі, була направлена рекомендованим листом з повідомленням податкова вимога №97360-52 від 19.05.2020, яку було вручено представнику юридичної особи 04.06.2020р., і на момент звернення до суду з цим позовом податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою чи відкликаною.
Під час розгляду цієї справи встановлено, що на підставі рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу №97360-52- 60/61 від 19.05.2020, було складено акт опису майна ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» №712/05511952/13-06-61 від 24.02.2021р.
Крім цього судом під час розгляду справи встановлено, що позивач у справі прийняв рішення №4588/6/04-36-13-05-22 від 20.01.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Саме те, що вжиті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області заходи спрямовані на погашення податкового боргу ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» не призвели до його погашення підприємством, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За приписами п. 87.1, п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства дає можливість зробити висновок про те, що податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.
Згідно зі ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Отже право податкової застави, з урахуванням положень ст. 89 ПК України, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. При цьому у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, до якого включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Пунктом 89.5. ст. 89 ПК України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до положень пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі і саме рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства дає можливість зробити висновок про те, що нормами ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Отже звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
Під час розгляду цієї справи встановлено, що позивач скерував у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена.
Разом з тим, позивач не надав достатніх доказів відсутності грошових коштів на рахунках у банківських установах, які належать відповідачу, при цьому лише за відсутності таких коштів податковий орган набуває право звернутися до суду для отримання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Крім того, матеріали справи не містять судового рішення про стягнення з відповідача заявленої суми податкового боргу.
Приймаючи до уваги, що податковим органом порушена черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу та відсутнє рішення суду про стягнення податкового боргу з відповідача, яке є підставою для контролюючого органу звернутись до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для надання такого дозволу судом, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та за цих підстав відмовив позивачу у задоволенні адміністративного позову.
З матеріалів цієї справи вбачається, що під час апеляційного перегляду набрало законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025р. у справі №160/12792/25 , яким визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 19.05.2020р. №97360-52-60/61 , а саме за рахунок цього майна у заставі позивач у своєму позові просив суд першої інстанції надати дозвіл на погашення суми податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 27.05.2025р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і міркування позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального та процесуального права не можна визнати спроможними і достатніми підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. у цій справі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Положеннями ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У заяві про ухвалення додаткового рішення у цій справі /а.с. 198-201, 203 том 1/ вбачається, що відповідач, у зв'язку і відмовою суб'єкту владних повноважень у задоволенні позову, просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача понесені ним витрати пов'язані з наданням правничого допомоги у розмірі 5000 грн., і на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, яка пов'язана із розглядом цієї справи, до адміністративного позову було додано: договір №Т5-8 про надання правничої допомоги від 04.04.2025 року, ордер серії АЕ № 1375102, платіжна інструкція №103 від 15.04.2025р. на суму 5000,00грн., акт надання послуг №37 від 30.05.2025р.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює вирішення питання розподілу понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, яка пов'язана із розглядом певної адміністративної справи, дає можливість зробити про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
При цьому пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена ним у постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, входить до предмета доказування у справі і на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Також Європейського суду з прав людини, у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначив , що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи заяву відповідача про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу дослідив та належним чином оцінив надані відповідачем документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації і враховуючи, що у задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено, з урахуванням положень ст. ст. 134, 139 КАС України виходячи з складності цієї справи, обсягу та змісту наданих адвокатом послуг відповідачу, з урахуванням їхньої дійсності та необхідності, обґрунтовано стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь відповідача витрати з надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 2000,00 грн., і підстави для зменшення розміру компенсації відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу відсутні з огляду на співмірність складності цієї адміністративної справи обсягу наданої професійної правничої допомоги і витраченого адвокатом часу відсутні.
Приймаючи до уваги, що апеляційним судом під час розгляду цієї справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного додаткового судового рішення, колегія суддів вважає необхідним додаткове рішення першої інстанції від 05.06.2025р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а також до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025р. та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. у справі №160/9294/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 18.11.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Я.В. Семененко