Справа № 738/2346/25
№ провадження 1-в/738/323/2025
12 листопада 2025 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складi:
судді - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засiданнi клопотання засудженого ОСОБА_2 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_3
учасників судового розгляду:
прокурора - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_2
В С Т А H О В И В:
Суть питання, що вирішується ухвалою.
До Менського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом.
Клопотання мотивоване тим, що він відбуває покарання в ДУ «Менська виправна колонія (№91)», за час відбування покарання він активно займався самоосвітою, про що отримав відповідні сертифікати, брав участь у двогодинних відпрацюваннях, вважає, що він має право на застосування до нього пільги у вигляді заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом.
Виклад позиції учасників судового розгляду.
Засуджений в судовому засіданні підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив його задовольнити.
Представник Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні просила в задоволенні клопотання відмовити.
Встановлені судом обставини.
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2024 року ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.345, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислюється з 18 березня 2024 року.
Засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання ДУ «Менська ВК (№91)», де характеризується негативно, вимог, що визначають порядок та умови відбування покарання, не дотримується, протягом 2020-2025 років систематично порушує режим утримання, за що двадцять чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, останній раз 18 вересня 2025 року, на підприємстві установи виконання покарань не працевлаштований, бажання працювати не виявляє, за рисами характеру імпульсивний, збудливий, схильний до різких змін настрою, трапляються прояви агресивної поведінки, не в повній мірі здатен контролювати своє поведінку, на підставі наказу №145/ОД-24 від 06 серпня 2024 року перебуває на профілактичному обліку засуджених, які схильні до нападу на представників установи. Заходи індивідуальної програми не виконує.
Згідно з характеристикою від 25 жовтня 2025 року, затвердженою т.в.о. начальником ДУ «Менська виправна колонія (№91)» ОСОБА_5 , засуджений ОСОБА_2 не проявляє бажання змінити свій спосіб життя, ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства - як високий.
Рішенням комісії Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (протокол №27 від 30 вересня 2025 року) засудженому ОСОБА_2 відмовлено в застосуванні до нього ст.82 КК України, оскільки останній не став на шлях виправлення (а.о.с.51).
Згідно з опитувальним аркушем щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким стосовно засудженого ОСОБА_2 члени комісії установи одноголосно висловили думку про те, що він не заслуговує на застосування до нього ст.82 КК України (а.о.с.52).
Засуджений ОСОБА_2 був ознайомлений з прийнятим рішенням комісією та порядком його оскарження. Вказане рішення не оскаржував.
Засудженим на підтвердження проходження онлайн-курсів про підвищення його рівня самоосвіти до клопотання додано відповідні сертифікати (а.с.3-5).
Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, або покарання у виді довічного позбавлення волі невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є важливою складовою прогресивної системи відбування покарання, яка дає змогу, дотримуючись мети покарання, водночас покращувати правове становище засудженого і зменшувати обсяг та характер карально-виховного впливу на нього. У такий спосіб закон стимулює добросовісне відбування покарання засудженим, визначаючи, що саме від його поведінки значною мірою залежить можливість покращення його правового становища.
Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, або довічного позбавлення волі (ч. 1 ст. 82); 2) він став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82); 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Ставлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання. Підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є обставина, що засуджений не виправився, не довів своє виправлення, але став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбування більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, однак ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.
Зразкова поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до покладених обов'язків насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов'язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.
Отже, законодавцем визначено, що заміну невідбутої частини покарання більш м'яким передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
Згідно з ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Законом України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» внесено зміни до Кримінального кодексу України, в ст. 51 «Види покарань», а саме частину першу доповнено пунктом 7-1 такого змісту:
7-1) пробаційний нагляд.
Також цим Законом доповнено Кримінальний кодекс України статтею 59? «Пробаційний нагляд», за змістом якої пробаційний нагляд полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років. (ч.4 ст. 59? КК України).
У відповідності до абзацу третього частини першої статті 6 Закону України «Про пробацію» завданням пробації є здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, а також, із урахуванням внесених змін та доповнень - здійснювати нагляд за особами, засудженими до покарання у виді пробаційного нагляду та за особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді пробаційного нагляду.
На засудженого до пробаційного нагляду суд покладає обов'язки відповідно до частини другої статті 59? КК України.
Статтею 51 КК України визначено систему кримінальних покарань, яка включає в себе види покарань та їх порівняльну суворість, яка визначається від першого виду найбільш м'якого покарання до останнього - найсуворішого. Пунктом 7-1 ч.1 вказаної статті визначено вид покарання - «пробаційний нагляд», а пунктом 11 цієї ж статті є вид покарання - «позбавлення волі на певний строк» з чого слідує, що пробаційний нагляд є більш м'яким видом покарання, ніж позбавлення волі.
З наявної в матеріалах справи характеристики та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_2 , будучи неодноразово судимим та відбуваючи покарання в Державній установі «Менська виправна колонія (№91)», вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.345 КК України, у зв'язку з чим був засуджений вироком Менського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2024 року до 3 років позбавлення волі, яким покарання призначено на підставі ст.71 КК України.
Відбуваючи покарання в ДУ «Менська виправна колонія (91)» ОСОБА_2 протягом 2020-2025 року систематично вчиняв порушення режиму утримання, за що отримав двадцять чотири стягнення, останнє 18 вересня 2025 року, не працює, ініціативи щодо його працевлаштування не проявляє, з відповідними заявами до адміністрації установи виконання покарання не звертався, з 06 серпня 2024 року перебуває на профілактичному обліку засуджених, схильних до нападу на представників установи, натомість жодного заохочення не має.
Окрім того, згідно з характеристикою установи виконання покарань засуджений ОСОБА_2 не проявляє бажання змінити свій спосіб життя, ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства - як високий.
В матеріалах особової справи містяться відомості про те, що на комісії установи протоколом №27 від 30 вересня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у застосуванні пільги, передбаченої ст.82 КК України, оскільки засуджений не став на шлях виправлення.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього часу перебування засудженого в місцях позбавлення волі.
Прийняття рішення про заміну покарання або невідбутої частини покарання більш м'яким не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Законодавцем визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом суду, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання і така заміна може бути застосована за певних умов.
В поведінці засудженого ОСОБА_2 відсутні позитивні зрушення, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Проходження засудженим ОСОБА_2 онлайн-курсів свідчить про підвищення його рівня самоосвіти, але, на думку суду, є недостатнім для підтвердження того, що він вже став на шлях виправлення в розумінні ст.82 КК України.
Вказані вище обставини жодним чином не доводять, що засуджений став на шлях виправлення, оскільки його поведінка і ставлення до праці в період відбування покарання не засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до нього більш м'якого виду покарання.
Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати, що засуджений ОСОБА_2 став на шлях виправлення, оскільки його поведінка та ставлення до праці за весь час відбування покарання не є законослухняною, а відбутий ним строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами ст. 82 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для об'єктивного висновку про те, що він став на шлях виправлення.
Керуючись ст. 82 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 17 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1